Журналіст та ведучий "5 каналу" Віталій Ковач переконаний, що роздавати ордени і медалі з нагоди свят – це такий радянський рудимент, який одразу підхоплюють українські посадовці, як тільки нові мешканці з'являються у кабінетах Банкової чи на килимових доріжках Кабміну, або у кулуарах Ради.
"Знаєте як воно буває? Є хороший чолов'яга, або друг, або за друга попросили. Ну треба чоловіку (чи жінці, не важливо) державну нагороду. От все є. Квартири, машини, офшори, але с*ка для повного щастя не вистачає медальки. От гріє вона. От дасть повноту щастя. І тоді у списки тих, хто дійсно відзначився чи доклався, досягнув, зробив, спромігся вносять потрібних людей. Так завжди було, при всіх попередниках", – пише Ковач.
Однак зараз, за його словами, ціна такої нагороди дуже висока і, коли відзнаку чи орден дають вояку – ти розумієш: його вчинок чи його подвиг відзначено.
"Але за які подвиги дали ордени членам "95 кварталу", чи кореспонденту каналу "Рада" Артему Веську, який 2014-го підтримував російську агресію, водив козу із терористом Лусваргі і приходив на засідання Луганської облради у футболці "Вєжлівіє люді"? Або які заслуги має наша колега Наталя Мосейчук? На яких фронтах вона підривала здоров'я, що опинилася у тому списку?" – ставить риторичне запитання журналіст.
"Можливо, ми багато чого не знаємо. Можливо, кварталівці до смерті на корпоративі засмішили якогось російського туза і він луснув зо сміху. А Наталя Мосейчук так віддухопелила в етері якусь російську консерву, що вона не те що стухла, а й вибухнула? Можливо. Раптом за обтічними визначеннями в орденській книжці криються подвиги, знати про які час ще не настав?" – іронізує Ковач.
Однак, поки одні діячі отримують нагороди, справжні герої намагаються самотужки боротися з несправедливістю, яка чекає їх після повернення з фронту.
Віталій Ковач розповів історії двох бійців, які були поранені під час бойового завдання 17 липня. Ще один військовий, їхній спільний друг, тоді загинув.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Після того, як поранених евакуювали з поля бою, одного з них доправили до Дніпра, другого – до Львова.
Дніпровська історія закінчилась за 10 днів, пише журналіст. У госпіталі осколок зі спини не витягли, мовляв, це небезпечно. Після курсу знеболювальних і антибіотиків бійця відправили назад у підрозділ. Однак вже через кілька днів у військового почали відніматися ноги.
Повторне лікування у Києві (де, окрім знеболювального, додали ще п'явок) мало такий же ефект, але вояку знову відправили воювати – до частини він поїхав на швидкій.
За словами Ковача, рапорт на ім'я начальника госпіталю не дав жодного результату. І тепер військовослужбовець, який "не може сам одягнути броника і навіть у лікарняній піжамі не пробіжить 10 метрів", стане баластом для свого підрозділу.
Другий боєць після лікування у Львові потрапив у неприємну історію з місцевими патрульними. Як розповідає Ковач, після виписки з госпіталю він їхав містом з дружиною.
"Сів за кермо, щось там у місті порушив. Поліція зупинила. Хто, та звідки, та що тут робиш? А вояка! Госпіталь? Ясно. А які ліки п'єш? Ага, пігулки. Ану поїхали "на освідєтєльстованіє". І вже пишуть, мовляв, був під дією наркотичних речовин", – пише журналіст.
За його словами, погрожуючи судом за вживання наркотичних речовин, патрульні взяли у військового "хабар". Тисячі гривень, яка була у гаманці, виявилося замало, тому вони люб'язно провели військового до банкомата.
"Віддав 4200 грн. Відпустили. Тепер у двох мотивованих бійців, котрі 5 місяців воюють, які почуття, коли ще й прочитають про парад ордєнобєсія?"
В обох німе питання: це я маю за якого лисого знову під кулі лізти, щоб мене отак як останню собаку з лікарні виперли, ледве на ногах стою.
А інший, дивлячись на лисніючих від смальцю львівських копів, просто вмився слізьми від образи. Хлопці, звісно, воюватимуть. Але бл....! Вони, як і тисячі інших, не просять відзнак і орденів. Дайте людського ставлення і поставте на ноги. Зрештою, воювати вони пішли не за ордени, атому, що "хто як не я", – обурюється журналіст.
Тож тепер, пише Ковач, у цих військових війна за те, щоб стати на ноги, а новоспечені "орденоносці" обмивають свої нагороди.
"Отакі вони, герої нашого часу".
Читайте також: "Гастролер" у рф Козловський, "кварталівці", міністри і волонтери: кого нагородив президент