Вправних косарів у Велятині, як і в будь-якому селі, поважають. Від їхньої складної роботи залежить добробут кожної сільської родини. Запасти на зиму сіно для худоби треба швидко, адже сухих і безхмарних днів у горах не так багато. Тому поруч із чоловіками до справи стають й жінки -  у полі. Але не на фестивалі косарів.

Ольга Половка, мешканка с. Велятин: "Ну в положенні обумовлено, що жінки приймають участь на загальних засадах, але чоловіки кажуть, що жінці позорно косити".

Якість, швидкість та ширина скошеної ділянки - за такими критеріями визначали кращого з місцевих косарів. І вимоги ці були однаковими для всіх - від наймолодшого 16-ти річного до найстаршого вісімдесятирічного учасника.

Іван Дівенець, організатор змагань косарів: "Якість оцінюють старожили щоб, як кажуть у нас, щоб кінь не зміг напастися, от так повинно бути".

Переможець фестивалю Василь Феєр - свого  нехитрого рецепту успіху не приховує.

Василь Феєр, переможець змагань: "Треба косити змалку, от я кошу з 10-ти років, кажде літо треба дуже багато косити, треба хотіти косити, це дуже старе ремесло, яке забувається, на жаль".

Закарпатські косарі - жодних механічних пристроїв у своїй роботі не визнають. Тим паче, що у гірській місцині косаркою працювати -  незручно.

Світлана Максимова, Микола Скунць, Закарпаття, 5 канал