Він ішов напролом у гарячі точки фронту й упродовж 10-ти років російсько-української війни виконував надскладні бойові завдання. Лідер добровольців ОУН та громадський діяч Микола Коханівський жив лише однією метою: майбутньою перемогою України. Героїчно загинув на Харківщині. Йому назавжди залишилось 53. Та ці роки дуже добре вкарбувались у пам'ять побратимів, адже завдяки його запальному характеру та хоробрості він здобув чимало перемог. З Миколою Коханівським попрощалися у Києві. Більше в репортажі журналістки "5 каналу" Лідії Середюк.

"Ця війна не зараз почалася. Ця війна триває останні 300-350 років, а саме – війна з Москвою. І вона не закінчиться на якомусь етапі перемирʼя. Вона буде тривати. І якщо ми зараз її не виграємо, в цих окопах будуть наші діти. І якщо вони не виграють, в цих окопах будуть діти наших дітей", – ці слова Микола Коханівський на позивний "Буревій" озвучив у 2014-му на Донеччині. Утім його боротьба за вільну Україну розпочалася задовго до російського вторгнення.

"Він завжди був ініціатором нових проектів, наприклад, правозахисного комітету визволення політв'язнів, який у 2011 році був актуальний, тому що при злочинному режимі Віктора Януковича. Саме це турбувало всіх громадських активістів. Нас закривали, переслідували. Згодом почався Майдан. Друг "Буревій" став сотником нашим, ми захищали ідеали національної революції", – згадує військовослужбовець ЗСУ, друг Миколи "Скиба".

"У душі настільки в нього це всьо горіло. Це був такий дикий самородок, необтесаний алмаз. І обтесатися він міг тільки сам, і його ніхто не міг обтесати. Це такий Кармелюк: каменюку в руки і в банк запустити. У цьому весь Микола, розумієте", – розповідає ветеран російсько-української війни Андрій "Сивий" Пастушенко.

У біографії Коханівського є не лише військові здобутки, а й гучні кримінальні справи. У 2016-му його судили через погром російських банків: на річницю початку Революції Гідності він організував акцію, після якої учасники закидали камінням будівлю "Сбербанку Росії". А у 2009 Коханівський розбив ніс... пам'ятнику леніну.

На початку повномасштабного вторгнення Коханівський та побратими об'єдналися у добровольче формування територіальної громади та були на захисті Києва. Згодом чоловіки пішли служити до різних бригад ЗСУ. Коханівський був на Бахмутському напрямку та в Запорізькій області. 10 червня загинув у жорстоких боях на Харківщині. Лише нещодавно побратимам вдалося забрати тіло воїна, щоб гідно з ним попрощатися. Похоронний кортеж зустрічають у Михайлівському соборі Києва.

Дружина "Буревія" пригадує його жагу до перемоги та останні настанови – боротися попри все.

"Боровся за волю України так, як він. Тому що він не міг не піти на цю війну, не міг не воювати за цю державу. Він вмів бути командиром і рядовим. Він мріяв загинути саме в бою. Він завжди казав, що навіть не бачить свого кінця інакшого, аніж загинути за волю України. Бо інакше це буде для нього неприйнятно. Він нам заповідав: боротися, наскільки вистачає, наскільки воліємо, прагнемо", – розповідає Катерина Коxанівська, дружина Миколи.

Після панахиди рідні, побратими, товариші та знайомі попрощалися з "Буревієм" на Майдані Незалежності. Там, де з десяток років тому вони разом відстоювали європейське майбутнє нашої країни та звільнення від російського ярма. Тіло бійця проводжають піснею-символом полеглих Героїв.

"Буревія" поховали Алеї Героїв Лісового кладовища.

Лідія Середюк, Микола Довгий, "5 канал"

Читайте також включення: у столиці попрощалися з легендарним "привидом Києва" Джусом. Андрій Пільщиков лише за останній рік провів 500 годин у повітрі.

Дивіться також відео: Після авіатрощі, в якій загинуло три пілоти, особлива увага розслідувачів – на бортові самописці

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.