Щоосені по гриби Надія Іванівна ходить до одного й того ж лісу. Утім, цьогорічне тихе полювання пенсіонерка запам’ятає найбільше. Бо заблукала

Надія Панченко: «Там я ніколи не ходила. То мене водило і завело аж туди».

Зникнення пенсіонерки сусіди помітили вже наступного дня і одразу на пошуки викликали з Києва її доньку

Ірина Левицька, донька пенсіонерки: «Вранці пішли шукати. Там, де я знаю, де мама мене водила. 2 дні шукали. Я навіть не сподівалася, що ми її найдемо живу».

На пошуки бабусі підняли міліцію, лісників та селян. Півсотні людей прочесали 25 кілометрів лісу. А за 4 доби знесилену жінку знайшли мешканці сусіднього села.

Броніслав Кириленко, помічник начальника відділу з кадрового забезпечення Володарськ-Волинського РВ: «Неподалік від дороги вона знаходилась. Чекала. Чекала на допомогу. Втомлена, мабуть. Стільки часу і вік. Нам повезло. І везло скоріш бабусі».

Павло Проценко, лікар-терапевт: «При госпіталізації в лікарню була дещо дезорієнтована, знесилена, охолоджена, скаржилась на відчуття холоду, голод, слабкість в ногах, обмеження ходи. Враховуючи те, що вона вижила,  значить, у неї високий життєвий потенціал»

Лікарі вважають дивом, що бабуся змогла вижити, провівши 4 дні без їжі та води у холодному лісі. Сама жінка зізнається: найбільше боялась диких звірів.

Надія Панченко: «Свині дикі. Не доведи Господь на мене набігли б - мені були б лози. Не хотіла їсти. Кажуть, що перед сповіданням треба попостить. Ото я відпостила. Я Богу молилася і Бога просила, щоб мені хто вийшов і вже мені тоді дали б порятунок».

Нині ж бабуся обіцяє - сама більше ходити по гриби не буде. Лише з компанією.

Оксана Трокоз, Олександр Мельничук, Житомирщина, «5 канал».