Ще до приходу бійців Михайлівська площа переповнилась людьми. Провести добровольців на війну прийшли не лише рідні, а й небайдужі кияни.

Під голосне скандування патріотичних гасел з’явились кілька сотень добровольців. Бійців проводжали дитячими малюнками, солодощами в дорогу, побажанням перемоги, а також гімном України та дзвонами Золотоверхого. Цукерки, цигарки, теплі шкарпетки – тих, хто вирушає на війну, люди підтримували чим могли. Далі – швидка перекличка без прізвищ та імен і традиційна молитва.

На фронт після двотижневої ротації вирушили дві сотні бійців. Третина з них уперше беруть в руки зброю, та кожен з них має дещо важливіше за військовий досвід.

Коли повернуться і куди саме їдуть – добровольці не розголошують.

Прощання з Азовом затягнулося на кілька годин – вдячні кияни неохоче відпускали автобуси на війну.