Приміром, Тарас Михалик відновлення після травми суміщає з відвідуванням школи.
Ностальгувати за своїм шкільним минулим, яке пройшло у Любешові Волинської області, провідний захисник київського "Динамо" Тарас Михалик приїхав до столичної школи номер сто тридцять сім. Традиційно для таких випадків - з подарунками для дітлахів. Причому для одного з учнів Михалик і сам став подарунком. Зустріч з футболістом відбулася в переддень тринадцятиріччя Кирила Шевченка, за що юний фанат "Динамо" отримав іменну футболку. Щоправда, як зізнався Кирило, вибитий на формі номер тринадцять у майбутньому хотів би змінити на "сімку", під якою грає його знаменитий однофамілець.
Кирило Шевченко, школяр: "Я занимаюсь футболом".
Тарас Михалик, футболіст: "Вони такі схожі, ці два календарі - футбольний і шкільний. Обидва передбачають і злети і падіння. І обидва закінчуються вже цього тижня. Футбольний - фіналом Кубка України у Сумах, а шкільний - останнім дзвоником - по всій країні".
Попри те, що сам Тарас Михалик школу закінчив десять років тому, у свої рідні шкільні пенати він продовжує навідуватися і досі.
Тарас Михалик, футболіст: "У своїй школі був рік назад - забирав сестру. Заходиш у будь-яку школу - завжди ностальгія".
В дитинстві захисник "Динамо" і збірної України не приділяв футболу багато уваги і часу. Може завдяки цьому і непогано вчився у школі. Хоча, як сам зізнається, трійки в нього були. Як і проблеми з поведінкою - Михалик ріс розбишакою.
Тарас Михалик, футболіст: "Вікна у школі не бив, але батьків викликали".
В чому Тарас Михалик не оригінальний - так це в улюбленому предметі. Як і всі спортсмени, він любив фізкультуру. Втім - не її одну.
Тарас Михалик, футболіст: "Любив географію, і зараз, коли зустрічаю директора школи, він каже: ми ж тобі казали - вчи географію і іноземні мови".