Штурмують і йдуть вперед. Без німецьких "Леопардів", британських "Бредлі", на старенькій броні, яка часом ламається. Як воює та відбиває українські території під пекельним Бахмутом третя окрема штурмова бригада – у матеріалі з фронту воєнкора "5 каналу" Ольги Калиновської.
"П'ята ранку часу Ч. Перша група вантажиться в бронемашини і їде на точку висадки в супроводі двох танків", – сказав командир взводу третьої окремої штурмової бригади ЗСУ "Малий".
Час Ч – це старт ретельно спланованої, відпрацьованої та добре підготовленої штурмової операції, завдання якої – вибити окупантів з певної ділянки фронту під Бахмутом. На штурм бійці їдуть на стареньких американських М113. Шустрі бронетранспортери прикриває потужніша броня – танки.
"Оце таке, я в доміку, я їду по-походному, коли під'їжджаю там до позицій, тільки я, мені командир каже: небезпечна ділянка – я закриваюся і ми їдемо уже відпрацьовуємо", – пояснив водій-механік Т-72 "Сіпа".
Саме ця грізна ударно-наступальна зброя іде в атаку першою. Одразу після того, як по ворожих окопах та тилах відпрацює, не шкодуючи снарядів, українська артилерія.
"Перші ідуть танки, за танками вже іде піхота, вона не піша іде, у нас є М, БМП. Як не крути, в них дуже мало броні і будь-яке попадання може просто вибити із ладу, а танк ще може витримати", – зауважив командир танкового підрозділу "Сіма".
Читайте також: Сили оборони просуваються на одному з флангів довкола Бахмута і на півдні – Маляр.
"Коли я виїжджаю на завдання, я їду лише на передачі, швидше туди дістатися, коли вже під'їжджаю до вихідної позиції, з якої ми будемо працювати, я їду на низьких оборотах, щоб не створювати шуму більшого, щоб мене ніхто не почув, я їду повільно, плавно", – додав "Сіпа".
"Мішки" завершують роботу, розпочату "богами війни" – розстрілюють ворожі окопи і всіх, хто в них є, прямим наведенням. Відстань до ворога в цьому випадку не перевищує 700-800 метрів.
"Десант доїжджає до точки висадки, десантується і починається найцікавіше – карате", – пояснив "Малий".
А карате починається у будь-якому випадку, кажуть штурмовики. Бо так не буває, зізнаються, щоб в окопах не було нікого живого. Навіть після роботи артилерії та танків. Окупантів рятують глибочезні нори та велике бажання виживати – зайвий раз із бліндажів росіяни не виходять.
"Там по обльотах те, що ми там бачили, їх там троє, наприклад, завжди бачимо, а насправді їх там 20, і так виходить завжди, вони просто ховаються, із землянок не виходять, ходять у туалет там же", – зауважив командира взводу "Дзюдо".
Дивіться також відео: БАХМУТ: ЗСУ знищили майже 100 окупантів за добу – Череватий.
"Ти висаджуєшся в конкретні точки, ти розумієш, що там є ворог, ти чудово розумієш, що він на 270 градусів навколо тебе. Всі одразу розбігаються по секторах, займаємо оборону і думаємо, як його далі робити, як далі просуватися", – пояснив "Малий".
Вони не просто думають, як рухатися далі – вони знають, як це роботи. Перед тим, як бійці третьої штурмової вирушають в атаку, всі свої дії вони відпрацьовують на полігоні. Зі схожим рельєфом. Після десантування головне, каже "Малий", знайти найменше укриття, бо висадившись із броньовиків, штурмовики опиняються в геть невигідній позиції.
"Одразу займаємо укриття, шукаємо перепади, рельєфи, дерева, кущі, намагаємося знижувати силует, тому що вони внизу. Чим нижче ми будемо, тим важче нам буде побачити, або навіть якщо за деревом вони нас бачать, то не так легко попасти, не снайпери ж сидять", – зазначив "Малий".
Рюкзак вагою 35-40 кілограмів – залежно від того, яке завдання ставлять штурмовикам. Радянська зброя – переважно АК – автомати Калашникова, кулемети, протитанкові гранатомети. І якомога більше БК – патронів та гранат. Відбити за допомогою артилерії та танків ворожі окопи – це лише півсправи, розповідають бійці. Потрібно ці позиції втримати, до підходу дружніх сил.
"Коли зайняли їхні позиції, їх звідти вибили, потрібно все це утримати, тому що працюють по тобі. Починає дуже щільно працювати артилерія, прицільно, причому снарядів реально не шкодують. Дрончики літають, вертушки злітають. На три кілометри вийшла, відстрілялася і пішла. Ну так не дуже приємно", – розповів "Малий".
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
"Це, напевно, найскладніша доба, тому що ми ще там жартуємо, кажу, так, це ми зранку ідемо на штурм, ну, зараз за години дві відіб'ємо, а потім ще тримати там до ночі. Це найскладніше, тому що вони за цю добу, за світлий день намагаються штурмувати її заново, перед цим відпрацьовують дуже добряче артилерією і потім уже намагаються штурмувати і піхотою", – пояснив "Дзюдо".
І тут у пригоді стають ті самі глибокі нори, нариті окупантами. Вони і допомагають штурмовикам вижити. "Боги" ж війни разом із аеророзвідкою не дозволяють ворожій піхоті близько підбиратися до визволених позицій.
"Найскладніше в роботі штурмовика, напевно, вижити. Ладно, жартую. Найскладніше в роботі штурмовика з позиції командира зробити так, щоб усе твоє відділення повернулося в повному складі. Це підготовка, це тренування, це управління боєм, це найскладніше", – запевнив "Малий".
У нього, зізнається, вже давно немає жодних емоцій. Ні до, ні під час, ні після штурму. Лише адреналін. І бажання зробити свою роботу якнайкраще.
"Жодних емоцій, тому що це робота. Це звичайна робота, яку ми робимо. Вау. Класно. Робочий день завершився, поїхали в душ", – додав "Малий".
Вони б’ються за Бахмут не перший місяць. Разом з іншими підрозділами сил оборони, оточуючи його. Визволені цією бригадою території під Бахмутом обраховуються кілометрами. Днями бійці третьої штурмової бригади дісталися до каналу Сіверський Донець – Донбас, зачистивши цей плацдарм від росіян.
З Донеччини, Ольга Калиновська, Ганка Кудрявцева, Сергій Малін, "5 канал"
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Дивіться також фотогалерею за темою:
Неможливо дивитися без сліз: фоторепортаж із стабілізаційного пункту на Бахмутському напрямку
