Постійні рясні дощі трохи зменшили градус напруги на околицях Бахмута – міста, за яке з липня 2022-го ведуться запеклі бої. Утім роботи для зенітників, артилеристів, операторів ПЗРК – не бракує.
Байдуже: холод, дощ чи сонце – вони виїжджають на вогневу позицію у будь-яку погоду. Бо підтримувати піхоту на цьому напрямку – в околицях Бахмута – потрібно 24 на 7. Старенький "ЗІЛ-131" з ревінням долає болота Донеччини. В таку погоду – а тут третій тиждень поспіль ллють дощі – лише він та ще вищий і важчий "УРАЛ" чи "КамАЗ" здатні долати в'язке баговиння. Крутий розворот – і ЗУ-23, спарена зенітна установка, готова до роботи.
Вогонь веде Вікторія – командирка відділення. Стріляють короткими чергами. А це означає, що ціль пристріляна і набої калібру 23 міліметри лягають кучно один біля одного.
"Ціль була – жива сила противника, яка переміщалась на своїх позиціях, можливо, вони укріпляли свої укріплення, переносили БК і наша задача була – помішати їм. Коли нам кажуть – давайте довшу – це щось побачити розриви, де воно лягає, і потім уже, коли підвели, кажуть – працюйте коротшими, треба робити менші черги і тоді не буде розльоту і буде менший район покриватися і буде ефективніше", – пояснює командирка відділення зенітно-артилерійського взводу ЗСУ Вікторія.
Коли половина зі взятих на борт боєприпасів вистріляна, зеушка раптово капризує: відмовляється працювати – через набої, які застрягли у системі. Зенітники миттю відкочуються, щоб не нарватися на вогонь у відповідь.
Руки, молоток, п'ять хвилин часу – і стареньке озброєння готове до роботи. Бійці швидко повертаються на вогневу, щоб розрядити весь боєкомплект. Загалом 400 набоїв.
Вони як привиди – швидше приїжджають, швидко відпрацьовують, швидко поїхали. Це робота зенітників зенітної установки 23-2. Цей випадок – клин під час роботи – не перший, зітхає "Коша". Зброя гарна, але старенька. У кожної з цих зеніток на стрілу – понад 30 тисяч. А хочеться чогось нового, щоб працювати, а не ремонтувати. Бо це зараз, каже, на фронті тихіше. Через дощі. І вони іноді навіть не виїжджають. Підсохне – і тут знову все гримітиме, як раніше.
"Активність трошки спала, бо пішли дощі. Ми також розуміємо, що їм важко, то муляка, грязь, то сонце, тільки підтряхне, знову дощі. Як тільки якась активність підіймалась і піхота просила – ми виїжджали", – запевняє командир відділення зенітно-артилерійського взводу ЗСУ.
А цей "дідусь" – старенький "ЗІЛ-131", на якому встановлена ЗУшка, возив ще його дідуся, сміється водій. Хоча він на цій машині витворяє дива – проривається крізь будь-яке болото. І вправно тікає від ворожих обстрілів. Нещодавно, згадує Ігор, йому довелося вивозити цим ЗІЛом поранених. Бо у поля, де тримає оборону піхота, після дощів не міг заїхати жоден інший транспорт.
"Другою машиною ніяк не проїдеш. На носилки тягнули. Дотягували, куди машина доїде. Завантажували і їхали. Там по полю нам треба було їхати, солончак. Солончак – це таке, що там і танки, і гусля повністю застрягає. Прийшлось застрявати. Скати спускати", – каже водій-механік "ЗІЛ-131" ЗСУ Ігор.
"Коли приходиш весь у бруді, ось так починаючи з бронежилета, і берців не видно – коли знімаєш і виливаєш. Вода? – Так, є такі моменти, коли ями від приходів і там вода, а тобі потрібно туди ставати, щоб спрацювати, і вода виходить затікає", – розповідає оператор ПЗРК мотопіхотної бригади ЗСУ Владислав.
Велика хмарність та рясні холодні дощі дошкуляють і ПЗРКашникам, які щодня чергують на позиціях, виглядаючи російські крила – безпілотники, гелікоптери, літаки. І справа не лише у мокрому та брудному камуфляжі. Хмари заважають бійцям вполювати авіацію окупантів. А її тут, в околицях Бахмута, чимало.
"Ціль захвачує, пуск відбувається, ракета виходить, потім може зайти за хмару, оран, всьо, сигнал ракети пропадає, ракета уходить мимо", – пояснює Іван.
До літаків, щоправда, вони не дотягуються, зізнається Іван. Надто далеко від них літають російські Сушки. Гвинтокрили ближче. І саме їх напередодні бійці намагалися вполювати "Перуном" – переносним зенітним комплексом польського виробництва. Не дістали. Зате "мінуснули" російські очі. "Орлан" – найрозповсюдженіший безпілотник-розвідник окупантів Іван вполював ракетою зі "Стінгера" – американського переносного зенітно-ракетного комплексу. Ця зброя – фаворит цих бійців.
"У нього дуже швидко захват цілі відбувається. Робота легша. Більша ймовірність збити. Бо ці наші "Ігли" – дуже важко з нею працювати", – зауважує оператор ПЗРК.
Вони щодня виконують свою роботу – воюють. Кожен по-своєму. Хтось стріляє, хтось копає, хтось проривається крізь донецькі болота. Попри сприятливі чи не дуже погодні умови. Нову чи не дуже зброю. Бо у них усіх на війні одна мрія та ціль – перемогти. І повернутися додому.
З Донеччини, Ольга Калиновська, Сергій Клименко, Сергій Малін, "5 канал"
Читайте також: Чому росіяни не припиняють штурм Бахмуту – пояснення військового оглядача
Дивіться також відео: БАХМУТ: Вдалося відсунути ворога від основної дороги – Титанічна робота 92-ї бригади / Федоренко
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
Насипають загарбникам зі 120-мм "французів": ЗСУ показали роботу мінометників у Бахмуті – фото
