Горе об'єднало. Жінки з Луганщини, Донеччини та Запорізької області організували у Дніпрі майстерню, де шиють спеціальний одяг для поранених військових. Його називають адаптивним. Зняти такий одяг армієць може, не встаючи з ліжка. Закупівлею тканин та обладнання для кравчинь опікувались американські волонтери. Як шиють адаптивний одяг і чи є на нього попит – розповіла наша Наталія Москаленко.
Тетяна показала одяг, який незабаром відправлять до однієї з дніпровських лікарень. Він – адаптивний, для поранених військових. Майстерню організували жінки-переселенки. Пані Тетяна з Сєверодонецька. Каже, що сумує за своїм містом. Майстерня стала для жінки осередком, де все нагадує про дім.
"Я прийшла як додому. Якось одразу ми тут здружилися. Тут усі як подруги, сестри. За найменшої можливості з задоволенням я сюди приходжу. Я не працюю, я відпочиваю", – поділилася переселенка з Сєвєродонецька.
Раніше пані Тетяна шила комплекти – сорочки та шорти. Нині ж її завдання – підготувати для одягу спеціальні липучки. Вони необхідні для того, щоб поранений міг зняти одяг, не встаючи з ліжка.
Пані Олена строчить тканину на плечовому боці. Саме там згодом і пришивають липучки. Жінка досвіду роботи кравчинею не має, та з початком повномасштабної війни згадала про навички ще зі шкільних років.
"А зараз це як психотерапія свого роду. Ти дивишся на цю строчку, як ото дивишся на річку – як воно тече, так і на цю строчку, і теж тече. Захищає від усього. Є тільки машинка ти і строчка", – зауважила переселенка зі Сватового Олена.
У майстерні працює понад десять жінок-переселенок із різних областей. Їх об'єднала війна, адже у кожної – сини, чоловіки, брати і рідні на фронті ще з 2014-го. Професійною кравчинею є лише пані Людмила з Гуляйполя. Там вона займалася швейним підприємництвом.
"Те, що вони роблять, я це бачила. Коли був поранений мій син, я бачила як це потрібно. Ми за спинами хлопців. Вони навіть не повинні перейматися, що хтось тут їх не підтримав, не чекає, і хтось їм тут не допомагає. Працюємо всією країною. Дуже хочемо додому. Тут ми трішки ще й розслабилися. Вдома нам стільки розгрібати, будувати", – наголосила жінка.
За день у цій майстерні відшивають більше 10 комплектів одягу. Це стало можливим завдяки американським волонтерам. Вони надали гроші на закупівлю тканини та всього необхідного обладнання.
"Лікарні із задоволенням беруть, він зручний. Викрійку ми розробили самі. Кожна жінка яка працювала на певній операції, вона теж вносила свої, якби, корективи. Тобто самі зробили викройку і адаптовували один, другий, третій", – розповіла переселенка з Бахмута Світлана.
Приєднатися до пошиву може кожен. І байдуже, чи є досвід. Усього навчать, кажуть жінки. А у перервах між шиттям вони ще й виготовляють ляльки, які невдовзі поїдуть до Нью-Йорку. Там у вересні проведуть конгрес Ліги українських жінок в Америці. Вже зробили дві сотні таких ляльок. А щоб робота йшла хуткіше, співають.
Наталія Москаленко, Олександр Пронський, Дніпро, "5 канал"
Як повідомляв 5.ua, швачка робить адаптивний одяг для поранених захисників. Нещодавно жінка почала шити для військових і звичайні штани, шорти, фліски та футболки.
Читайте також: у кропивницькій греко-католицькій церкві роздають переселенцям одяг і взуття. Регулярно поповнюють речами з Італії, які надсилають священники українського походження.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
