Дорога до українських позицій неподалік окупованої Горлівки пролягає через металеві склепи зруйнованих шахт і вулиці, повністю розбиті ворожими снарядами. Довкола все схоже на пустку, і лише розкиданий господарський крам вказує на те, що тут жили люди. За руїнами починаються шанці морпіхів. На цій ділянці фронту до оголошеного режиму тиші ворожа ствольна артилерія та міномети працювали постійно.
"Почали швидко розкопувати все з перших же днів, просто для того, щоб елементарно мати де сховатися від обстрілів. Артилерійських, стрілкових і тому подібне", – каже морський піхотинець ЗСУ з позивним "Богун".
Під час одного з обстрілів ворожий снаряд пошкодив трубу водогону, який забезпечує водою і вільний Торецьк, і окуповану Горлівку. На місці влучення вода фонтанувала в кілька десятків метрів заввишки. Нові окопи морпіхів затопило.
"І ми почали копати у другому місці, старатися копати вже вище", – розповідає морський піхотинець ЗСУ з позивним "Богун".
Бійці рили нові шанці й укриття під постійними ворожими обстрілами. Та щойно обладнали свій побут – окупанти вдарили знову по водогону. Пробоїни були вже у двох місцях. Потоки води знову дісталися нових українських укріплень.
"Ми хотіли її перенаправити, щоб вона не пішла там кудись, куди не треба, але прорвалася і затопила нам той бліндаж. Правда, ми встигли в ньому перебути артобстріл, але воно затопило. Після того почали сушити, викачувати воду з бліндажа", – каже морський піхотинець з позивним "Богун".
Після таких ворожих атак режим припинення вогню морпіхам дав змогу відновити свої укріплення. Проте на цій ділянці фронту після оголошеного перемир’я російсько-окупаційні війська ще впродовж кількох днів постійно провокували пострілами зі стрілецької зброї.
"Вони дражнилися. Мовляв, от ми постріляємо, а ви фіг там. От розумієте, як? От відчувалася така стрільба і такий настрой. Один раз, другий. А з правого флангу я на перший чи другий день перемир’я взагалі чув канонаду цілу", – каже морський піхотинець з позивним "Богун".
Нині ж морпіхи зазначають – окупанти вогонь не відкривають. Однак ворожу важку техніку чути мало не щодня.
"Прямо перед нами Горлівка, і там у них бойова частина. То часто чути звуки гусеничної техніки, типу МТЛБ та дизельні автомобілі типу "Урал". – А часто їх чути? – Та можна сказати, кожного вечора", – каже морський піхотинець Олександр.
За понад 30 днів тиші піхотинці так і не звикли до неї. Кажуть, намагаються щохвилини тримати себе в тонусі й не зменшувати пильність.
"Всі працюють, всі спостерігають, всі чекають, що буде далі", – зазначає морський піхотинець Олександр.
Євгенія Китаїва, Анна Кудрявцева з Донецької області, "5 канал"
