Херсон – місто незламних. Два роки тому Збройні сили України зайшли в місто, яке 9 місяців жило в російському терорі. Попри жахіття окупації, херсонці чинили опір загарбникам і чекали на визволення. Як зустрічали українське військо та чим запам'ятався їм цей день. З перших уст – у матеріалі журналістки "5 каналу" Валентини Федорчук.
Центральна площа Херсона з символічною назвою Площа свободи. Сьогодні вона майже безлюдна, адже цей район перебуває під постійними російськими обстрілами. Проте рівно два роки тому саме тут натовп херсонців зі сльозами щастя та квітами зустрічав своїх справжніх визволителів – Збройні сили України.
Херсонець Олексій згадує: в місті тоді було відсутнє водопостачання, тож їхав до річки по воду, аж раптом у центрі Херсона побачив людей, які зустрічали українських військових. Цей день став настільки знаковим для нього, що дату визволення вирішив закарбувати в назві кав’ярні.
"Я підійшов до хлопців військових, почав їх обіймати, цілувати і це було дуже крутезне відчуття, я спочатку навіть не міг повірити, що це відбувається. Одинадцяте – мені одразу відобразилося, що з цими цифрами треба щось зробити таке, щоб люди запам’ятали на все життя. І зародилася думка відкрити кав’ярню, щоб люди могли щодня приходити попити каву і згадати ті тяжкі дні", – розповідає херсонець, підприємець Олексій Гайдук.
Катерина до новини про визволення спочатку поставилася скептично – боялася провокації. З завмиранням серця з вікна зняла на телефон людей з українськими прапорами, щоб поділитися з подругою. А згодом зрозуміла: її відео стали історичними.
"Хтось із сусідів зверху слухав радіо і такі: "О! Снігурівку наші взяли!" Ми дуже раділи і потім дивлюся – по вулиці йдуть наші з прапорами, чутки, що наші заїхали в місто, спочатку ми в це не повірили, думали, може, маніпуляція. А потім бачимо – наші проїжджають з колонкою, звідти лунає Гімн України, і це таке велике свято. Нарешті деокупували! Було дуже класно!" – згадує херсонка Катерина Билина.
Військовослужбовець Сергій родом із селища Антонівка, що поблизу Херсона. Каже, коли захисники заїхали в місто, херсонці зупиняли автівки, плакали та обіймали визволителів. Через відсутність зв’язку хлопець не міг повідомити радісну новину батькам, які були в окупації. Тож для них визволення і побачення з сином було радісною несподіванкою.
"Я приїхав прямо під будинок, мама на порозі стояла з собаками і побачила мене, і там теж сльози. Для мене ціна свободи рідного міста дуже висока, і завжди знав, коли виходив з окупації, що повернуся разом із ЗСУ, у складі ЗСУ. Це було неймовірно – сльози щастя не лише в цивільних, а і у військових також", – розповідає військовослужбовець 124-ї окремої бригади ТрО Сергій "Грибочок".
Поразка на Херсонщині стала одним із найболючіших ударів по іміджу росії. А для кожного херсонця 11 листопада – це не лише радісна дата, а й час згадати про те, яку ціну довелося віддати за свободу.
Валентина Федорчук, Владислав Радковський, Херсон, "5 канал"
Читайте також: Проміняв роботу з документами на розмінування деокупованих територій: історія рятувальника з Кропивницького.
Дивіться також:
