Без'ядерний статус Україна отримала цього дня 33 роки тому. У 1991-му його проголосила Верховна Рада. І вже наступного року до росії вивезли все тактичне ядерне озброєння. Якби бодай частину залишили, то рф не наважилася б напасти, та ще й шантажувати світ ядерною кнопкою. Такі дискусії почастішали на тлі повномасштабного вторгнення. Водночас очевидці та учасники ядерного роззброєння України розповіли "5 каналу", що цей процес був дуже заплутаним та нелегким. За яких обставин Україна віддала росії увесь ядерний потенціал і чи була можливість цього не робити – в матеріалі нашої Лідії Середюк.
176 міжконтинентальних ракет, стратегічні бомбардувальники, близько 2-х тисяч ядерних боєзарядів стратегічної зброї та до 4-х тисяч тактичних боєзарядів – це той арсенал, який залишився в Україні після розпаду радянського союзу і долю якого не могли вирішити роками. Ще у Декларації про державний суверенітет заклали три принципи: "Не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї". Зі здобуттям незалежності Україна взяла курс на ядерне роззброєння. Питання лише в тому: як саме воно мало відбуватися.
Без'ядерний статус України Верховна Рада затвердила 24 жовтня 1991-го, і це стало початком добровільної відмови від ядерної зброї. На той момент у парламенті точилися запеклі дискусії, що робити з третім за потужністю ядерним арсеналом світу.
"Потенціал, який був в Україні, він міг дозволити знищити не лише державу, а й цілий континент", – заявив генерал-майор та командувач 46 ракетної дивізії (1990–1994) Микола Філатов.
Настільки потужну смертоносну зброю Україна зобов'язувалася знищити і якомога скоріше. Також тоді вже діяв договір про скорочення та обмеження стратегічного наступального озброєння, підписаний Сполученими Штатами та радянським союзом.
"Упродовж 7 років США і радянський союз скоротять стратегічних носіїв на 36%, а ядерних стратегічних боєзарядів на 42%. І коли прийшов розпад союзу, росія намагалася виконувати цей договір за рахунок України, білорусі і Казахстану. США знали, що всі практично ракети націлені на Америку", – додав Філатов.
Штати були зацікавлені у знищенні арсеналу, а росія наполягала віддати боєголовки їй. Із таким розвитком подій на користь рф не погоджувалися опозиційні депутати тодішнього парламенту. Верховна Рада ухвалила заяву, якою категорично забороняла вивозити все це до росії. Всупереч цьому, вже в травні 1992-го в рф опинилася вся тактична ядерна зброя з України.
"З 5 на 6 травня 1992 року, коли Кравчук був у США, останній ешелон пересік наш кордон, пішов на територію. А вже 7 травня Кравчук у листі до президента США гарантував протягом семи років ліквідувати всі стратегічні наступальні озброєння в Україні. Верховна Рада заборонила вивозити навіть тактичну ядерну зброю, а президент, не маючи повноважень, гарантував, що вся зброя буде знищена", – зазначив Філатов.
Уже з 1994-го розпочалася деактивація твердопаливних ракет стратегічної ядерної зброї. Після домовленостей політичної верхівки військові працювали понаднормово, щоб вкластися в терміни і позбутися її. Микола Філатов, який тоді був командиром 46-ї ракетної дивізії, розповів, що 7 років – це дуже мало, щоб безпечно демонтувати весь стратегічний ядерний потенціал:
"Захворюваність виросла в 2,5–3 рази. Ті, хто працював із компонентами ракетного палива, бо ракетне паливо само по собі дуже отруйне. І ті, хто працював із зливом компонентів палива, перекачування – в 7 раз збільшилися захворювання. У нас з'явилися перші загиблі. 35–40 років. І не один, і не п'ять, і не 10 таких були".
Український парламент намагався протистояти тиску кремля і втримати боєголовки в Україні, розповів Юрій Костенко, який очолював делегацію на переговорах про скорочення стратегічних наступальних озброєнь.
"Я категорично відмовлявся підписувати проєкт договору про передачу ядерних боєголовок росії. Чому? Та тому що Верховна Рада ухвалювала рішення про їх знищення, а не передачу росії. Тим більше, що я як представник опозиції чудово знав, що росія була і залишається потенційним агресором щодо України. Коли я не погоджувався з вимогами президента, мене було замінено віцепрем'єр-міністром, якого щойно призначили на посаді другого голови делегації на переговорах. Упродовж тижня він підписав усі угоди щодо вивезення ядерної зброї до росії. І саме це стало поворотним моментом у наших стосунках зі Сполученими Штатами Америки", – наголосив міністр охорони довкілля та ядерної безпеки України (1992–1998) Юрій Костенко.
Сполучені Штати хоч і вимагали знищення ядерної зброї України, водночас, за словами Юрія Костенка, пропонували свою співпрацю в контексті роззброєння:
"США були готові забезпечити нашу енергетичну незалежність і, в першу чергу, виробництва ядерного палива власного, бо ми 100% отримали його з росії, і багаго іншого. Але як тільки пан Шмаров підписав угоди про передачу росії, США вкотре змінили свою позицію".
Отримавши від України весь ядерний потенціал, рф мала знищувати його на своїх підприємствах. Але доказів ліквідації цієї зброї немає. Очевидці тих подій переконані: за рахунок українських запасів росія себе озброїла.
"Найсумніше, що я почув на цьому підприємстві, що ядерна зброя не знищувалася. Знищувалися лише корпуси ядерних тактичних вибухових пристроїв, а начинка, яка і є сутністю ядерної зброї, лише вилучалася і відправлялася знову на те підприємство, яке виготовляло ці ядерні матеріали, де виготовлявся інший тип ядерної зброї", – додав Костенко.
Про те, чи могла Україна не передавати боєголовки росії не раз запитували у тодішнього президента Леоніда Кравчука. На його переконання, альтернативи на той момент нібито не було:
"Чи могли б ми поступити по-іншому? Ні. Клінтон і віце-президент сказали: якщо Україна поступить по-іншому, то почнуться економічні санкції, і не тільки економічні. Скажіть, могла Україна, ставши, тільки народившись на світ, зразу почати з того, що стати загрозою для світу і для Європи некерованим ядерним потенціалом".
За версією Кравчука, обслуговувати та навіть знищувати все це самостійно коштує мільярди доларів. У державному бюджеті цих грошей не було. Україна собі не могла таке дозволити через ризик міжнародної ізоляції.
"Тоді Україна попала в дуже такі сильні лещата. З одного боку – росіяни, а з іншого – американці. Вони тиснули на Україну однаково сильно. Згадайте, що було з українською економікою в 90-х роках. Вона висіла на межі провалля. Ті гроші, які пообіцяли до певної міри, бо компенсація мала бути значно більшою, вони на якийсь період давали "передишку" і надію, що ситуація не вийде з-під контролю", – зауважив керівник центру дослідження росії, міністр закордонних справ України (2007–2009) Володимир Огризко.
Попри скрутну фінансову ситуацію та вплив росії Україна могла залишити бодай невелику частину тактичної ядерної зброї, якою могла керувати та обслуговувати, адже має технології і компетентних працівників, без яких радянська ядерна програма була б неможливою.
"Нам достатньо було залишити тактичну ядерну зброю. Так, стратегічну віддали. Але залишіть 3–5 десятків. Це б зупинило помисли когось нападати на Україну", – сказав Філатов.
Крапку у дипломатичному процесі втрати ядерної зброї поставив Будапештський меморандум, підписаний у 1994–му. Приєднавшись до договору про нерозповсюдження, Україна отримала гарантії безпеки. Та на практиці, коли росія напала на Україну, вони виявились недієвими.
Лідія Середюк, Ігор Костюк, "5 канал"
Як раніше повідомляв 5.ua, КНДР може отримати від росії ядерні технології в обмін на солдатів, заявив представник Сеула в ООН.
Дивіться також:
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.