Так звані ворота до Києва – село Мощун. Рік тому воно стало епіцентром вирішальної битви за українську столицю, яка тривала з перших днів великої війни до 21 березня. Наші воїни відбили наступ елітних підрозділів російської армії, змінивши подальший хід війни. Адже не зумівши захопити Київ, окупанти втекли з Київщини. І так, що дорогою погубили своє екіпірування, а техніка потонула у річці.
Мощун називають воротами до Києва, утім для окупантів ці ворота відкрилися хіба що до пекла. Адже тут ЗСУ поламали злочинні наміри окупантів захопити столицю. І завдяки тому, що українські воїни втримали Мощун, її вдалося врятувати. Оточене сосновим лісом, це село розташоване на північному заході від Києва, до його околиць – близько семи кілометрів. Дорога із затишного передмістя до гамірної столиці веде, зокрема, через Пущу Водицю. Але рік тому ця місцевість аж ніяк не нагадувала оазу. Мощун став епіцентром боїв за Київ.
"В 10 числах березня противник уже був на західній околиці Мощуна, вже закопувався в лісу. Більше трьох діб вони отут показували свою присутність. Тим часом, артилерія бригади наносила ураження по західній околиці, по північній околиці і по східній околиці Мощуна, тим самим, не даючи противнику взяти цей населений пункт", – запевнив командир 72 окремої механізованої бригади імені чорних запорожців Олександр Вдовиченко.
Саме через Мощун ворог вирішив іти на Київ, бо переправи на ірпінському напрямку на той момент були уже підірвані. Ще рік тому тут була переправа через річку Ірпінь. Через неї окупанти і намагалися потрапити у Мощун. Частина їх таки зуміла прорватися у село. Утім, ненадовго: міст згодом підірвали ЗСУ, а москолота спорудила понтони.
"Два понтона було знищено, а от третій понтон, ми не змогли по ньому попасти, але навіть понтон ще був, але праворуч-ліворуч бойові машини десанту, наче мають проходити, вони сідають", – пригадує Олександр Вдовиченко.
По той бік річки Ірпінь налічували тисячі російських окупантів, аналізують українські бійці, які тримали місто. Але кацапське поріддя не ризикувало просуватися великими групами, хоча вороги переважали живою силою та технікою.
"Проходить сюда 100 человек і 50 вони виносять, 50 відступає", – додав Олександр Вдовиченко.
Один понтон, що залишився цілим, не надто допомагав переміститися на інший берег річки: водойма настільки розлилася, що техніка просто застрягала у багнюці, а то й тонула. Ця природна перепона з'явилася завдяки підриву Козаровицької дамби. Ворожі безпілотники, які розвідували місцевість, так і не вивели окупантів на стратегічно вигідний для них шлях.
Сюди кинули елітні російські війська: десантно-штурмові, морську піхоту, сили спеціального призначення. Наше військо, що їм протистояло, складалося переважно з бійців 72-ої бригади ЗСУ, а ще спецпризначенців, Нацгвардійців, "Азовців", тероборони та добровольців. Основні сили українських військ займали оборону в лісі біля Мощуна.
"6 березня пішла техніка, наші хлопці були змушені відступити на цю сторону села і зайняти саме ці позиції. Потім йшли активні бої до 11. 11 – це був самий великий бій. Сюди почалася авіація, артилерія, вони підключали все, щоб захопити", – зауважив брат командира роти 72-ї бригади Бадрі Лолашвілі Павло Лолашвілі.
Бої дійшли і до околиць Києва, але наші бійці заблокували Мощун, а потім вогнем важкої артилерії накрили ділянки, де були росіяни. Так ворогів удалося повністю відігнати з цього напрямку.
Ціна визволення Мощуна – життя українських Героїв і вщент зруйновані будинки. Тепер мешканці цього села дихають вільно, хоч і з болем пригадують пережите. Рік потому село почало оживати, але місцевих тут дуже мало. Більшості людей повертатися просто нікуди, бо домівки дощенту зруйнували снаряди. Одна із тисячі понівечених – нашого колеги Михайла Прудника. Знімальна група "5 каналу" була у Мощуні в травні торік: замість затишної оселі і подвір'я тут залишились руїни.
"З того часу як ти була, воно стало ще гірше. Стіни почали вже обламуватися, обсипатися, тріскатися і в мене в тому висновку, який комісія склала: небезпечно для перебування, тому треба терміново його демонтувати", – пояснив мешканець Мощуна, керівник міжнародного відділу "5 каналу" Михайло Прудник.
Аварійні будинки розбирають і зносять, таких у Мощуні безліч, тому на різних вулицях нині працює спеціальна техніка. Залишився лише фундамент і від будинку Михайла. Під час розбору виявили залишки градів та ракет.
"В стіні на другому поверсі було дві дірки і стирчала ракета. Це авіаційна ракета, скоріше за все, з гвинтокрила К-52. 24 в обід, для того, щоб їх не помітили наші захисники, оці вертольоти залітали з боку Києва через Мощун і прям через наші хати літали, зависали над нами. Тут до Гостомеля 2 кілометри по прямій. Тобто, бої вже йшли звідтіля. Вони тут піднімалися над нами і вже пускали", – наголосив Михайло Прудник.
Ворожі гелікоптери літали просто над головами. Так події перших днів повномасштабної війни пригадує й Інна.
"Я була вдома, бачила вертоліт, який над домом моїм полетів в сторону Гостомеля. Бачила як підривали "Мрію". Я побачила, видно якісь розвідгрупи начали виходити з лісу, бо форма була не наша, більш зеленіша. Я зрозуміла, що це вже були кацапи. Автомобіля в мене не було, і я з собакою пішла пішки", – повідомила мешканка Мощуна Інна.
Інна – одна з небагатьох, хто повернувся додому після визволення Мощуна. Її будинок теж не оминули снаряди. Довелося добряче попрацювати, щоби навести довкола лад.
"Всюди вже пускали у всі села, а у нас не пускали, бо дуже заміновано було. Я з військовими волонтерами заїхала сюди, вже побачила, що мій будинок зруйнований, а потім влітку посадила помідори і начала вигрібати все", – розповіла жителька Мощуна Інна.
Завдяки волонтерам частину будинку вже вдалося відремонтувати. Наступне завдання – перекрити дах, істотно пошкоджений через приліт.
"Мені прилетіло через дах і снаряд розірвався всередині хати. Була пошкоджена оця стіна. Її відремонтували, дах поки накрили плівкою", – підсумувала мешканка Мощуна Інна.
Окрім держави, допомагають мешканцям ремонтувати житло волонтери та іноземні благодійні організації, але беруться лише за незначний ремонт. Капітальна відбудова, зі слів українських чиновників у планах.
"Існують державні програми, які ось в цьому році запрацюють. Кожний цей будинок, який зруйнований ми плануємо демонтувати, де вони ще є, тимчасові поставити якісь модульні, а потім будемо відбудовувати вже", – запевнив начальник Гостомельської селищної військової адміністрації Сергій Борисюк.
Утім, коли, як і за чиї гроші чекати відновлення помешкань конкретної відповіді на це питання власники зруйнованих будинків ще не отримали. Але все одно сподіваються на підтримку: державну чи благодійну. Щоби після пережитого пекла у Мощуні знову жили щасливі сім'ї.
Лідія Середюк, Микола Чеботарьов, "5 канал"
Читайте також: "Лежать тіла родини, поруч валізи": що розповідають місцеві про окупацію до річниці визволення Ірпеня – сюжет
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Дивіться також відео за темою: Як проходить відбудова зруйнованих об'єктів Харківщини.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
