78-річна львів`янка Лідія Садова ляльки-мотанки почала робити лише два роки тому, але встигла виготовити їх уже понад сто. Чимало - роздарувала. Запевняє: лялька-мотанка приносить в оселю добро.
Лідія Садова, лялькарка: "Це оберіг людини, вона походить ще з давніх віків, з сьомого тисячоліття, арійське походження. Бо в неї знак сонця на обличчі".
Задум одягнути етнічну ляльку-мотанку в народний одяг Латвії виник у Галини Швець після відвідин цієї країни. Каже, Латвія невелика, але однострої кожного з чотирьох її регіонів мають свої відмінності. Майстриня запевняє - розрізнити латвійських та українських мотанок зможуть лише експерти, адже у вбранні обидвох народів переважає вишиванка.
Галина Швець, лялькарка: "Я би відмітила три таких основних елементи, які відрізняють їх від нас. Це є сакта - кругла брош-прикраса, віалайне - це є наплічник-покривало і пояс, аналог нашої крайки – лієрвадський пояс, він має назву таку".
Організатори фестивалю переконані: лялька - це серйозно. Адже усі роботи, представлені на фестивалі – результат копіткої праці лялькарів.
Ірина Сорокіна, організатор фестивалю: "Є дуже мало ігрових ляльок, але, звичайно, традиційна мотанка виконана по канонах з автентичних старих вже на сьогодні матеріалів, не є дешевою іграшкою, тобто, напевно, навіть по своїй ціні, по свому змісту вона взагалі не є іграшкою, а більше є якимось символом і оберегом".
Ляльки великі і маленькі, усміхнені та похмурі, з обличчями і без. Завдяки цим експонатам можна простежити еволюцію української етнічної ляльки, запевняють орагнізатори фестивалю. Триватиме свято до 20 травня.
Олександр Ваврищук, Євген Радіон, Львів, 5 канал.