Ці кадри першими побачили журі престижного Берлінського кінофестивалю. Три місяці потому стрічка "У суботу" українсько-російсько-німецького виробництва нарешті завітала до України. На честь прем`єри влаштували справжній світський прийом.
Маргарита Cічкар, ресторатор: "Я уверена, что фильм меня впечатлит. Он не комедийный однозначно, фильм достаточно тяжелый, такие фильмы дают возможность задуматься над тем, что происходит в мире".
Анатолій Метешко, режисер: "Міндадзе - це дуже відомий режисер, в нього багато фільмів, які треба дивитись. Тому чекаємо чогось цікавого".
Режисер картини - росіянин Олександр Міндадзе - стрічку про Чорнобиль привіз до Києва у власний день народження. Знає: багато глядачів чекали від нього фільму-катастрофи. Та повідати хотів зовсім інше.
Олександр Міндадзе, режисер: "Это не прямая история о Чернобыле, с выяснением причин, что ж там случилось. Мы снимали о том, о чем снимали. О городе Припяти, о некоем человеке, который знает. И так вместе со своими друзьями и остается на этом корабле, как на "Титанике" оркестр".
Ця людина - комсомолець Валерій Кабиш. Зруйнований реактор вночі 26 квітня він бачить на власні очі. Та попередити мешканців Прип`яті про смертельну небезпеку не наважується - керівництво забороняє. Накивати п`ятами із Прип`яті він вирішує лише з однією людиною - коханою дівчиною. Та волею долі, разом із приреченими жителями, герой лишається у зараженому місті. Горе топить у пляшці на весіллі товариша. Це бенкет під час чуми. Та стурбованості не приховати. Замість діалогів тут говорять очі.
Антон Шагін, актор: "В этой работе я понял важное - интереснее молчать, чем говорить. И интереснее сыграть без слов".
Таких весіль в той фатальний день було шістнадцять. І хоч люди передчували, що на ЧАЕС щось сталося, тікати з міста ніхто і не думав. Надто важко було полишити звичне життя. Про це режисер фільму дізнався із свідчень прип`ятчан. Їх перегортав кілька томів. Звідти ж з`ясував і як виглядало місто у вісімдесятих. У пошуках аналога Прип`яті знімальна група об`їздила усю Україну. Зупинилися на урбаністичних пейзажах східних Енергодара та Світлодара. В одному з міст за два місяці відтворили чи не точну копію чорнобильського реактора. Більшої реальності додала комп`ютерна графіка.
Та зусиль знімальної групи на Заході - як слід не оцінили. Фільм потрапив до основної програми Берлінале, проте нагород не виборов. Виконавчий продюсер стрічки, німкеня Сімона Бауман, певна: все через різницю у менталітетах.
Сімона Бауман, продюсер: "Наши зрители не поняли, почему эти молодые люди не уходят с этого места, почему там остались. Конечно, у них не хватает советского контекста, что так просто у людей не было своих машин - ходить пешком, что ли - и куда уйти?".
Чи осягнуть українці трагічний оптимізм картини - стане відомо за тиждень. Тоді стрічка "У суботу" з`явиться на великих екранах.
Марія Коренюк, Іван Головач, 5 канал.