"Ремонтувати перебитий водопровід потрібно у сірій зоні, яка прострілюється ворогом": Чому та як Торецьк живе без води

Місто Торецьк вже п’ять місяців без нормального водопостачання. Містяни отримують воду тільки пару годин на добу, проте подекуди вода не доходить. На ділянці водогону “Горлівка-Торецька “ існує п’ять поривів. За підрахунками заступника міського голови Торецька, через ці пориви за добу витікає 15 тис. куб. м води. Він зазначає, що ця вода змиває один з районів селища Південного – Чигирі. Пориви знаходяться в “сірій зоні”, дуже незручне місце, бо це низина, яка прострілюється. Туди щоб спуститися потрібне розмінування і цілий ряд заходів. Українська сторона СЦКК дає дозвіл на роботи, але за умови, що такого ж дозволу дасть протилежна сторона, а вони його не дають

Заступник міського голови Торецька Сергій Винник у інтерв'ю розповів про нинішню ситуацію із водопостачанням у місті.

/
/

– З якого часу Торецьк, Залізне и Південне почали відчувати цю критичну нестачу води, з якого часу був введений цей графік, за яким вода подається дві години на добу?

– Безпосередньо порив і витік води спостерігається протягом п'яти місяців, але в зимовий період, оскільки не такий сильний розбір води, ми скоротили вечірню і ранкову подачу на пару годин, і це не було так критично помітно, як зараз. З настанням літнього періоду забір води значно збільшився, і з початку червня ми стали гостро відчувати брак води. Місяць місто тому було переведено на інший графік, це вже третя спроба, посилювали, посилювали... Спочатку знижували тиск на різних районах. Останнє рішення - ми відмовилися від ранкової розкачки води в центрі міста. Але і цей захід в пік спеки не приніс своїх результатів на сто відсотків, тобто верхні поверхи дев'ятиповерхівок, чотирьох-п'ятиповерхівок, люди цю воду не могли отримувати. Стабілізація температурного режиму і дощі дещо знизили напруження пристрастей.

– Якщо піде зараз спека, бо дощів на найближчі тижні не прогнозують, яка ситуація може виникнути?

– Будемо аналізувати, як райони будуть брати воду, будемо переводити на ще більш жорсткий графік або відсікати якісь райони від водопостачання. Тут приймається рішення вже оперативно у штабі. 

– Була інформація про те, що у зв'язку з цим може різко загостритися інфекційна ситуація. Наскільки у цьому плані контрольована ситуація?

– Безумовно, відсутність води, відсутність гігієнічних вимог – це в будь-якому випадку підвищення ризику інфекційних захворювань. Поки все під контролем, але інфекційні моменти спрогнозувати складно. Безумовно ризик буде вкрай високий.

– На скільки діб чи тижнів потрібен режим тиші для ремонту?

– Технічні фахівці "Води-Донбасу" говорять про два дні. Тобто їм достатньо двох днів, режиму з 09:00 до 16:00, той який пропонує Червоний хрест, щоб закрити тих п'ять пробоїн, про які ми знаємо. Коли ми туди спустимося ще раз, то не факт, що їх буде п'ять і що вони не збільшилися в розмірі, і не факт, що там можливо вже потрібні інші заходи. Останнє пошкодження у листопаді зажадало там дуже серйозної техніки, бо труба бетонна метрова була перебита навпіл, там потрібно було проводити дуже непрості дії, і для того знадобилося три дні. Зараз, то що ми знаємо, за інформацією двомісячної давності, більше ми туди не змогли потрапити. І то, два місяці тому, це було героїчними зусиллями все зроблено, одна самовіддана людина змогла потрапити туди.

Ремонтна бригада зайде туди хоч завтра, українська сторона все для цього готова забезпечити аж до розмінування, Червоний хрест пропонує своїми співробітниками розміститися в зоні проведення робіт по обидва боки, ОБСЄ готова вступати, але, на жаль, потрібна письмова гарантія російської сторони СЦКК, яку ми до теперішнього моменту не бачимо.

/
/

– На вашу думку, чому не дають поремонтувати водопровід?

– Нам складно судити, чому вони не дають, мабуть якісь політичні моменти. Для Авдіївки ці гарантія даються набагато швидше, оскільки від Донецької фільтрувальної станції левову частку води якраз отримують Ясинувата і Донецьк і тільки малу частину Авдіївка. Тут же, від цього трубопроводу залежить виключно Торецьк.

Оскільки ми не перший рік стикаємося з цією проблемою, три роки починаючи з 2014 року, у нас було три або чотири випадки абсолютної зупинки, коли ми не мали води. Максимально ми не мали взимку води 24 дня, ми змушені навіть були зупинити всі котельні в місті. Але тоді було не так все побудовано інформаційно, на нашу проблему тоді ніхто такої уваги не звернув. Зараз ми піднімаємо питання, щоб до нас побудувати резервний водогін, бо ми єдині, хто фільтровану воду отримує з окупованої території. За попередніми оцінками, близько 170 млн грн це буде коштувати, на жаль, в Торецькому міському бюджеті таких грошей немає, і ми звертаємося до Кабінету міністрів, до обласної адміністрації, тому що п'ять зупинок нас повинні чомусь навчити. 

Розумієте, коли повністю немає води, то тут інше сприйняття жителів міста і ставлення містян до цього. Коли, наприклад, перший поверх може набрати, а другому вже потрібно з бочки відра носити, тут зовсім інше сприйняття. Або один район трохи ближче до водонапірного вузлу і у них вода йде три години, а у тих хто далі 15 хвилин - це вкрай негативна емоційна складова.

Люди дуже втомилися - обстріли, економічна ситуація в місті і коли накладаються проблеми з самим основним, з тим що дає життя - водою, то емоційна ситуація вкрай нехороша. Ми звичайно ж намагаємося працювати з населенням і розповідаємо, що це крайні заходи, але дуже складно доносити, і справжні причини розуміють одиниці

Директор водоканалу Торецька Юрій Нікулін розповідає, що про затоплення шахт, які знаходяться біля цієї сірої зони, не йдеться. 

– Наша вода, яка виливається, вона йде по байраках і впадає в Сіверський Донець, я думаю так. Шахти – це інша тема, не думаю, що це наша вода біжить у шахти. Може десь і дренує, але наших 15 тис., навіть якщо туди підуть, вони ролі не зіграють, тому що кожна шахта качає по 5-10 тисяч. Тобто я не думаю, що наша вода ...

/
/
/
/
/
/
/

У місцевому дитячому садку за списком 150 дітей. Воду дитсадок отримує, як і інші містяни – по годинах – приблизно з 17-ї до 22-ї. Проте у цьому садочку є спеціальні цистерни об'ємом 2 тонни, за допомогою яких і вдається утримувати весь процес у садку на плаву. Всього садочок витрачає за добу 3 тонни води. Те що набрали у години подачі, використали наступного дня. Прання відбувається тільки ввечері, коли подається вода – інакше пральні машинки не працюють. Коли вдень потрібна вода, а це помити дітям руки, вмитись, тоді вмикається насос і вода подається із цих наповнених заздалегідь цистерн.

"Ще у нас є бутильована вода, зберігаємо її на всяк випадок. Звичайно нам би набагато легше було працювати, якби вода подавалася у звичайному режимі, але коли така справа, то ми просто набираємо у резервуари по всім групам. Воду із цистерн використовуємо для миття посуду та підлоги, а для готування їжі набираємо у окремі резервуари, які знаходяться на кухні", – розповідає завгосп дитсадка.

У чотириповерхівку у центральній частині міста вода почала надходити два дні тому, до цього понад два тижні жителі були взагалі без води. Мешканка будинку Надія Іванівна розповідає, що останні два дні подача відбувається із 18:00 і до 21:30

– Ми зараз раді, що вона йде. До того не було води. Взагалі не було, навіть на перший поверх не доходила. Гарячої води ми взагалі років 30 не бачимо, ми забули що це таке. Холодна вода у нас йшла о 06:00 до 09:00 ранку і ввечері з 18:00 до 21:00 щодня, але в один прекрасний момент вода припинилася. І десь два тижні було таке, що ми були взагалі без води. Ось у мене поруч інваліди – дочка інвалід 50 років, батькам за 80, ми собі воду носили і їм носили воду. Зараз ображатися нема за що, вода йде. У міськраді сказали що на "сірій зоні" великий порив.

– Надія Іванівна, як це жити без води?

– Їдеш на джерела, і дуже хочеться його закрити, щоб вода не йшла, шкода. Жару можна перетерпіти, холод можна перетерпіти, але коли немає води і немає вогню, щоб приготувати їсти – це страшно, особливо, коли немає води. Всіх не обхватиш, їдемо ми на джерела і у нас запитують, скільки ви берете води, один раз ми приїжджали і брали 300 літрів води, вся машина була забита. Тому що їдеш і одному потрібно привезти, і іншому потрібно привезти, ну шкода ж.

Ось так і живемо, нічого страшного, буває і гірше. Гірше – це коли людина нічого не може, коли нема від кого допомоги чекати, ось це важко. А коли ще щось хтось допомагає комусь ...

– Слава Богу, ногами ходимо, руками працюємо і ми раді, що у нас зараз йде вода. Так, йде війна, неоголошена війна, але я скажу, що можна ще жити в тих обставинах. Все одно від цього нікуди не дінешся, звикаєш до цього. Ну нічого, по центру не дістається, а по краях, дай Бог, щоб люди вижили. Страшно звичайно, ну а куди дінешся, від цього нікуди не дінешся. Не ми це затіяли, але будемо надіятися, що буде все добре. 

Євгенія Китаїва, 5.UA

Попередній матеріал
Недоторканність депутатів, бурштинова мафія та держзрада Януковича: коли ГПУ доведе справи до кінця
Наступний матеріал
Рейтинг найекзотичніших видів пива