5 канал

Олексій Гончаренко: Останній раз із батьком я спілкувався 7 років тому

Заступник голови фракції "Блоку Петра Порошенка" Олексій Гончаренко у програмі "Рандеву" на "5 каналі" розповів про зарплатню, батька, відсутність машини, чому пішов з "Партії регіонів" і як опинився у БПП, та скільки в українських політсилах негідників

ТЕ, ЩО НАША ДЕРЖАВА Є ДВОМОВНОЮ, ЦЕ НАША СИЛЬНА СТОРОНА, А НЕ СЛАБКІСТЬ І НЕ ПРОБЛЕМА

– Мої вітання, Олексію, рада вас бачити. Дайте потисну вашу руку. Чи є за що тиснути, сьогодні власне поговоримо. Хотіла я почати з того, що розказати, що в нас програма особистісних інтерв’ю. Нам дуже цікаво, хто ті люди, які роблять історію в цій державі. Ви один із них. Тому розпочати мені б хотілося от з цих кадрів, які облетіли весь Інтернет. Ми приготували їх, щоб спитати вас, от у мене це питання реально дуже довго виникало, я не знаходила на нього відповіді. Ось ці зображення, вони повсюди в Інтернеті, це період вашого життя, доволі довгий період. Не соромно вам, людині, яка зараз продукує, з огляду на ваші спічі, демократію, шану до держави, європейськість, за отакі зображення, які були частиною вашого життя?

– Знаєте, це настільки частина мого життя, що я думав, що ви показуєте, щось на столі там треба знайти.

– Що показувати? Мені здається, дуже красномовно блакитними кольорами, які були для вас рідними.

–Це правда. 9 років я був членом Партії регіонів.

Я от зараз ще покажу. Це от цікаве таке зображення. Я процитую "Мы уважать себя заставим. Русскоязычные граждане Украины. Алексей Гончаренко". І перо. Тобто написано було вашою рукою. Це теж ваша історія.

– 100%.

– Ну і ще останнє "За кино на русском языке. Алексей Гончаренко".

– Мені не соромно.

– А чому?

– А тому, що своїх поглядів я жодним чином не змінив. І сьогодні я вважаю, що російськомовні громадяни України мають такі ж права, як і україномовні. Сьогодні я вважаю, що кіно в нас може йти на російські мові в кінотеатрах України. Жодних проблем не бачу. Взагалі, я вважаю, що те, що наша держава є двомовною, це наша сильна сторона, а не слабкість і не проблема. І ми не маємо віддати російську культуру Путіну, це не його власність. Це така ж наша власність, наше надбання, як Булгаков. Ну може там Ахматова, яка Горенко, яка народилася в Одесі і т.д. Ми від цього не маємо жодним чином відмовлятися, і тому мені за це не соромно. Я 9 років був в Партії регіонів, але я вступив в неї тоді, коли вона була опозицією, а вийшов з неї, коли вона була владою. Янукович був на Банковій і був повноправним президентом. В Україні все завжди відбувається навпаки з політиками. Вони заходять у владу, а йдуть, коли вона стає опозицією.

– Слухайте, ну давайте не перекручувати факти. Насправді, довгий час перебуваючи в Партії регіонів, якщо не спекулювати зараз питанням мови, яке, дійсно, я з вами згодна, не є тим, що нас роз’єднує в першу чергу. Як зараз із людини, яка мала ту всю ідеологію, ви раптом перефарбувалися і стали раптом депутатом БПП?

– А яку ту ідеологію? От ви кажете…

– Тобто Партія регіонів і партія БПП мають схожу ідеологію?

– Партія регіонів у своєму статуті прописала, що стратегічна мета України є інтеграція…

– Це ж були тільки слова.

– Ні, не тільки слова. У 2011-2013 роках для того, щоб відбулася Угода про асоціацію з ЄС, насправді Янукович, як це не парадоксально звучить, зробив більше, ніж зробив Ющенко.

КОЛИ КЕРІВНИКИ ПАРТІЇ РЕГІОНІВ ПОЧАЛИ ВБИВАТИ ВЛАСНИХ ГРОМАДЯН, Я З ЦІЄЇ ПАРТІЇ ПІШОВ

– Це вас і тримало в Партії регіонів?

– Ні, ну давайте раціонально…

– Мені цікаво.

– Просто Партія регіонів, з вашої точки зору, коли ви дивитеся, можливо, з точки зору Києва, то Партія регіонів – це лише може маргінал там бути. Якщо на це подивитися з точки зору Одеси, то я вам можу сказати, що в Партії регіонів було дуже багато цілком нормальних людей, і лише через Партію регіонів ми могли домогтися якихось речей. А я багато чого зробив у власному місті.

– Вибори не скоро, тому зараз давайте не займатися агітацією.

– Я політик, я вибачаюсь, я, щоб робити щось, маю інструментарій. І той інструментарій, який в мене був, був пов’язаний з Партією регіонів. Я обирався від неї. А коли керівники Партії регіонів почали вбивати власних громадян, я з цієї партії пішов. І на відміну від всіх українських політиків, які залишають партію, але ніколи не залишають свій мандат чи посаду, я поклав посаду і мандат першого заступника голови Одеської обласної ради добровільно і вийшов з партії. Тому я не знаю, за що мені має бути соромно.

– О’кей, я згадаю цей момент, коли ви записали звернення, воно є на ютубі. Ми зараз його продемонструємо, це звернення зі словами про, цитую, "громадянську війну". Це були ваші слова. Ви казали про початок громадянської війни на Сході України.

– Про те, що режим починає вбивати власних громадян.

– Це були слова про громадянську війну, і якщо ви цього не пам’ятаєте, значить, ви це не обдумуючи говорили.

– Я не міг такого казати. Що є громадянська війна на Сході України? Я пам’ятаю, що сказав, що в режиму руки в крові, і я не можу бути його частиною.

– Те, що було в цьому посиланні, ви заявляли, що в Україні починається громадянська війна.

– На сході України. Ви ж сказали, "громадянська війна на Сході України".

– Громадянська війна, за вашими словами, починається по всій Україні.

– Вона тоді починалась, бо режим почав вбивати власних громадян.

– О’кей, зараз в Україні громадянська війна?

– Ні, звичайно. Зараз агресія.

– А чому тоді вона була громадянською?

–Тому що це було до анексії Криму і режим Януковича почав вбивати власних громадян.

Тобто режим Януковича і боротьба народу України з режимом Януковича, за вашою думкою, є громадянською війною?

–Не треба перекручувати мої слова.

– Ні, я питаю вас.

– Я під цим розуміючи наступне, що люди з цим не змиряться. І ніхто ж не знав, що Янукович втече через кілька днів. Цього ніхто не знав на той момент. І можна було собі уявити, що Янукович поїде в Донецьк і буде казати, що він є законний президент України і що б це було. А далі я приїхав в аеропорт Сімферополя і своїми очима 28 лютого, як російські спецназівці захопили аеропорт Сімферополя і там почалася агресія Росії проти України. Звичайно, яка вже громадянська війна, це агресія.

– Це ваші слова.

– Абсолютно. Ну не громадянська війна на Сході України, ще раз.

– Громадянська війна – вам треба подивитися у Вікіпедії, що таке громадянська війна.

– Коли українські правоохоронці вбивали українських громадян – це громадянська війна. Це українські правоохоронці вбивали українських громадян.

– Це не громадянська війна. Давайте кожен із нас буде мати якісь суб’єктивні поняття. Ви ж знаєте, що таке громадянська війна. Якщо зайдете в Вікіпедію чи в Гугл…

– Громадянська війна – це війна всередині країни між її громадянами. Тобто українські правоохоронці – такі ж громадяни України, як і ті, хто стояв протестом.

– Але це не є основною масою, яка воює проти іншої основної маси.

– А ніхто не сказав, що це має бути основна маса.

– Це є частина людей, які представляють правоохоронні органи, які воюють проти своїх громадян. Це не можна назвати громадянською війною. Я хочу зрозуміти, що ви мали на увазі.

– Я вам кажу, що я мав на увазі. Що громадяни України, виконуючи злочинний наказ, який їм віддали, почали вбивати інших громадян України. Саме це я мав на увазі.

ПРАВООХОРОННА СИСТЕМА УКРАЇНИ – ЦЕ ТА ЛАНКА, ЯКА НАЙБІЛЬШЕ ПОТРЕБУЄ ЗМІН. НЕ ЕКОНОМІЧНІ НАВІТЬ ПИТАННЯ, НЕ СОЦІАЛЬНІ, А САМЕ ПРАВООХОРОННА СИСТЕМА, ЮСТИЦІЯ

– Ви довгий час були в Партії регіонів, і ті факти корупції, які зараз відомі, безумовно існували тоді на поверхні, і всі знали про них, зокрема і в Одеській області, на одеській митниці, в одеських керівних органах влади. Чому ці люди не покарані? Ви ж знаєте їхні прізвища, принаймні, в Одесі? Вам не муляє це питання?

– Муляє, я ці питання піднімаю весь час. Скільки я направив депутатських запитів і потому…

– І що з цими запитами?

– Мені приходять відповіді – "ведеться слідство".

– А чому так, на вашу думку. відбувається?

– Я не є прокурором, на жаль. Я не можу тут нічого вам сказати. Думаю, що правоохоронна система України – це та ланка, яка найбільше потребує змін сьогодні. Не економічні навіть питання, не соціальні, а саме питання правоохоронної системи, системи юстиції.

Як думаєте, чому президент дозволяє таку слабку реакцію, таку слабку ланку, яка є надважливою  в нашій країні, з огляду на те, що ми пережили?

– Тому що не вирішує все це одна людина. І на жаль, тут мова йде про систему, в якій десятки, а то й сотні тисяч людей. І ще не забувайте, що навіть якщо є якась розслідувана справа, вона йде в суд. Суд у нас нереформований, на жаль. Я як народний депутат голосував за зміни до Конституції в частині судочинства. Сподіваюсь, що коли ми їх остаточно приймемо, всі судді пройдуть переатестацію – в нас почнуться зміни.

– Ну на даний момент, вплив на Генеральну прокуратуру все одно існує.

– Звичайно. Результат роботи кожного вимірюють як журналіста, напевне, по рейтингах, політика – по результатах на виборах, так генерального прокурора треба вимірювати по кількості корупціонерів, особливо високопосадовців, які посаджені в тюрму. З цим дуже погано.

В УСІХ ПАРТІЯХ Є ПРИБЛИЗНО ОДНАКОВА КІЛЬКІСТЬ НЕГІДНИКІВ

– Як думаєте, чому ви опинилися так просто у списку БПП? Чому так?

– Мені здається… Як ви думаєте, скажіть, будь ласка, є люди-негідники, які не були членами Партії регіонів?

– Негідники?

– Негідники, які не були членами Партії регіонів.

– Напевно важко уявити. Ви один із них.

– Я кажу – негідники, які не були членами Партії регіонів?

– Ні.

– Ви думаєте, таких нема. Тобто всі негідники України зібралися в Партії регіонів?

– Ну думаю, основна частина – так точно.

– А я так не думаю, я думаю, що ви дуже помиляєтеся, я думаю, що в усіх партіях…

– А де є? У БПП є негідники?

– І в БПП є негідники. Я думаю, що в усіх партіях є приблизно однакова кількість негідників, ось усе, що я думаю на цю тему. Я взагалі не думаю, що людина, якщо вона знаходилась десь, це є прояв того, хто вона є. Ще раз – про кожну людину кажуть її вчинки. Хочу вам нагадати, що Одеська обласна рада з моєї подачі, по моїй пропозиції 3 березня першою в державі визнала факти іноземної агресії проти України. Не Київська, не Івано-Франківська, а Одеська.

– В Одесі про вас трошки інше говорять.

– Це не говорять, це я вам про факт кажу. 3 березня Одеська обласна рада втримала штурм проти себе молодиків озброєних, які приїхали з Придністров’я і мали реалізувати донецький сценарій, і все те ж саме мало бути в Одесі. І на дверях Одеської обласної ради стояв я, не десь там за дверима, не десь там за кимось, а сам стояв на дверях.

– Саме тому команда Президента вам повірила?

– І єдина людина, яка була в Криму під час референдуму, на дільниці, взагалі, це була єдина проукраїнська акція під час так званого референдуму в Криму, на дільниці, де голосував Аксьонов, це був я з українським прапором і в обличчя йому сказав, що він негідник і сепаратист.

– А чому вас не засадили, а Сєнцов сидить у буцегарні?

– Тому що мені пощастило, у нас був план відходу, а мої колеги – я був з двома друзями – вони мали такі стрічки, як у всіх цих дружинників, і коли я вийшов з українським прапором, охорона Аксьонова мене відтіснила, і вони підійшли і сказали, "ми його заберемо, зараз із ним розберемося". Вони мене забрали, ми вийшли зі школи і поїхали. Але цілком там міг опинитися, як я опинився в Москві через рік.

– Власне, 1 березня, на Нємцові, чому вас так легко тоді відпустили?

– Легко?

– Достатньо легко. Вас не засадили на довгі роки і ви не були таким собі хлопчиком для зараз тих торгів, які йдуть і за Надю Савченко і за сотні наших політв’язнів.

– Наскільки легко, ви спитайте у Президента, бо він особисто займався цим питанням. Також можете запитати президента парламентської асамблеї Ради Європи пані Анн Брассер, а також багатьох дипломатів, які таких надзусиль доклали, щоб мене відпустили...

– Але Савченко сидить, а ви на свободі.

– Є різниця. Багато зараз народних депутатів заїхали до Росії, всіх не заарештували і це не є можливо.

ВЕЛИКА ЧАСТИНА ПАРЛАМЕНТУ І УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИКУМУ ХОЧЕ ПОЗБУТИСЯ АРСЕНІЯ ЯЦЕНЮКА ЯК ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА. ЯЦЕНЮК НЕ ХОЧЕ ЙТИ – ОСЬ ЦЕ СУТНІСТЬ КОНФЛІКТУ

– Я вас тепер хочу спитати про вашу позицію, про ваші думки як члена БПП, до тої всієї політичної кризи, яка є зараз. Тому що вам всього 35 років, ви молода людина і мені здається, незважаючи на вашу неоднозначну репутацію, ви доволі здраво маєте мислити і розуміти, що не так і що треба змінити. Те, що вони зараз називають політичною кризою, ви називаєте політичною кризою, це насправді така гра інтересів, я правильно розумію?

– Політика – це взагалі гра інтересів.

– На даний момент, в чому сутність цієї гри? От як ви її бачите?

– Сутність проста: велика частина парламенту і українського політикуму хоче позбутися Арсенія Яценюка як прем’єр-міністра. Арсеній Яценюк не хоче йти. Все, ось це сутність того конфлікту, який є. Більше нічого за цим немає.

– Що пропонують Яценюку за те, щоб він пішов?

– Важко щось запропонувати людині, як була вже всім, на всіх посадах, які є. І тому, найкраще, що йому можна запропонувати, що цей вихід є гарний вихід, це для нього відкриває можливість політичного майбутнього. Інший відхід з позиції прем’єр-міністра може означати хрест на його політичній кар’єрі.

– Ви думаєте, його задовольнять такі?

– Я думаю, що він піде.

– Є всі шанси і мотивація говорити про те, що Гройсман буде на місці Яценюка, ви як думаєте?

– Я думаю, що Гройсман може бути хорошим прем’єром. Яким він буде, я не знаю і чи взагалі він буде. Чи буде це узурпація влади Президентом? Як на мене, це повна нісенітниця. У нас найбільша фракція у Верховній Раді – це БПП. Коаліція - ми не можемо зробити її одні. Я сподіваюся, що в ній буде щонайменше чотири політичні сили. Це, окрім нас, ще "Народний фронт", Радикальна партія і "Батьківщина", і тому про жодну узурпацію мови йти не може. Ну і те, що так, відповідальність за ситуацію в державі вже не можна перекидати з однієї руки в іншу, хто більш відповідальний, такий момент пройшов. І я розумію, що якщо Гройсман стане прем’єром, то повна відповідальність буде на БПП.

– Носять зараз валізи з грошима за бажання голосувати чи не голосувати за когось?

– Жодного разу, можу вам сказати, ось ви згадували сьогодні про корупцію, я так розумію, що одним із центрів корупції була Верховна Рада. Можу сказати вам, що за півтора року у Верховній Раді мені жодного разу не запропонували жодної копійки чи там земельної ділянки, чи будинку, будь-чого за будь-яке голосування.

– А ви комусь пропонували?

– І я нікому не пропонував. Це я вам кажу абсолютно відверто і чесно.

ХОЧЕШ ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ ВСІ САМ – БУДЬ САМОДОСТАТНІМ. КОЛИ УКРАЇНА СТАНЕ САМОДОСТАТНЬОЮ, ТО МИ ЗМОЖЕМО СКАЗАТИ, ЩО МИ Є АБСОЛЮТНО СУВЕРЕННІ

– Я вірю, дивлячись у ваші очі. Ви задекларували мільйон прибутків за минулий рік, це правда?

– Ні.

– Які у вас прибутки за рік, що минає, та ще за 2014 рік?

– Я ще свою декларацію не здав, мільйона прибутків у мене немає, бо прибуток у мене дуже простий – це є заробітна платня 6 тис. грн на місяць. Крім того, я маю дивіденди в банку, на мільйони вони не потягнуть.

– А скільки у вас в банку лежить грошей? Ви ж це декларуєте, правда?

– У мене 50 тис. євро лежить і проценти за минулий рік, можна порахувати, я ще точну цифру з банку не отримував, які я отримую щомісячно.

– Ви до нас на чому приїхали?

– Я до вас приїхав на машині Верховної Ради.

– Своєї у вас немає?

– У мене немає власної.

– А як же ви отак без машини?

– Не знаю, якось живу, і вже не один рік. У мене була власна машина, поки мене не обрали заступником голови Одеської обласної ради. У мене з’явилася службова. Я не бачив сенсу залишати власну, я її продав. З тих пір у мене немає жодної машини. Більше того, машина Верховної Ради – це не машина, яка постійно закріплена, це машина, яку можна викликати, якщо ти їдеш на ефір чи запис. Тому, так, я їхав на запис, я її викликав.

– Ви напевне часто маєте можливість зустрічатися з європейськими політиками, через те, що ви є народним депутатом, ці зустрічі відбуваються. Я хочу ще раз зацитувати заяву, сказану вами. Ви заявили, що "Україна знаходиться під частковим зовнішнім управлінням західного світу в особі ЄС і США. Це природно, тому що вони вкладають у нас гроші і кредитують нас". Тобто маєте загалом таку типову російську риторику, яку ми часто чуємо.

– Чому?

– Ну це ваші слова?

– Звичайно.

– Тобто ви вважаєте, що Україна знаходиться під управлінням, цитую, західного світу?

– Частковим, звичайно.

– Тобто нами керують ЄС і США?

– Ну давайте уявімо собі компанію, яка має величезні борги. І там таке є поняття, як комітет кредиторів, і будь-яке дуже серйозне рішення не приймається цієї компанією без згоди комітету кредиторів. І це є цілком нормально. Хочеш приймати рішення всі сам – будь самодостатнім. Коли Україна стане самодостатньою, я сподіваюсь, що так воно і буде якимись найближчими роками, то ми зможемо сказати, що ми є абсолютно суверенні.

– Ну часто апелюють і наші "опозиційні блоки", і ті, хто знаходиться у Кремля…

– Ну і Опозиційний блок може сказати щось, що має відношення до реальності.

ІДЕЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ ЛІКАРЕНЬ, ЯКУ ПРОСУВАЛО МІНІСТЕРСТВО, ТАК ЗВАНА "ГРУЗИНСЬКА МОДЕЛЬ", ЦЕ Є ПРОСТО ЗЛОЧИН

– О’кей, вам видніше. Щодо посад, колись говорили, у Лещенко інформація, про те, що ви претендуєте на посаду міністра охорони здоров’я.

– То це офіційно, фракція голосувала.

– Фракція голосувала за те, що Олексій Гончаренко був міністром охорони здоров’я.

– Ні, не так. Фракція голосувала за те, щоб уповноважити керівника фракції Луценка провести переговори щодо включення переліку кандидатур на міністра. І там є моя кандидатура на міністра.

– Ви були б хорошим міністром?

– Я був би дуже хорошим міністром.

– Серйозно? А чому ви так?

– Тому що маю відповідну освіту, досвід і бажання, найголовніше.

– Квіташвілі як вам?

– Квіташвілі… Я, на відміну від нього, володію державною мовою і маю базову медичну освіту.

– Так ви ж говорили, що російська – це нема питань. Можна говорити і тою й іншою.

– Ні, я казав, вибачте, не те, що не треба знати українську. Я казав, що нема питань і нема проблем.

– Ну він вчить, ми з ним мали "Рандеву".

– Ну якщо він ще там 3-5 років повчить, то боюсь, що для української медицини буде запізно.

– Ну це ж справа не в мові, правда?

– Справа не лише в мові. Звичайно. Але я вважаю, що людина, яка працює міністром, має знати державну мову.

– Слухайте, ну це як в анекдоті "сльози заважають мені говорити". Я реально вас слухаю і бачу перед собою іншого Олексія Гончаренка.

– Чому?

– Я за вами слідкувала всі ці роки і пам’ятаю, як років п’ять тому я дивувалася тому, що коли всі говорили про те, що в кінотеатрах треба дублювати виключно українську мову, я думаю, "Господи, коли ми вже доживемо до того моменту, коли наші політики будуть думати трішки далі, аніж зараз комфортно їхньому електорату"…

– Я вибачаюсь, я і тоді казав, що треба знати… Будь-який державний службовець, підніміть мої слова тоді, має знати державну мову. Це звичайно, це не обговорюється.

– Ви ж розумієте, що це людина – іноземець, якщо ми зараз говоримо про Квіташвілі.

– Ну так і що, ще раз, я повертаюсь, справа не в мові. І до речі. Питання піднімалося, що не треба дублювати російські фільми, бо була навіть така ідея – російськомовні фільми дублювати. І це я вважаю дурнею, як на мене. Тепер, що стосується пана Квіташвілі. На жаль, він дуже поганий міністр. І справа, дійсно, не в мові. Хай би розмовляв будь-якою, але як міністр він не вдався.

– Але його запросив Президент. Ви знаєте про це.

– Значить, це є помилка. Не можна всюди бути абсолютно точним.

– Ви говорите Президенту про його помилки, ну такі як Квіташвілі?

– Я казав Президенту, що Квіташвілі повністю не може впоратися з ситуацією в охороні здоров’я і що це міністерство є розваленим. Я можу вам з конкретними фактами – по вакцинації дітей, по закупівлі медичних засобів, по цій безглуздій ідеї приватизації лікарень, яку просувало міністерство, так звана "грузинська модель", це є просто, я вважаю, злочин. Просто злочин проти народу України, це без перебільшень. І тому я це казав всюди і відкрито свою позицію, що ця людина не може бути міністром. Справа тут дійсно не в мові. Хоча я все ж таки, коли поїхав працювати, не постійно, але був одним із представників України в Конгресі місцевих та регіональних влад Ради Європи в Страсбурзі, хоча там робоча мова англійська, я володію англійською мовою, але щоб якось правильно, мені здавалось, представляти Україну, я почав вчити французьку. І за рік я її вивчив. І якщо ти вже рік тут міністр, то можна було українську вивчити. Я в усякому разі від нього це не чув. Але, дійсно, це не є головне. Питання мови не є головне.

– Щодо розподілення посад, яке може статися, а може і не статися. Гройсман – прем’єр-міністр. А голова Верховної Ради – хто це буде, за вашими думками, тільки виключно пана Гончаренка, я зараз не буду питати про вашу приналежність до партії, тому що розумію, що не можна про деякі речі казати вголос. Хто це буде?

– Я не знаю, хто це буде. Я знаю, що і "Радикальна партія" претендує на цю посаду, і "Народний фронт" претендує на цю посаду, а хто буде в кінцевому рахунку і як зійдеться цей компроміс, я цього не знаю ще.

– Хто, на вашу думку, хорошим був би головою Верховної Ради?

– "Плох тот солдат, который не мечтает стать генералом".

– Ви б хотіли бути головою Верховної Ради?

– Я б більше хотів стати міністром, це мені ближче, я людина молода.

МИ З БАТЬКОМ МАЄМО РІЗНІ ПОГЛЯДИ І НА ПОЛІТИКУ, І НА БАГАТО ІНШИХ РЕЧЕЙ. ВОСТАННЄ Я З НИМ СПІЛКУВАВСЯ У 2009 РОЦІ

– Як здоров’я вашого тата? Ви спілкуєтеся зараз?

– Я з ним не спілкуюся багато років.

– А чому так, розкажіть.

– Це погано. Я не вважаю, що це є добре. Я як людина хотів би мати контакт з власним батьком.

– Ви маєте різні погляди?

– Ми маємо різні погляди і на політику, і на багато інших речей. Останній раз я з ним спілкувався у 2009 році.

– Під час вашого весілля?

– Ні, моє весілля було набагато раніше. Я вже 13 років одружений. Моє весілля було у 2003 році. А ось останній раз із батьком я спілкувався у 2009 році. Це було вже 7 років тому.

– З тих пір ви не спілкуєтеся і немає бажання переконати батька в зворотному?

– Я на кожен його день народження надсилаю йому смску з привітанням. Це єдиний контакт, який в мене з ним є. Більш ніяких контактів в мене немає.

– Якось вплив батька, з огляду на займані вами посади, перед тим ним посади, існував у вашому житті? Яким він був?

– Я думаю, що вплив батька величезний, половина мого генотипу від батька і що тут можна сказати – кожна людина йде від батька та мами.

– Ну батько вам допомагав у вашій діяльності?

– У 2004-2006 роках ми разом працювали. І так, дійсно, ми з ним близько спілкувалися, але потім наші погляди дуже сильно розійшлися, і ми перестали спілкуватися.

– Де він зараз?

– Я чув різні речі. Десь на території Європейського Союзу, наскільки я розумію, не в Україні.

– І не в Росії?

– І не в Росії, наскільки я розумію.

Я І МОЯ КОМАНДА ЗРОБИЛИ ВСЕ МОЖЛИВЕ, ЩОБ ЗАХИСТИТИ ОДЕСУ ВІД ДОНЕЦЬКОГО І КРИМСЬКОГО СЦЕНАРІЇВ

– У нас є до вас ряд запитань, це такі бліц-запитання. Ми інтегрували те, про що нас часто питаюсь у фейсбуці, в нас є там сторінка, де ми закликаємо людей ставити запитання – ті, які хвилюють і про які взагалі не можна мовчати. Прошу вас відповідати відверто на них, вони не надто складні. За що вас прийняли у Блок Петра Порошенка?

– Напевно, за те, що я був головою обласного штабу кандидата у президенти Петра Порошенка. Я впорався з цим завданням, ми отримали дуже добрий результат. За те, що я з моєю командою зробили все можливе, щоб захистити Одесу від донецького і кримського сценаріїв, ми цього досягли. Я думаю, що це був достатній привід для того, щоб мене взяли у БПП.

– Ви вважаєте, що депутати допомагають людям більше, ніж лікарі. Це я до того, що ви кинули швидку і пішли в політику.

– Хороше питання. Я думаю, що політик може зробити більше, ніж лікар, так. Бо політик може допомогти мільйонам людей, а найкращий лікар цього зробити не може. З іншого боку, поганий політик може нанести багато шкоди, хоча поганий лікар теж. Це є дуже близько. Але, я вважаю, що кожна людина має займатися своїм покликанням, і моє покликання – це політика.

"ГРУЗИНСЬКА МОДЕЛЬ" В УКРАЇНІ ПРИЗВЕДЕ ДО ПОВНОГО КОЛАПСУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

– Хто стоїть за бажанням розікрасти лікарні в центрах міст і санаторіїв в курортних зонах?

– Не знаю, але саме до цього призведе так звана "грузинська модель" охорони здоров’я. І той, хто за цим стоїть, дуже хоче посаду міністра охорони здоров’я.

– Ну от в лютому під час інтерв’ю ви казали, що знаєте імена таких людей, ви можете зараз їх назвати?

– Ні, я так казав, що прямо знаю імена цих людей?

– Так.

– Ну, думаю, в мене є ідеї, хто може бути ці люди. Але я не можу їх звинуватити, бо це ж маю довести. Але те, що міністр охорони здоров’я заявляє таку пропозицію, то ми вже точно знаємо, ось вам одне з імен. Він може дійсно вірить, що це принесе щось добре, але насправді воно призведе до того, що ви прочитали…

– Тобто Квіташвілі стоїть за бажанням розікрасти лікарні в центрах міст і санаторії в курортних зонах?

– Ні, Квіташвілі своєю ідеєю "грузинської моделі" реформування охорони здоров’я може призвести до того, що це так відбудеться. А ця ідея, чи хтось йому підказав злочинно чи дійсно він сам у це вірить, дуже часто люди вірять у якісь речі. А воно насправді неправильно.

– Ні, ця модель насправді була апробована в Грузії, тому він вірить у те, що було здійснено в цій країні.

– Ну а я ще раз повторю, що я абсолютно впевнений, що в Україні це призведе до повного колапсу охорони здоров’я.

МОЄ МИНУЛЕ ЗАВЖДИ ЗАЛИШИТЬСЯ ЗІ МНОЮ І НІКУДИ ВІД МЕНЕ ВОНО НЕ ДІНЕТЬСЯ

– Чому в Одесі ви не боролися з тими і з тим, з чим зараз бореться Саакашвілі?

– Що ви маєте на увазі?

– Багато речей, починаючи з корупційних схем, які існували.

– Я ніколи не був губернатором Одеської області, я ніколи не мав своїх соратників на посаді прокурора Одеської області, голови Одеської обласної поліції, як має пан Саакашвілі. Тому навіть порівняти це не можна. Але коли я став головою обласної ради і було 100 днів, то обласна рада відкрила всі свої засідання, всі свої голосування, всі свої рішення. Будь-яке надання комусь щось в оренду чи якось іншим чином відбувалося відкрито і прозоро. Ось те, що я зробив на своїй посаді, за 100 днів, які я там працював. Потім був обраний у Верховну Раду.

– Покинути партію "Союз" та вступити до Партії регіонів хто вам порадив – батько?

– Це було рішення в цілому партії. Партія влилась в Партію регіонів, яка була найбільшою опозиційною на той момент силою. Це був кінець 2005 року.

– Чому, на вашу думку, батько не покинув Партію регіонів?

– Я думаю, що він, напевне, її покинув. Я не знаю. У 2013 році він пішов з посади мера Одеси. Чи він залишився членом Партії регіонів, чи ні, я навіть не знаю. На той момент я вже з ним 4 роки не спілкувався.

– Що ви робите зараз, аби змити своє минуле в Партії регіонів з пам’яті українців, ну, наприклад, мене?

– Я не думаю, що треба змивати це. Це є моє минуле, воно завжди залишиться зі мною і нікуди від мене воно не дінеться. Я ніколи від цього не позбавлюсь, я не хочу це змивати, бо на цьому місці я, як депутат від Партії регіонів міської ради та Одеської обласної ради, можу відповісти за кожне своє голосування, за кожну свою дію, я не соромлюся цих дій.

КОНОНЕНКО ПІШОВ НА ДЕТЕКТОР БРЕХНІ, А АБРОМАВИЧУС НЕ ПІШОВ. ОЦЕ ТОЙ ФАКТ, ЯКИЙ Я ЗНАЮ. КОЛИ ВОНИ ОБИДВА ПІДУТЬ, ТО Я ГОТОВИЙ СІСТИ І ДИВИТИСЬ НА РЕЗУЛЬТАТИ

– Ви вважаєте звинувачення Айвараса Абромавичуса на адресу депутата Кононенка правдивими?

– Ні, я вважаю, що вся ця історія з смсками якимись – це просто…

– …Ну чому "якимись"? Конкретними смсками з конкретною інформацією.

– Якою інформацією? Я вибачаюсь, я все це бачив, але я можу вам зробити таку підбірку зараз, що ви мені такі смски надсилали. Знаєте, як це все просто робиться? Будь-якому номеру присвоюється будь-яке ім’я, будь що направляється.

– Ви думаєте, Абромавичус роздував би з цього такий скандал, запросивши людей, які будуть фіктивні СМС надсилати?

– Я не буду думати, але я знаю, що Кононенко пішов на детектор брехні, а Абромавичус не пішов. Оце той факт, який я знаю. Коли вони обидва підуть, то я готовий сісти і дивитись на результати. А поки що я знаю, що Кононенко пішов, а Абромавичус – ні.

– Партійна солідарність.

– Партія ж називається "Солідарність".

– Безумовно. Ваша фракція змогла б працювати, якби засідання проводилися в онлайн-режимі?

– А воно майже так і відбувається. У нас стільки депутатів – колишніх журналістів чи інших, які люблять цю інформацію, як-то кажуть, зливати у ЗМІ, що воно відбувається майже в онлайн-режимі. Краще було б взагалі в онлайні.

– Ви вважаєте, що запрошені іноземці в України себе виправдали?

– Частково виправдали, частково ні, ну в принципі це не панацея. І казати, що ми тут українці такі дурні, до нас має хтось прийти, як на мене, це не працює.

АМБІЦІЇ САДОВОГО ВЕЛИКІ, А ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВІН БРАТИ НЕ ХОЧЕ

– Кого ви бачите наступним прем’єром України?

– Я уже казав, що для мене дуже важливо, щоб це був не Яценюк, чи це буде Яресько, чи Гройсман, чи якесь третє прізвище з’явиться. Мені взагалі вони підходять.

– Ну давайте про третє прізвище. БПП запропонували Садовому, якщо володієте інформацією, бути прем’єром, аби дискредитувати "Самопоміч" за допомогою його відмови?

– Це цікава ідея. А давайте уявімо собі, що Садовий, як ми на це сподівалися, погодиться. То в чому дискредитація? Ще раз хочу сказати, що фракція БПП була готова голосувати за всі ініціативи прем’єр-міністра Садового, і це був би, знаєте, як вам сказати, це лакмусовий папірець. Це була перевірка.

– Ну а чому він відмовився, з його амбіціями?

– А от це хороше питання. Це значить, що його амбіції великі, а відповідальність він брати не хоче.

– У разі перевиборів ви зможете повернутися у Верховну Раду, як думаєте?

– Думаю, так.

– Чому ви голосували за законопроект про партійну диктатуру?

– Це хороше питання. В мене було багато сумнівів, я не голосував в перших голосуваннях, але потім нам довели інформацію, що це є принципова позиція наших колег по коаліції, в першу чергу, Радикальної партії, що без цього вони не будуть голосувати за будь-що і щоб парламент працював і розблокувати його роботу, я проголосував. Хоча цей закон, звичайно, викликає в мене великі питання.

У ПРОТЕСТАХ НА МАЙДАНІ БРАЛИ УЧАСТЬ ЛЮДИ, ЯКІ ХОТІЛИ РОЗДМУХАТИ ТАКИЙ ОСЬ КОНФЛІКТ І РАДИКАЛЬНИМИ ЯКИМИСЬ ДІЯМИ ВИКЛИКАТИ РАДИКАЛЬНІ ВІДПОВІДІ

– Під час одного з ваших інтерв’ю кілька років тому ви заявляли, що в конфлікті на Майдані винні обидві сторони. У чому, на вашу думку, вина людей?

– Ще раз. Коли я це заявляв?

– Під час ваших інтерв’ю, вам треба уважно це відео передивитися, воно неоднозначне, з огляду на те, що ви сприймаєте одне, а ми інше.

– Це відео, я знаю кожне своє слово. Я ще раз повторюю, звичайно, там є вина режиму і Віктора Януковича. 

– "В этом конфликте виноваты обе стороны"…

– У війні? В тому що вбивають людей, звичайно…

– "Обе стороны". Какие обе стороны виноваты в этом конфликте? Что вы тогда имели в виду?

– Я мав на увазі, що, як на мене, ці ж самі протести, в них приймали участь люди, які хотіли роздмухати такий ось конфлікт і радикальними якимись діями викликати радикальні відповіді.

– Студенти на Майдані?

– Ні, не студенти на Майдані. Провокатори, які також були, на жаль, з боку народу. Були люди, які використовували події на Майдані.

– Тобто в цьому конфлікті, за вашою думкою, винні обидві сторони – з боку влади і з боку тих провокаторів, які були присутні серед тих людей, яких ми зараз називаємо героями Майдану?

– Ще раз, я повторюю те, що я кажу. Я вважав і вважаю, що влада вчинила страшний злочин – і Янукович особисто, і його поплічники. Саме тому я покинув Партію регіонів і свою посаду. В тому, що цей конфлікт розвивався саме таким чином, від яких подій, які були до цього моменту, коли почали вбивати людей. Я вважаю, що влада використовувала якихось там провокаторів, назвемо їх так, серед радикальних сил, які намагалися довести конфлікт саме до цієї точки.

– Слухайте, ну ви зараз зовсім про інше говорити, у вашому відео сказано, цитую російською мовою "в этом конфликте вина на обеих сторонах", "виноваты обе стороны".

– Как в любом конфликте.

– Какие обе стороны?

– Обе стороны – это безусловно сторона власти…

– …А вторая сторона какая?

– Хороший вопрос. На тот момент мне казалось, что это именно так. Я не могу ответить сейчас на ваш вопрос.

– Ну вот собственно, зачем вы сейчас выкручиваетесь, говорите "провокаторы". Вот на тот момент вам казалось именно так.

– Я абсолютно искренне вышел с этим обращением, я вышел из партии, я положил мандат чиновника от этой партии. И я считал, и 16 января я еще обращался до этого обращения, я сделал официально такое заявление как первый замглавы облсовета ко всем руководителям, к Януковичу и ко всем руководителям протеста – Яценюку, Кличко, Тягнибоку – о том, что можно постараться найти мирный выход из положения. И на тот момент, и я об этом говорил, мне казалось, что это выход мирный не ищет никто – ни руководство протеста, руководство, потому что люди не могут этого сделать, ни, безусловно, сторона власти.

– Слушайте, ну вы потрясающий политик, у вас огромное будущее в том, что сейчас вы умеете перекручивать факты. Минуту назад вы сказали, что "тогда я считал именно так": что та часть Майдана, которая была в оппозиции к власти, а это огромное количество людей, вы сказали, что на ней так же лежит вина , как и на обратной стороне.

– Нет, я сказал, еще раз, что есть радикалы, они есть с обоих сторон, и есть руководство…

– …В видео слово "радикалы" не звучит…

– Не звучит, ну потому что, знаете, я писал это видео два года назад, я говорил о главном.

– Ну зачем врете, врете же сейчас…

– Ну зачем вы мне так говорите?

– Хорошо.

– Что вы хотите, чтобы я сказал?

– Я хочу, чтобы вы сказали правду.

– Какую? Ну скажите, какую?

– Ну правду, в этом видео, что вы сказали, что есть две стороны конфликта.

– …Ну есть видео, вы же слышите слова, "две стороны конфликта"…

– Имеется в виду две стороны конфликта. В конфликта всегда две стороны, да? Какой конфликт был на Майдане? Одна сторона – это власть, и вторая сторона – это люди, которые пришли против этой власти.

– Вы сейчас берете предложение, мои слова, которые были сказаны два года назад, и в которых…

– Мне важно, что вы тогда думали, вы сейчас можете думать иначе, ну будьте правдивы – "такие у меня мысли были тогда".

– …в которых есть логика, которую я веду. Я веду к тому, что основная вина власти – я говорю это, поэтому я в этой власти быть не хочу. Ну абсолютно четко и ясно сказано. Да, я считаю, что руководители протеста могли построить какие-то вещи иначе.

ЯКБИ ДВА РОКИ ТОМУ МЕНІ СКАЗАЛИ "СТАВАЙ ПРЕЗИДЕНТОМ", Я БИ ПІШОВ. СЬОГОДНІ Я НЕ ГОТОВИЙ ДО ЦЬОГО. І ВЗАГАЛІ НЕ ЗНАЮ, ЧИ БУДУ ГОТОВИЙ

– Яку політичну посаду ви бачите вінцем вашої кар’єри?

– Вінцем будь-якої кар’єри політика є посада голови держави, звичайно, але...

– Хочете бути президентом?

– Ви знаєте, два роки тому я відповів би вам точно "так", а сьогодні не впевнений. Бо близько побачив роботу голови держави і усвідомлюю цю відповідальність. І, наприклад, якщо б мені сьогодні запропонували…Якби мені два роки тому сказали "становись президентом, заходи", я би пішов. Сьогодні ні, я не готовий до цього. І взагалі не знаю, чи буду готовий.

– Я вам бажаю, якщо ви і станете президентом за 10-20-30 років, у нас модно, щоб були молоді президенти, можливо це станеться якомога швидше, ніж 20-30 років, можливо за 5, якщо вас обере український народ, аби ви пам’ятали про те, що говорили 2,3,5 років тому і не цуралися того, що мали думку, яку ви зараз змінили. Дякую за те, що до нас прийшли.

– Завдяки таким журналістам як ви, завжди нагадаєте хто що говорив…

– Звичайно, ми нагадаємо. Ви спітніли, маємо завершувати, бо ви маєте протерти вашого лоба.

– Так, це правда. Ви мене довели. Таке добре тренування зробили мені.

– Ну вибачайте.

– Ні, це вам дякую.

Яніна Соколова, "5 канал"

Попередній матеріал
Банкрутство "Хрещатика": правоохоронців просять захистити вклади киян
Наступний матеріал
ЗМІ Нідерландів пишуть про Україну таке, що у самих голландців "волосся встає дибки" - журналіст

Гончаренко: Якщо б депутати з "Опозиційного блоку" проголосували, уряд Яценюка відправили б у відставку

Гончаренко: Рада нічого не змінила в Конституції, прописано лише процедуру прийняття змін

Гончаренко: Україна поки що не здатна перемогти Росію у збройному конфлкті, необхідно й надалі тиснути на РФ санкціями

Олексій Гончаренко: Росія задіяла всіх своїх агентів впливу, щоб максимально заблокувати процес ратифікації Угоди між Україною та ЄС