Ця хвороба не шкодувала ні молодих, ні старих, ні бідних, ні багатих

"Чума, на відміну від інших захворювань, які свого часу теж вважалися масовими вбивцями, має особливий титул. У багатьох джерелах можна помітити, як її ще називають "Божою карою" або "уособленням мору", - розповідає історик Олександр Ангерт. - Віспа, кір, сифіліс, холера, іспанка... Деякі з цих хвороб знищували цілі регіони. Для людей, що жили в Європі в XIV–XVIII століттях, спалахи чуми вважалися звичною справою. Але чому тоді саме чума займає таке особливе місце?"

Історик Олександр Ангерт також зазначає, що історія Старого Світу була б не такою зрозумілою, якби ми забули про цю загадкову хворобу, що тягне за собою "лихо" і "загибель". Вона не знала і не шанувала звичні тоді соціальні ієрархії, забираючи життя молодих, літніх, найбідніших і найбагатших.

"Щоб було легше зрозуміти розвиток хвороби, її нашестя ділять на три етапи, — говорить Олександр Ангерт. - Точніше навіть сказати, що вони іменувалися хвилями".

• Перша хвиля

Перша хвиля почалася в Центральній Азії в середині VI століття. Чума швидко рознеслася по всьому Середземномор'ю, Північній Африці та іншим територіям, відзначаючись притаманними їй спалахами, які тривали до середини VIII століття.

"Сказати точно, скільки людей не вижило, досить непросто, тому що статистика в ті часи була умовною. Але якщо говорити умовно, то 30-50 мільйонів людей віддали Богу свої душі", - розповідає Олександр Ангерт.

• Друга хвиля 

"Чума затихла ненадовго, завдавши другого удару в середині XIV століття. У цей період її найменували "чорною смертю". Друга хвиля почалася в Китаї і швидко перемістилася по Великому Шовковому шляху до Криму, а потім досягла Сицилії", — розповідає Олександр Ангерт. 

Її яскравий спалах стався на півдні Італії, після чого, в 1348-1352 роках, вона вихором пронеслася по всій Європі, досягнувши Скандинавії і російських князівств. Олександр Ангерт зазначає, що статистика смертності була страхітливою: десь вимирали цілі місцевості і міста.

"Підрахунки тут, як і в першому випадку, різні. У масштабах світу статистика говорила про 50-200 мільйонів осіб, - повідомляє Олександр Ангерт. - Літописець з Флоренції Джованні Віллані в "Новій хроніці", на сторінках про власні дні, описував страшні муки від чуми. Він не знав і навіть не припускав, коли страшна хвороба відступить, тому, датуючи цей період "Чума тривала до...", він поставив прочерк. Дату він так і не вніс, бо чума не мала будь-яких критеріїв відбору. Віллані помер, як і десятки тисяч інших флорентійців".

"Чорна смерть" завдала потужного удару по Європі, а її спалахи продовжували з'являтися аж до XVIII століття. Останній великий спалах стався на заході в Марселі в 1970 році. Туди хворобу завіз корабель з Сирії.

• Третя хвиля

І знову третя хвиля почалася в Китаї в середині XIX століття, швидко розійшовшись по всьому світу разом з корабельними щурами. Спочатку вона проникла в Індію, а потім швидко перемістилася на західне узбережжя Африки і в прибережні райони Південно-Східної Азії.

"Колись іспанський грип забрав близько 50 мільйонів людей, а чума забрала з життя тільки за третій період приблизно 12 мільйонів", — розповідає Олександр Ангерт.

Як прийшла чума 

"Звичайно, можна довго розповідати про те, як в ті часи люди вважали її карою небесною, яка повинна була викосити грішників, — розповідає Олександр Ангерт. - Але на ділі винуватцем епідемії вважається паличкоподібна бактерія Yersinia pestis. А її зустріч з людиною-безглузда випадковість. Зазвичай вона дрімає серед гризунів і вкрай рідко переміщається на людину".

Вперше бактерію виявили в 1984 році незалежно один від одного Японський лікар Кітасато Сібасабуро і швейцарський бактеріолог Олександр Йерсен, коли Гонконг атакував черговий спалах хвороби. Перша античумна вакцина була розроблена вже в 1897 році Володимиром Хавкіним, епідеміологом з Одеси. 

"Думаю, всі знають, що в середньовіччі головними розповсюджувачами були чорні щури. Їх часто зображують на картинах, що описують страшні події на вулицях, — розповідає Олександр Ангерт. - У природі чумна бактерія живе в основному тільки в гризунах: бабаки, ховрахи, миші, щури. Іноді чуму переносять блохи. Дикі тварини або не хворіють зовсім, або мають легкі симптоми. Людина в даному випадку беззахисна". 

Симптоми і смерть від чуми 

"Найпоширеніша форма чуми - бубонна. Бацила потрапляє в кров і швидко проникає в лімфатичні вузли, приступаючи до швидкого розмноження, - розповідає Олександр Ангерт. - Лімфатичні вузли набухають, тверднуть і перетворюються в хворобливий бубон. Його вміст швидко інфікує кровоносну систему, після чого хворий помирає від страшних болів і інтоксикації на другий або третій день. Такі бубони розросталися по всьому тілу, не залишаючи вільних місць".

Як зазначає Олександр Ангерт, у чуми є також і інший розвиток сценарію. Інфекція потрапляє в легені людини, після чого кашель стає знаряддям швидкого поширення хвороби. У такій формі уникнути зараження майже неможливо.

"Саме тому чума так прогресувала, викошуючи цілі міста", - говорить Олександр Ангерт.