Щороку в ніч з 23 на 24 червня в Україні переплітаються дві різні традиції
Народне святкування Івана Купала та церковне вшанування Різдва Івана Хрестителя. Хоча ці дати збігаються в часі, їхнє походження та ідеологічне наповнення суттєво різняться. Про це розповідає "Дивогляд" із посиланням на Суспільне Хмельницький.
Церковний погляд: розмежування понять
Священник та керівник інформаційного відділу Хмельницької єпархії ПЦУ Захарій Залізний наголошує: церква категорично не ототожнює народне свято з християнським Різдвом Івана Хрестителя. Останнє, за словами отця Захарія, є одним із трьох великих свят Різдва, оскільки Іван Предтеча був пророком, який готував шлях для служіння Ісуса Христа.
Священник зазначає, що ці два явища не мають між собою нічого спільного: одне є суто язичницьким, інше – християнським. Навіть співзвучність назв не робить купальські звичаї (як-от пускання вінків на воду) частиною християнської традиції. Церква не вбачає в них духовного значення, тому дистанціюється від подібних ритуалів.
Дата Різдва Івана Хрестителя, за словами священника, тісно пов’язана з євангельською історією, зокрема з візитом Діви Марії до Єлизавети, коли та була на шостому місяці вагітності. Саме тому в церковному календарі між Різдвом Хрестителя та Різдвом Христовим зберігається розрив у пів року. Отець Захарій також проводить паралель між цими подіями та астрономічними явищами: після Різдва Івана Хрестителя світловий день поступово зменшується, що символізує покору Предтечі перед Христом:
"Йому належить рости, а мені маліти".
Народна традиція: магія Сонця та природи
Натомість директорка Деражнянського міського історичного музею Леся Долінська пояснює коріння свята Івана Купала дохристиянським періодом. За її словами, наші предки відзначали літнє сонцестояння – найвищу точку сонячної сили, коли день був найдовшим, а ніч – найкоротшою. Люди вірили, що в цей особливий час природа наповнюється магічною силою, здатною зцілювати та очищати.
Обряди Купала, які подекуди збереглися до сьогодні, мали глибокий символізм:
- Гільце: Молодь прикрашала квітами та стрічками зрізане деревце або гілку як символ самого свята.
- Вогонь та вода: Ці стихії вважалися головними очищувальними силами. Хлопці добували "живий" вогонь тертям, а молодь стрибала через полум’я, тримаючись за руки, щоб зміцнити здоров’я та відігнати зло.
- Вінки: Плетіння вінків із 12 видів цілющих трав було обов’язковим ритуалом. Пускаючи їх на воду, дівчата ворожили на долю: якщо вінок плив рівно, це віщувало швидкий шлюб, а якщо крутився або тонув – до розлуки.
Найбільш містичним елементом купальської ночі залишається пошук квітки папороті. За народними легендами, вона розквітає лише на мить. Той, хто зуміє здобути її попри перешкоди "нечистої сили", отримає дар розуміння мови тварин і таємниць природи. Як підсумовує Леся Долінська, попри будь-які спроби заборон, українці змогли зберегти ці пісні та обряди, адже віра в магію літньої ночі досі залишається живою частиною нашої культури.
Раніше "Дивогляд" розповідав, що священник Філюк розвіяв міфи про жіночий одяг у храмі.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
