Історія буддійського храму Дзьоендзі, який засіяв Фукусіму соняшниками

Після ядерних аварій у Чорнобилі та на японській АЕС "Фукусіма-1" дослідники вдалися до незвичного біологічного експерименту, масово засіявши забруднені території соняшниками. Яскраві квіти використовувалися не для естетики, а як потужний природний інструмент для дезактивації екосистеми. Про унікальні лікувальні властивості цих рослин розповідає "Дивогляд" із посиланням на IFL Science.

Природні фільтри: як фіторемедіація рятувала Чорнобиль

Метод очищення довкілля за допомогою рослин у науковому світі називають фіторемедіацією. Соняшники виявилися ідеальними кандидатами для ліквідації наслідків атомних катастроф через здатність швидко рости за будь-яких умов та накопичувати основну масу токсинів у своїх стеблах і листках. Це дозволяє екологам зрізати небезпечну біомасу під корінь для подальшої утилізації, не руйнуючи структуру ґрунту.

Ґрунтознавець Майкл Блейлок зазначає, що успіх цього методу базується на хімічному обмані рослини:

• радіоактивні ізотопи цезію та стронцію за своєю структурою імітують корисні мікроелементи;

• цезій видає себе за калій, який критично необхідний соняшникам для процесу фотосинтезу;

• стронцій копіює властивості кальцію, що відповідає за міцність рослинних клітин та стебла.

У Чорнобильській зоні після аварії 1986 року ці квіти продемонстрували колосальну ефективність під час очищення забруднених водойм. Рослини буквально висмоктували радіацію з води, затримуючи її у своїх тканинах.

Фукусімський парадокс та психологічний порятунок від радіації

Натхненні чорнобильським досвідом, буддійські ченці та волонтери у Японії після цунамі та вибухів на станції "Фукусіма-1" у 2011 році висадили понад 8 мільйонів соняшників. Проте, попри масштабні очікування, фіторемедіація в префектурі Міягі не дала бажаного результату. Лабораторні аналізи показали, що рослини не змогли суттєво знизити рівень радіоактивного цезію в місцевій землі.

Учені пояснюють таку різницю географічними та часовими факторами. У Чорнобилі дослідження розпочалися через кілька років після вибуху, що дозволило цезію вступити в хімічну реакцію з ґрунтом.

У Японії ж специфічний склад місцевої глини з високим вмістом слюди намертво заблокував радіоактивні елементи, зробивши їх недосяжними для коріння квітів. Попри наукову невдачу, соняшникові поля виконали важливу психологічну місію: вони об'єднали місцевих жителів і допомогли постраждалим людям впоратися зі стресом та забути про невидиму ядерну загрозу.

Раніше "Дивогляд" розповідав про те, чому на ЧАЕС 40 років тому стався тепловий, а не ядерний вибух.

Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.