Від Харкова до Стамбула

Повномасштабна війна спричинила найбільшу міграційну кризу на континенті з часів Другої світової війни, виштовхнувши понад 5 мільйонів українців до країн Європи. Через чотири роки після початку вторгнення багато з них залишаються у пастці невизначеності: між болісним бажанням повернутися додому та необхідністю облаштовувати побут в чужих країнах. Про це повідомляє "Дивогляд" із посиланням на Reuters.

Життя на валізах: історія Марини Бондаренко

51–річна журналістка Марина Бондаренко, яка виїхала з Києва в перший день великої війни, спочатку вірила, що це лише на кілька місяців. Сьогодні вона мешкає у Польщі, працюючи для багатомільйонної української громади. Жінка зізнається, що вони з родиною кілька разів були за крок до повернення, але обставини щоразу виявлялися сильнішими.

"Було так багато моментів, коли ми думали: "Ось і все, ми нарешті повертаємося". Ми кілька разів ходили на пошту, пакували свої речі в коробки, абсолютно впевнені, що повертаємося назад", – розповідає Марина.

Попри мрії про возз'єднання з чоловіком, який захищає Україну на фронті, Марина не наважується везти 11–річного сина під постійні ракетні обстріли та в умови енергетичної кризи. Тим часом для самого хлопчика Україна стає дедалі більше далеким спогадом, а зв'язки з київськими друзями поступово слабшають.

Статистика та реальність: плани уряду проти настроїв людей

Українська влада сподівається на повернення близько 70% біженців після стабілізації ситуації. Проте соціологія малює іншу картину: чим довше триває війна, тим менше людей планують свій шлях назад.

• Демографія: приблизно 75% біженців – це жінки та діти.

• Громади: у Польщі сформувалися потужні осередки (Варшава, Краків), де проживає понад 1,5 мільйона українців.

• Тенденція: молодь і діти швидше адаптуються до іноземного середовища, що ускладнює перспективи повернення цілих родин.

Нове життя в Туреччині та страх перед новинами

Історії українців у Стамбулі також підтверджують складність вибору. Ірина Кушнір, яка виїхала з Харкова, за ці роки встигла вийти заміж і побудувати кар'єру викладачки в університеті. Вона визнає, що хоча планувала повернутися, життя внесло свої корективи.

Інша харків'янка, Ольга Єрмоленко, працює дистанційно, але щодня переживає травматичний досвід, спостерігаючи за обстрілами рідного міста, де залишається її літня матір.

"Я відкриваю новини… і бачу, як ракета летить до мого будинку. У цей момент відчуття жахливе", – ділиться Ольга.

Раніше "Дивогляд" розповідав, як живе українська родина з шістьма дітьми в маленькій громаді в Австрії.

Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.