Мінога – риба, що вбила короля

Сучасний раціон зазвичай будується на засадах безпеки та звичного смаку, але для наших предків поняття "смачного" було куди ширшим. Те, що сьогодні викликало б у нас напад нудоти, у Стародавньому Римі чи середньовічній Англії вважалося ознакою розкоші, ліками або священним даром, повідомляє "Дивогляд" із посиланням на Discover Magazine.

Історикиня Наваль Насралла зазначає, що сприйняття їжі як "дивної" чи "норми" залежить від її доступності в регіоні та наших сенсорних звичок. Те, що ми втратили ці гастрономічні традиції протягом тисячоліть, зумовлено зміною культурних цінностей та новими знаннями про гігієну.

Глиняні горщики з гризунами: соні як делікатес

Соні – це дрібні гризуни, що зовні нагадують суміш білки та щура. У Стародавньому Римі вони були справжнім хітом продажів. Римляни навіть вирощували їх у спеціальних теракотових горщиках, відгодовуючи горіхами, а потім смажили, запікали та подавали з прянощами.

Чому їх їли:

• Смакові якості: історики припускають, що м'ясо сонь за смаком нагадує білку або ондатру.

• Доступність: хоча для римської еліти це був вишуканий делікатес, у Стародавньому Єгипті після розливів Нілу ці гризуни з'являлися у такій кількості, що ставали основною поживою навіть для бідних верств населення.

Сьогодні ми не їмо сонь переважно через психологічний бар'єр – вони занадто сильно асоціюються з хатніми шкідниками та щурами.

Гарум: давньоримський "кетчуп" із ферментованих нутрощів

Найпопулярнішою приправою античності був соус гарум. Процес його приготування сьогодні міг би стати основою для фільму жахів: нутрощі скумбрії, анчоусів чи сардин засипали сіллю і залишали у великих чанах під відкритим небом на кілька місяців.

Під впливом сонця риба ферментувалася, перетворюючись на рідку субстанцію з різким запахом, яку додавали майже до всіх страв. Це було джерело білка та солі, без якого римляни не уявляли свого обіду.

Смертельний пиріг із міноги

Міноги – це безщелепні істоти з ротом–присоскою, усіяним гострими зубами. Попри їхній відверто паразитичний спосіб життя та відразливий вигляд, у середньовічній Англії вони були головною стравою на королівських бенкетах.

Найвідоміша легенда пов'язана з англійським королем Генріхом I. Кажуть, що монарх настільки обожнював пироги з міноги, що помер від розладу шлунка після того, як з'їв надмірну порцію цього "слизького делікатесу".

Язики фламінго та голови папуг: статус у тарілці

Для римської аристократії їжа була не лише способом втамувати голод, а й інструментом політичного впливу. Вживання екзотичних тварин демонструвало багатство та зв'язки власника будинку.

До елітного меню входили:

• язики фламінго та павичів;

• мізки фламінго;

• голови тропічних папуг.

Така їжа вийшла з моди не лише через зміну смаків, а й через екологічні чинники та усвідомлення того, що деякі екзотичні види просто небезпечно вживати з точки зору санітарії.

Раніше "Дивогляд" розповідав про інші дивні звички стародавніх римлян.

Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.