За скромним проходом ховався величезний комплекс із мережею тунелів, залів і сховищ, спроєктованих для того, щоб умістити до 20 тисяч людей разом з худобою та запасами продовольства. Про це повідомляє "Дивогляд" із посиланням на IFLScience.
Випадкове відкриття, що змінило історію
Що спочатку здавалося звичайним отвором, виявилося входом у справжній лабіринт, який вів все глибше під землю. Згодом археологи дослідили, що це підземне місто складається з 18 рівнів і сягає 85 метрів у глибину.
Дерінкую вражає своєю продуманістю: тут були житлові кімнати, кухні, школи, каплиці, винні та олійні преси, комори, стайні для худоби, а також вентиляційні шахти, які забезпечували свіже повітря навіть на найглибших поверхах.
Хто і навіщо будував Дерінкую?
Фахівці Міністерства культури Туреччини вважають, що будівництво підземного комплексу розпочалося у VIII–VII століттях до нашої ери. Його, ймовірно, створювали фригійці – стародавній індоєвропейський народ, який проживав у Анатолії.
Завдяки м’якому вулканічному туфу, який легко піддається обробці, вони вирубували печери, що спершу слугували, ймовірно, місцями для зберігання продуктів – температура під землею завжди залишалася стабільною та прохолодною.
Своєї вершини Дерінкую досяг у візантійську епоху (395–1453 роки), коли став справжньою фортецею й укриттям від ворогів. Підземне місто займало площу близько 445 квадратних кілометрів, а його мережа ходів і приміщень була продумана до дрібниць: тут були колодязі для води, водні канали, а також таємні входи, замасковані на поверхні.
Укриття від війни та переслідувань
Дерінкую зводили не лише для комфортного життя, а передусім для безпеки. Його мешканці могли заховатися під час набігів та воєн, заблокувавши входи величезними круглими кам’яними дверима, які важили до пів тонни.
Вузькі коридори змушували ворогів просуватися по одному, що давало перевагу захисникам. Ба більше, люди на нижніх рівнях могли перекривати доступ до води на верхніх поверхах, щоб запобігти її отруєнню нападниками.
У різні епохи підземне місто ставало прихистком для різних народів. Перші християни переховувалися тут від переслідувань Римської імперії. Під час арабо-візантійських воєн (780–1180 роки) у Дерінкую рятувалися мусульмани.
Навіть у XX столітті печери використовували як сховища: на початку століття британський лінгвіст Річард Макгілліврей Докінз писав, що під час різанини в Адані 1909 року місцеві жителі сусіднього міста Аксо уникали небезпеки, ночуючи в підземних притулках.
Дерінкую сьогодні: мовчазний свідок історії
Попри свої масштаби, Дерінкую – лише частина величезної мережі підземних поселень у регіоні Каппадокія. Деякі з них ще чекають на дослідження. Сьогодні підземне місто відкрито для туристів. Воно вражає мандрівників не лише своєю архітектурою, а й історіями про людську винахідливість, силу та прагнення вижити за будь-яких обставин.
Випадкове відкриття звичайного мешканця у підвалі перетворилося на унікальну пам’ятку, яка дає змогу зазирнути у глибини минулого й зрозуміти, на що здатна людина заради порятунку життя, громади й культури.
Раніше "Дивогляд" розповідав, що у Польщі знайшли бумеранг із бивня мамонта, якому понад 40 тисяч років.
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.
