Нове дослідження показує: навіть після майже повного зникнення води ця територія продовжує змінюватися. Підземна мантія, що лежить під морським дном, поступово випинається вгору, піднімаючи земну кору. Про це повідомляє "Дивогляд" із посиланням на Live Science.
Що кажуть вчені?
Аральське море, розташоване між Казахстаном і Узбекистаном, почало зникати у 1960-х роках, коли радянські інженери перенаправили річки Амудар’я і Сирдар’я для зрошення сільськогосподарських угідь. Ця екологічна катастрофа, яку часто називають "тихим Чорнобилем", призвела до стрімкого висихання водойми. До 1986 року озеро розкололося на дві частини, а далі продовжувало зменшуватися.
За словами Саймона Лемба, доцента кафедри наук про Землю Університету Вікторії Веллінгтона в Новій Зеландії, з Аральського моря за останні 80 років зникло близько 1,1 мільярда тонн води – це маса, що дорівнює 150 Великим пірамідам Гізи. І саме це вивільнення ваги призвело до того, що земна кора, яка раніше несла на собі тиск великої кількості води, почала підніматися.
Таке явище відоме в геології як постглаціальний ізостатичний підйом. Зазвичай цей процес спостерігають у регіонах, де зникали льодовики, однак аналогічний механізм діє і для водойм. Щойно маса води зникає, підстилаюча порода починає повільно підніматися, відновлюючи свій попередній стан.
Проте вчених здивувало те, що процес підйому не зупинився одразу після висихання моря. Використовуючи супутникові технології дистанційного зондування, вони зафіксували, що земля під Аральським морем продовжує випинатися вгору навіть через десятиліття після висихання. Більше того, підняття відбувається не лише в межах колишньої берегової лінії, а й поширюється на відстань до 500 кілометрів навколо.
У період з 2016 до 2020 року вчені зафіксували, що земна поверхня в цьому регіоні щороку піднімалася приблизно на 7 міліметрів. Для порівняння – це приблизно товщина звичайної ручки, але у масштабах геології навіть такі дрібні зміни є суттєвими.
За словами Лемба, Аральське море було не надто глибоким, проте настільки широким, що його вага тиснула на земну кору глибоко під поверхнею – на десятки і сотні кілометрів. Зовнішній твердий шар Землі не міг самостійно утримати таку масу води, тому просідав у більш м’які шари мантії.
Після зникнення води цей тиск зник, але процес вирівнювання триває десятиліттями – мантія поступово підштовхує земну кору догори. І, за словами дослідників, це підняття ще далеко не завершилося.
Завдяки посушливому клімату цього регіону супутники змогли точно виміряти навіть найменші коливання земної поверхні. Цей унікальний природний експеримент дозволяє краще зрозуміти, як Земля реагує на втрату великих мас води чи льоду.
Науковці припускають, що аналогічні процеси можуть відбуватися і в інших частинах планети – зокрема, у місцях, де тануть льодовики або зникають великі водойми. Дослідження Аральського моря дає унікальну можливість спостерігати ці зміни в реальному часі та вдосконалювати моделі поведінки земної кори.
Ця екологічна катастрофа продовжує нагадувати про себе не лише втратою біорізноманіття, а й глибокими геологічними процесами, які тривають донині.
Раніше "Дивогляд" розповідав про те, у чому різниця між Чорнобилем та Хіросімою, а також чому одне місто відродилося, а інше – залишилося мертвим.
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.
