Її досвід став основою для написання книжки, де вона зібрала одкровення людей, які зіштовхнулися з невідворотним кінцем. Як розповідає "Дивогляд" із посиланням на Fortune, медсестра називає ці моменти – "духовним прозрінням", що здатне змінити життя тих, хто ще має час.
За словами О'Браєн, розмови з пацієнтами наприкінці їхнього шляху були схожі між собою. Вони не торкалися теми матеріального багатства чи кар'єрних здобутків. Натомість, переважно йшлося про глибоко особисті речі – невтілені мрії, згаяні можливості та емоційні бар’єри, які залишилися нездоланими. Серед численних історій вона виділила три жалі, що повторювались найчастіше – і які, на її думку, можуть стати повчанням для кожного з нас.
Перше з них – життя не у відповідності до власної мети
Пацієнти ділилися думками про те, як проминули роки, а вони так і не наблизилися до того, що вважали своїм справжнім покликанням. Часто це стосувалося не якихось грандіозних мрій, а простих бажань – змінити професію, більше часу проводити з родиною, жити у відповідності до внутрішніх цінностей. О'Браєн зазначає: щойно люди розуміють, що часу залишилося обмаль, страх перед невдачею зникає, а на перший план виходить бажання спробувати – бодай трохи.
Друге – невміння любити без умов і пробачати
Багато хто перед смертю зізнається: найбільше вони шкодують, що не відкрили своє серце – ні собі, ні іншим. Їхній біль – не лише в утраті стосунків, а й у тому, що роками не могли звільнитися від образ і провини.
О'Браєн наголошує: прощення – це не слабкість, а потужний засіб зцілення. Відпустити старі рани та перестати карати себе за минуле – один із найцінніших подарунків, які людина може зробити сама собі.
І третє – невміння жити у конкретний момент
Коли смерть стає близькою, люди починають цінувати дрібниці, які колись здавалися буденністю. За словами медсестри, її пацієнти згадували запах весни, ранкову тишу, спів птахів чи посмішку близької людини – те, що ми часто ігноруємо у метушні повсякденності.
Наукові дослідження теж підтверджують: уважність до теперішнього моменту знижує тривожність, допомагає розслабитися та підвищує якість життя. Тож не варто чекати "ідеального моменту", щоб бути вдячними – варто просто зупинитися та подивитися навколо.
Медсестра впевнена: кожна розмова з людиною, що прощається з життям, здатна навчити нас не витрачати час марно. Жити згідно з власними переконаннями, не боятися бути вразливими, дарувати тепло – усе це може стати основою повноцінного життя без жалю. І хоча книжка О'Браєн – це про смерть, насправді вона допомагає навчитися жити по-справжньому.
Раніше "Дивогляд" розповідав, що медсестра пояснила лякаючий звук, властивий вмираючим людям.
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.
ПРОКОМЕНТУЙТЕ
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
