Так, у 1934 році у газеті "Назустріч" була рубрика "Відомі листи великих людей".
Тут редакція газети публікувала перекладені українською листи всесвітньо відомих політиків, письменників, громадських та культурних діячів. Особливого шарму текстам додає особлива мовна стилістика, якою послуговувалися в 30-х роках у Львові, де видавався часопис. Віднайшло ці сторінки медіа "Читомо", що в межах проекту "Екземпляри ХХ" за підтримки Українського культурного фонду досліджує літературно-мистецькі часописи минулого століття.
"Дивогляд" вирішив поділитися уривками 5 листів, опублікованих в газеті "Назустріч": французького філософа Вольтера, німецького поета Фрідріха Шиллера, французького імператора Наполеона, російського письменника Івана Тургенєва (що цікаво − до української письменниці Марка Вовчка) та німецького філософа Фрідріха Ніцше.
Вольтер до Олімпії Діноає (1713 рік)
Сиджу тут як в’язень на приказ короля, можуть мені тут відобрати життя, але не кохання, яке маю для Вас. Так, моя колінопреклонна Володарко, нині вечором побачу Вас, хочби мав голову на ешафоті скласти. (...) Будьте готові, коли тільки місяць покажеться, я вийду з готелю інкоґніто, сяду до повозу або лєктики; поїдемо до Шевенінґен як вітер.
Шиллер до Льотти Ленґефельд (1788 рік)
Нині перший день, який переживаю без Вас. Вчора бачив я ще Вашу хату і віддихав спільно з Вами тим самим повітрям. Не можу уявити собі, що всі ті гарні, одухотворені вечорі, якими я насолоджувався у Вас, уже минули; що я не можу вже, як бувало цього літа, відкласти на бік свої папери, сказати собі, що край роботі і піти до Вас, щоби із Вами насолоджуватись своїм життям.
Наполеон до імператриці Люїзи (1813 рік)
Моя пані і дорога приятелько!
Я дістав лист, де Ви мене повідомляєте, що Ви прийняли у себе міністра державного скарбу, коли Ви ще лежали в ліжку. Бажаю собі, щоб Ви в ніякій ситуації і під ніяким претекстом не приймали кого-небудь, коли Ви ще в ліжку. Це вільно тільки дамам, що скінчили 30 рік життя.
Тургенєв до Марко Вовчок (1861 рік)
Все ж таки і у вашій записочці є гарне слово − ви кажете, що віддані мені назавжди. Це багато значить, але я вам вірю, хоча ви не без хитрощів, як самі знаєте. Що я вам відданий − в тому немає сумніву; але попри те почування в мене є ще й інше, доволі чудне, що нераз навіває мені бажання мати вас біля себе − як в моїй маленькій паризькій кімнаті − пам’ятаєте?
Ніцше до молодої голландки (1876 рік)
(…) Зберіть усю сміливість свого серця, щоб не лякатись питанням, з яким звертаюсь до Вас: Чи хочете стати моєю жінкою? Я кохаю Вас і маю таке вражіння якби Ви вже належали до мене. Ні слова про цю несподіваність мого почування! В усякому разі нема тут ніякої вини, тимто і не треба нічого виправдовувати. Та те, що хотів би знати це те, чи Ви так само відчуваєте як я − що ми взагалі не були одне для одного чужі навіть ні хвилини!
Якщо ви втомилися від серйозних новин і хочеться трохи розслабитися, підписуйтеся на наш канал у Telegram. Дивогляд 5.UA – тут може бути страшно, але весело!