Іноді це стається через смерть батьків. Але найчастіше батьків позбавляють прав через алкоголізм, вживання наркотиків, жорстоке ставлення до дітей. Немала частка й тих батьків, які самі відмовляються від дітей і віддають їх до сиротинців.
30 вересня в Україні відзначається День усиновлення. Тож "Дивогляд" хоче розповісти, як відбувається ця процедура нашій країні. І до яких труднощів треба бути готовими людям, які наважилися на цей серйозний крок
Бюрократія
Загалом процедура здається простою.
- Подружжя (або людина, яке не перебуває у шлюбі) подають письмову заяву і певні документи до служби у справах дітей за місцем проживання.
- Кандидати в усиновлювачі проходять спеціальне навчання в обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
- Після отримання заяви та документів служба у справах дітей протягом 10 робочих днів має перевірити документи, провести співбесіди із заявниками, перевірити житлові умови і, в разі позитивного висновку, ставить кандидатів на облік.
- Потім відбувається підбір дитини. Кандидати можуть побачити документи дитини, її фото, стан здоров’я, дізнатися історію її сім’ї. Потім усиновлювачі вирішують чи будуть знайомитися з дитиною, чи хочуть шукати когось іншого.
- Після знайомства з дитиною за законом сама дитина має 10 днів на те, щоб вирішити, чи згодна вона на усиновлення.
- Заява щодо усиновлення подається до суду за місцем проживання дитини.
Увесь цей процес розтягується приблизно на пів року, але може тривати і близько року. Тож людям, які хочуть всиновити дитину, варто набратися терпіння.
"На першій зустрічі привели маленьке створіння, змушували читати вірші, а вона не могла їх згадати. Навіщо ця показуха? Це й для дитини стрес. Але я запитала: "Хочеш піти зі мною?", вона відповіла: "Так", і ми пішли гуляти...
Я не відразу вирішила її забрати, довго думала. Адже ти не собачку береш і не товар на ринку. Це член сім'ї, твоя найдорожча й близька людина, тому треба зважити всі за і проти. У якийсь момент я зрозуміла, що просто не зможу, якщо не заберу її", - розповідає про свій досвід прийомна мама на ім'я Наталя.
Діагноз
Багато людей, які пройшли через процес усиновлення, розповідають, що одним із найважчих кроків було наважитися усиновити дитину, яка має певні хронічні хвороби чи відхилення.
Майбутнім усиновлювачам варто тверезо обдумати, з якими діагнозами вони зможуть "боротися", а на які не вистачить сил/часу/грошей/морального ресурсу.
Майже всі діти із дитячих будинків відстають у розвитку від своїх однолітків. Однак, завдяки батьківській любові і опіці зазвичай це швидко виправляється.
"Дітям, які опинилися у будинках дитини та в інтернатах, доводитися переживати досвід депривації - самотності, туги, страху, в якому дитина живе роками, якщо у неї немає люблячої родини. В результаті у них сповільнюється і погіршується розвиток, знижується імунітет, вони важче хворіють і довше одужують. Проте досвід показує, що після попадання в умови родинної турботи, до люблячих батьків, здоров'я значно поліпшується і з часом проходять без сліду навіть "невиліковні" хвороби.
Інше питання - часто дітям, що виховуються в установі, ставлять діагнози "з перестраховки", щоб не відповідати потім за погіршення їхнього стану здоров'я. Тому не приймайте на віру все, що написано в медичній карті дитини, робіть додаткове медичне обстеження дитини", - каже дитячий психолог Людмила Петрановська.
Також є діагнози, які на перший погляд здаються страшними, але коригуються за допомогою операції чи курсу лікування.
"Коли ми з приїхали, а дитячий будинок вперше. Ми сіли на підлогу так щоб бути одного зросту з дітьми. Це було інтуїтивно. Потім я вичитала що це один з правильних моментів зустрічі. Еві було 1,4 рочка. Вага 6 кг, не ходила, і ознаки мовлення відсутнє. Попередили що великі шанси є, що ні говорити, ні ходити не буде. Не закрите "тім’ячко", відсутність м'язів на животику, зубів. Але Ева була доволі контактна. Була в тонусі. Евочці ми зробили операцію на серці, встановили оклюдер. Пишу і розумію який шлях ми пройшли. Звісно ми шукали здорових дітей, це нормальна думка майбутніх батьків які стали на шлях всиновлення. До речі я чекала що я відчую ось вони мої діти, але ні так не було. Ми розуміли що їм потрібні без нас вони не виживуть. Любов прийшла з часом", - розповідає свою історію мама двох прийомних дівчаток Юля Пандик.
Адаптація дитини
Дитячі будинки часто порівнюють із в’язницею. Діти майже ніколи не виходять за межі території. Вони абсолютно не знайомі зі світом за парканом.
Єдине місце, куди діти їдуть з дитячого будинку – лікарня. Тож кожна поїздка може викликати у малюка стрес і страх, що її везуть до лікаря, а там буде боляче і самотньо.
Також не варто забувати, що життя у сиротинці – це серйозна психологічна травма для дитини. Тож для адаптації у сім’ї може знадобитися багато часу.
Часто нові батьки хочуть якнайшвидше наверстати упущене і одразу відводять дітей на гуртки і розвивалки. Але психологи наполегливо рекомендують перших пів року дати можливість дитині звикнути до нового дому у спокійній обстановці і без зайвого стресу.
Адатація прийомних батьків
Поява у родині нової людини – це стрес і для дорослих. Багато прийомних батьків розповідає, що у перший період вони пошкодували, що взяли дитину. Тому треба одразу бути готовим до того, що це не схоже на романтичне кіно. Дитина (а особливо, травмована дитбудинком) – це завжди велика робота, яка вимагає багато часу і спалених нервових клітин.
"Добрі люди"
Ще одна проблема, із якою доведеться зіткнутися прийомним батькам – тиск суспільства.
"Ти що, не змогла своє народити?", "Навіщо ви взяли хворого?", "Ти ніколи не зможеш полюбити його, як рідного!", "Ще не ясно, які були біологічні батьки і що із нього виросте".
Це лише частина із "добрих" побажань, які доведеться почути усиновлювачам.
Держава виділяє грошову допомогу при всиновленні, як при народженні дитини – близько 40 тисяч грн. Але на цьому допомога закінчується. Тож вирішувати питання із чергою в садках чи адаптацією доведеться самотужки.
Однак у мережі є багато спільнот прийомних батьків, де можна отримати поради і підтримку.
Усиновлених дітей називають "народжені серцем". Але, щоб наважитися на цей крок, потрібно бути готовим до цього і серцем, і мозком.
Так, це довго і не просто. Однак така робота дає найвищу нагороду.
В Україні за рік усиновлюється приблизно 1500 дітей. Тисячі інших чекають на своїх батьків.
Читайте також: "Коли цей світ зламався?": допис молодої мами, який став вірусним у мережі
Якщо ви втомилися від серйозних новин і хочеться трохи розслабитися, підписуйтеся на наш канал у Telegram. Дивогляд 5.UA – тут може бути страшно, але весело!