Історія про те, як звичайна лінь та небажання переписувати текст на друкарській машинці перетворили сіамського кота на офіційного фізика, знову підкорює соцмережі.

Честер, відомий у наукових колах як Ф. Д. Ч. Віллард, став легендою, чиї роботи цитують і сьогодні. Про цей кумедний та водночас дивовижний випадок повідомляє "Дивогляд" із посиланням на історичні архіви наукових журналів і відповідне обговорення у соцмережі Х.

Як виник "кіт-науковець": бюрократія проти друкарської машинки

Усе почалося в 1975 році, коли фізик Джек Г. Гетерінгтон з Університету штату Мічиган підготував статтю про фізику низьких температур для престижного журналу Physical Review Letters. Колега, який вичитував текст, звернув увагу на граматичну деталь: автор скрізь вживав займенник "ми", хоча працював над дослідженням самотужки.

Правила журналу були суворими: "ми" дозволялося лише тоді, коли авторів було щонайменше двоє. У докомп’ютерну еру виправлення "ми" на "я" означало повне переписування всієї роботи на друкарській машинці. Гетерінгтон вирішив піти простішим шляхом – вигадати співавтора. Ним став його сіамський кіт Честер.

Розшифровка імені F. D. C. Willard

Щоб колеги не одразу впізнали домашнього улюбленця, Джек створив для нього офіційний псевдонім:

• F. D. – скорочення від Felis domesticus (кіт домашній);

• C. – Честер;

• Willard – ім’я батька кота, який жив в Аспені.

Так на світ з'явився фізик Ф. Д. Ч. Віллард. Стаття під назвою "Two–, Three–, and Four–Atom Exchange Effects in bcc ³He" була успішно опублікована в листопаді 1975 року.

Викриття та всесвітня слава

Правда виплила назовні випадково, коли один із відвідувачів університету забажав особисто поспілкуватися з "містером Віллардом". Згодом Гетерінгтон навіть почав розсилати друзям копії статті, де поруч із його підписом красувався відбиток лапи Честера, зануреної в чорнило.

Жарт зацікавив наукову спільноту. Дружина фізика навіть іронізувала, що спить в одному ліжку з двома авторами Physical Review Letters.

Наукові здобутки Честера

• Співавторство: праця 1975 року отримала близько 100 цитувань.

• Сольна кар’єра: у 1980 році у французькому журналі Recherche з’явилася ще одна стаття під іменем Вілларда. Цього разу група дослідників використала кота як "цапа-відбувайла" – вони домовилися, що якщо в складних математичних розрахунках знайдуть помилку, вся вина ляже на Ф. Д. Ч. Вілларда.

• Міжнародне визнання: Честера ледь не запросили на конференцію в Греноблі, але організатори вчасно дізналися, що він не розмовляє людською мовою.

Спадщина та реакція Американського фізичного товариства

У 2014 році, на 1 квітня, Американське фізичне товариство (APS) оголосило про запровадження політики "відкритого доступу для котів". Вони жартома зазначили, що відтепер прийматимуть до друку лише ті тексти, автором яких є виключно кіт.

Сьогодні Честер має власну сторінку у Вікіпедії, а його історія залишається найтеплішим прикладом того, що в серйозній науці завжди є місце для гарного жарту.

Раніше "Дивогляд" розповідав, що чому коти можуть врятувати тисячі людських життів від раку.

Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.