Лонгріди

Як навчають компетентних лікарів в Україні

Вища освіта в Україні вже стикається з певними проблемами – це застарілі методології, застарілі технології, замале фінансування. Якщо порівнювати "стару школу" і нові європейські методології – в чому різниця?

На це та інші запитання відповіла в ефірі "Час. Online" на "5 каналі" професор, ректор Національного медичного університету імені Богомольця Катерина Амосова.

"Наразі суспільство цікавлять і медична, і освітня реформи. А ми перебуваємо на стику – і лікарі, і освітяни. Історично склалося, що викладачами медвишів є саме лікарі, а не освітяни. Без формальностей і тренінгів. Саме це наша команда наразі надолужує. Проблемам української медичної освіти вже років 100 – спочатку "кровопускання" українській інтелігенції після революції, потім – життя за "залізною завісою". Хоч як би нам хотілося, істотно змінити це за 25 років ми не могли. Але робити це треба", – переконана професор.

Про застарілість освітньої методології

За самим налаштуванням курікулума в нас залишилася сторічної давнини німецька система, де викладали по стрічці, паралельно, за семестр по 10-15 предметів. Увесь світ вже перелаштувався на блоки із кращою інтеграцією по горизонталі.

Наприклад, у нас курс анатомії: спочатку – всі кістки, потім – усі м'язи, потім – судини тощо. Зібрати це воєдино, проінтегрувати, як працює в цілому – дуже важко. А у світі вже давно вивчають окремими блоками. Наприклад, голова – починаючи від кісток і закінчуючи нервами. Хоча наукових досліджень у галузі педагогіки вищої медосвіти, які б показали істотні переваги засвоєння та застосування матеріалу на практиці – їх немає. Поки що ми не плануємо це впроваджувати. По-перше, всі українські вищи зав'язані на одному принципі, студенти переводяться, тож мають право на мобільність. Ми не можемо просто змінити програму окремо. По-друге, це дуже велика ланка, яка може на певний час завдати шкоди.

Комунікація – це те, що також відрізняє західну освіту від вітчизняної. Там є справжній курс комунікативних навичок, який ми тільки запровадили. Комунікативна компетентність є однією з головних віх для медичної освіти, про яку Україна взагалі мало чула. Це те, що ми імплементуємо зараз.

Про різницю освіти у США та Європі

Найкраща медична освіта – у США. Вона ліпша за європейську. Саме тому з'явилася Болонська декларація і Болонський процес – це було бажання вдосконалити європейську освіту, щоб вона не дуже відставала від американської. Але американська – дуже дорога, європейська значно дешевша.

Хоча принципової різниці між ними немає. Сучасна освіта базується на результаті. Результат – це компетентність. Вона для лікаря однакова всюди.

Ліцензійне оцінювання майбутніх лікарів в усьому світі базується на тестах з клінічними кейсами, на підставі клінічних ситуацій, що дає змогу перевірити здатність до синтезу і аналізу, а не просто пам'ять. І на ОСКІ (Об'єктивізований структурований клінічний іспит) – на стандартних пацієнтах, на "фантомах", з оцінюванням компетентності практичних навичок також. Так от у США є декілька центрів ОСКІ, коштує на кожного студента такий 4-6-годинний іспит до $1,5 тис. Індикатором "чек-ліста" дій студента є пацієнт. Це актор, їх надзвичайно важко тренувати, і це коштує грошей. Європейська модель значно дешевша, працює в кожному виші. Перевіряють не актори, а викладачі. Цей приклад є досить гарною ілюстрацією по обидва боки Атлантики.

США пішли шляхом симуляційного навчання. Можна відтворити безліч клінічних станів людини та їх вимірів. Другий приклад: можна зробити вимір – чи достатньо сильно студент натискає на грудину, коли робить непрямий масаж серця. А є цілий перелік простішого і дешевшого обладнання, "фантомних" манекенів, більш прийнятних для нашого бюджету.

Про реформи

Ідея і стратегія, яку університет впроваджує разом зі студентами – модернізація і гармонізація медичної освіти, з наближенням її до міжнародних зразків. Абсолютно реально втілити певні найкращі освітянські практики. Друге. Ми собі намітили – щоби перші результати суспільство і студенти побачили вже за рік. І третє: ми не чекаємо грошей від держави. У держави є війна, є сім'ї, є пенсіонери. Ми заробляємо гроші освітянськими послугами, ми є вишем №1 за прийомом студентів – зокрема й іноземних. Цього року був рекордний набір, хоча ми зробили більш жорсткі критерії для вступу. Це був ризик, але він виправдався, бо ми маємо справжній бренд.

Про іноземних студентів

В нас є контингент студентів, які не змогли вступити до безплатних вишів своїх країн. Це стосується як розвинутих країн, так і, наприклад, Індії. І ті, в кого не вистачило сміливості чи грошей поїхати вчитися далі на Захід.

Наразі в нас №1 – це індуси, №2 – це арабські студенти. Але представлені 46 країн, є люди з паспортами Британії та США.

Про інтернаціональну освіту

У всіх країнах диплом українського вишу необхідно підтверджувати, для цього треба скласти ліцензійні іспити. І в Індії є така система, і в Німеччині, і в Польщі. Найжорсткіша система – у США. Але пройти цей контроль після закінчення вишу, і навіть у Німеччині чи Британії – це абсолютно реально.

Одна з частин нашого проекту – перейти на викладання за базовими англомовними підручникам. У нас, до речі, іноземців – майже 2 тис. осіб, цього року прийняли без малого 1 тис. – з них 80% є англомовними. Це дуже розвиває і викладачів. Раніше всі ВНЗ перекладали свої підручники англійською для іноземних студентів. Ми і раніше це робили обмежено, а зараз просто викладаємо підручники у відкритий доступ. Своєю чергою, українці мають можливість писати реферати, а викладачі роблять нотатки щодо тексту, аби всім було зрозуміло.

Про англійську мову

Я би не казала про високий рівень англійської, принаймні, у більшості студентів. Киян в університеті – лише 20%, у нас – вся Україна. Навіть коли ми почали викладати з використанням оригінальних американських тестів, з'явилися скарги – і навіть на сайті профкому університету – що ми порушуємо їхні права, даючи тексти англійською мовою. На жаль, шкільна підготовка в сільській місцевості не досить добра. Але значна частка студентів таки спілкується англійською. Студентську наукову конференцію ми провели англійською – всі заходи та івенти протягом двох днів. До нас приїжджають англомовні спікери.

Про співпрацю з МОЗ

У міністерстві започаткували дуже серйозні зміни в системі надання меддопомоги. Але переорієнтувати всю країну з радянської системи на західну – справа не одного року. Медична спільнота буде у певному перехідному періоді ще років п'ять. За останній рік команда МОЗ на чолі з Уляною Супрун зробили дві серйозні речі.

1. Проект із тестуванням наших інтернів та студентів-випускників шостого курсу за ліцензійними американськими тестами в перекладі – без впливу на оцінку, для порівняння результатів. Він відбувся у травні 2017 року і був добровільним. Це було так цікаво для студентів та викладачів, що ми придбали на Amazon книжки і почали тренінги за американськими принципами. Це якісно нові тести, які використовують не тільки для контролю і оцінки, а й для навчання. "Testingforlearning"– це те, що зробила команда пані Супрун. Ми радо продовжимо такі контакти і були б раді взагалі перейти на такі тести.

2. Рекомендація МОЗ щодо підвищення мінімуму балів до 150 з дисципліни "Біологія" для абітурієнтів медичних вишів. Освітяни таку ініціативу сприйняли неоднозначно, адже потенційно це може значно знизити кількість абітурієнтів, особливо на контрактну форму навчання. Але в НМУ цю ініціативу МОЗ підтримали і затвердили прохідний бал з "Біології" на рівні 140. Ми – перший такий виш в Україні, це було ризиковано, але в нас – повний набір. І при тому – студентів з вищими балами. Так, це таке провокативне і непопулярне рішення, але воно має переваги. А вже в наступному році МОЗ офіційно виснув вимогу у 150 мінімальних балів для двох з трьох дисциплін. Так, медичні виші істотно втратять у кількості контрактників, але ми готові на це йти.

Про підручники

Підручники – це дуже важливо. Але зараз, в епоху інтернету, Google, мілленіалів – вони вже є значно менш важливими для освіти. Є колосальна кількість дуже лаконічної інформації з будь-якого питання. За опитуванням, яке ми провели два роки тому серед студентів четвертого курсу "Чим ви користуєтеся при підготовці до практичних занять", підручниками користується менш як 50%, а лекціями – взагалі 20%. І це два роки тому. Враховуючи низьку якість вітчизняних підручників, ми плануємо переходити на міжнародні підручники. У пошуках допомоги маємо намір звертатися до Міністерства охорони здоров'я.

Крім того, є питання протоколів. І це – третя позиція співпраці з МОЗ, певним чином революційна – переходити на лікування за міжнародними протоколами англійською мовою.

Про оцінювання і ОСКІ

У всьому світі є ліцензійні іспити в медичних школах. Найбільш складна, як я казала, така система у США. Іспити йдуть парами – в середині навчання, перед випуском і наприкінці інтернатури або резидентури, коли спеціаліст отримує дозвіл на практику. Адже диплом без інтернатури не дає права практикувати. І наші випускники мають 2-3 роки (залежно від дисципліни), щоб попрацювати в клініках і тільки потім скласти іспити. Така сама система є у світі, але в нас термін медичного навчання – найкоротший. В Америці це 10-12 років – для нас це – надто дорого, колись до цього прийдемо.

Отже, є пара. Перше – тестовий іспит із клінічно значущими питаннями. А паралельно йдуть об'єктивізовані структуровані клінічні іспити. За допомогою стандартних пацієнтів – це імітатори-студенти, або актори, або "фантоми" – демонструють мануальні навички, вміння поводитися в конкретних ситуаціях. Викладач при цьому не ставить запитань, не спілкується. В нього лежить чек-ліст, де попередньо авторський цех, відповідно до навчальних цілей, позначив найважливіші кроки, що їх має продемонструвати студент. І за цим переліком визначають – який відсоток цих кроків продемонстровано. Це дає об'єктивність, яка є важливою і для студента, і для суспільства. На сьогодні ми цього не маємо, тож є недовіра суспільства, є незадоволення вчителів. Але ми працюємо над таким форматом іспиту.

Про практику та університетські клініки

Тут криється, можливо, найбільша проблема, яка заважає інтернаціоналізувати медичну освіту. Що не можна зробити силами вишу – то це створення університетських клінік. В Україні за радянських часів була імплементована унікальна модель: виші тільки навчають і практично не роблять науки. Наука – це до науково-дослідних інститутів (НДІ), а пацієнтів лікувати – це до муніципальних лікарень або профільних НДІ.

Наразі закон щодо автономізації медичних закладів охорони здоров'я, який має почати працювати, – вирішує долю, чи дозволять нам продовжувати з нашими студентами проводити клінічні навчання. І частину кафедр можуть "попросити на вихід" – це стосується всієї України. Зараз така ситуація, коли ми маємо дістати підтримку від держави, аби повернутися до світової системи університетських клінік. І ми раді тому, що прем'єр Володимир Гройсман у своєму виступі в грудні також зазначив, що медичні ВНЗповинні мати університетські клініки.

Про освіту для викладачів

Уперше в Україні ми започаткували центр постійної, безперервної освіти для викладачів. Із цього навчального року активно проводимо систему тренінгів для викладачів – за західним форматом, у малих групах, з використанням усіх інтернет-ресурсів. Клінічні лікарі навчаються краще викладати, а не просто думати, що як ти лікар – то можеш працювати викладачем за замовчуванням. Таку модель ми можемо запропонувати і всім ВНЗ України.

Про надання ліцензій

Американська та європейська практика – по закінченні інтернатури чи резидентури лікар отримує ліцензію. Як варіант для України – ліцензія є важливою. Але щоб вона була такою, як на Заході, необхідна надзвичайна принциповість. Тут є проблема, адже в розвинутих країнах ліцензію видають асоціації фахові – і вони є дуже принциповими в цьому питанні, адже відповідають перед суспільством за нового молодого лікаря. В нас – тільки в зародку створення цих асоціацій. За останні 20 років було створено багато "кишенькових", імені якогось одного професора, котрий хоче мати таку собі уявну корону. Лише декілька спеціальностей – наприклад, анестезіологи чи кардіологи – мають єдині всеукраїнські асоціації. Тому наразі ми не можемо імплементувати таку модель.

Теги: