5 канал

"Ми йшли пліч-о-пліч, та нас розділили в Євросоюзі": Климпуш-Цинцадзе про шлях до безвізу України та Грузії

Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе розповіла, що нового буде у співпраці з НАТО в 2017 році, та чому монаторій лісу-кругляку є найбільшим питанням, яке блокує подальшу допомогу з боку ЄС

ЗАРАЗ ВЛАДА ЗОСЕРЕДЖУЄТЬСЯ НА ТОМУ, ЩОБ ЗАПРОВАДЖУВАТИ СТАНДАРТИ НАТО, ЗОКРЕМА В ОБОРОННУ СИСТЕМУ

– Перший рік перебування вас на посаді, і перший рік надзвичайно складний: зрив безвізу, перемога Трампа, це теж, очевидно, ускладнює інтеграцію на західному векторі, співпраця з НАТО теж не на дуже високому рівні. Щоб ви з цього всього виділили як промінь якоїсь надії?

– Насамперед, ми прийшли в уряд 14 квітня і, очевидно, мені на той момент здавалося, що основним завданням віце-прем’єр-міністра з європейської і євроатлантичної інтеграції з точки зору євроінтеграції буде те, щоб налагодити системну роботу двохсторонніх органів, щоб деталізовано зосередитися над виконанням зобов’язань у рамках впровадження європейського законодавства сюди в українське законодавство, і здавалося, що це основні напрямки. На жаль, дуже велику частину часу і роботи займає робота з нашими міжнародними партнерами, саме зокрема з тих причин, які ви говорите: необхідність постійно аргументувати, пояснювати, чому важливо далі продовжувати санкції проти РФ. Необхідність пояснювати, що саме зробила Україна для виконання плану дій з візової лібералізації, аргументувати, вести перемовини з різними політичними групами, з різними представниками різних країн. На жаль, ще один виклик, який виник протягом цього року, якраз 6 квітня, це результати референдуму в Нідерландах стосовно ратифікації Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом. І це теж одне із завдань, яке доводиться вирішувати у своїй щоденній роботі, крім того, що завдання координації дій міністерств з точки зору європейської інтеграції не зменшилося. Що стосується євроатлантичної інтеграції, то я би не погодилася все-таки з визначенням, що наше співробітництво з НАТО є на якомусь низькому рівні. На даний момент ми маємо найвищий рівень співробітництва за всі роки з часу підписання Хартії про особливе партнерство. Якраз цього року ми будемо відзначати 20-ліття з часу підписання, а це буде 9 липня 2017 року. І на даний момент ми маємо підписаний у Варшаві комплексний пакет допомоги НАТО для України. Це є такий рамковий документ, який включає абсолютно всі сфери нашої співпраці, починаючи від військової до наукової, економічної, співпраці у сфері протидії надзвичайним ситуаціям чи системи дій у випадку надзвичайних ситуацій. Тому це приблизно 30 магістральних напрямків і 40 піднапрямків у рамках, в яких ми працюємо з НАТО. Не кажучи вже про те, що в нас започатковані, діють уже вісім трастових фондів абсолютно в різних галузях, починаючи з кібербезпеки, реабілітації наших поранених військових, соціальної адаптації військових, які звільняються в запас, з розмінування, з налагодження системи логістики і системи контролю командування і зв’язку в рамках збройних сил – це великий шматок роботи. Тому, я думаю, що з НАТО на даний момент у нас дуже активно розвивається співпраця.

– У нас ніколи не було віце-прем’єра з євроатлантичної інтеграції. Я знаю, що ви самі наполягали на тому, щоб у ваші обов’язки входив цей напрямок.

– Я тішусь, що і прем’єр-міністр, і Президент схвально і прихильно до цього поставилися, розуміючи, що ми для себе як країна визначили членство в НАТО як стратегічну мету. І зараз, в основному, зосереджуємося на тому, щоб запроваджувати стандарти НАТО, зокрема в нашу безпекову складову, в оборонну складову. Але, у принципі, це набагато ширше – і демократичні, політичні реформи в різних інших галузях.

– Пані Іванна, але ж, тим не менше, різниця між, скажімо, військовими грузинськими, які також тривалий час співпрацюють з НАТО, й українськими є досить великою, оскільки все їхнє військове командування – це фактично випускники найкращих вищих навчальних закладів, у тому числі американських, які пройшли повний курс навчання і вишколу за західними стандартами. В Україні поки що все обмежується навчаннями на Яворівському полігоні в менших програмах навчання. Коли у нас теж буде на такому ж рівні співпраця, як скажімо, хоча б в Грузії?

– Почнемо з того, що грузини раніше почали свою таку поглиблену співпрацю як з НАТО, так і безпосередньо, наприклад, з США. Їхня програма обладнання і тренування починалася, якщо не помиляюся, ще у 2001 чи 2002 році. І Україна на той момент користалася…

– Ще до Революції троянд?

– Вони почали ще до Революції троянд. І вони отакий великий поштовх підтримки їхніх змін, які вони вже зробили до цього часу, отримали ще на Уельському саміті НАТО два роки тому. Вони почали змінюватись і реально робити якісь речі з нуля тільки після того? як на собі безпосередньо відчули агресію Російської Федерації. Хоча багато років поспіль, на жаль, було багато декларацій, але було дуже мало зроблено з точки зору того, щоб дійсно реально впливати, запроваджувати в життя ті стандарти НАТО, які нібито хотілося впроваджувати попередньому керівництву. Поза тим, у нас насправді є велика кількість офіцерів, які пройшли навчання в різних навчальних закладах і в США, і у ВеликійБританії та інших країнах-членах НАТО. Але була якась така політика, коли їм не давали ходу після їхнього повернення. Дуже багато з них звільнилося в запас, пішли в бізнес, почали заробляти гроші зовсім в інших галузях. І зараз уже нарешті у міністерстві оборони є процедура, коли відправляють на навчання наших офіцерів, то при відправці уже заповнюється анкета, куди цих офіцерів пропонують при поверненні, на яку посаду, роботу пропонують їх брати. Я думаю, що це тривалий процес, поки ми налагодимо цю систему. Але це вже позитивні зрушення, бо ми нарешті хочемо ті ресурси, які в нас і в наших вояків вкладають, мати використаними тут, на місці. І я бачу вже боротьбу за цих добре освічених і ще з досвідом безпосередньо бойових дій наших офіцерів і солдатів, яка зараз між багатьма департаментами ведеться. А що стосується цих навчань, які ведуться на Яворівському полігоні, і Хмельницькому також, то ми маємо розуміти, що деякі сили, наприклад, Сили спеціальних операцій, ми створюємо абсолютно з нуля. Надзвичайно важливо, щоб наші партнери нам допомогли їх створити, так буде швидше. Ми можемо пройти цей шлях самі, але так швидше, так ефективніше створювати. На Яворівському полігоні вже пройшли навчання близько двох тисяч військових. Але ми розуміємо, що це не тільки вони проходять навчання, але й ті тренери з Канади, з США, з Литви, які ведуть ці навчання. Вони отримують теж додатковий досвід від наших бійців, які набули його через дуже складний шлях ведення безпосередніх бойових дій з російськими, по суті, регулярними військами на лінії розмежування між окупованою і нами керованою територією.

– Що нового у співпраці з НАТО в 2017 році, які пікові точки?

– Ми зараз, по суті, підійшли до завершення роботи над річною національною програмою співробітництва між Україною й НАТО. Вона зараз на перегляді наших партнерів із країн НАТО. Після того як ми отримаємо їхні остаточні відгуки, зауваження або рекомендації, або, навпаки, підтримку, тоді ця річна національна програма буде затверджена урядом і передана на підпис Президентові України. Але вперше ми її спробували зробити зовсім в іншому ключі, ніж вона робилася протягом багатьох років. Тобто це буде не перелік суто заходів, як це було, постійно робилося. Був перелік заходів Міністерства оборони, Міністерства з надзвичайних ситуацій, коли таке було, чи Державної служби з надзвичайних ситуацій з НАТО, чи Міністерство освіти і науки. А це, по суті, план дій у реформах в секторі безпеки й оборони, але і в політичній, економічній площині на рік, в якому ми можемо використати ті ресурси, які можуть запропонувати нам колеги з Північноатлантичного альянсу – як з боку цілого Альянсу, так з боку країн-членів. І туди закладені всі ті плани, які ми маємо визначені у Стратегічному оборонному бюлетені, в державних програмах з розвитку озброєнь, і в Державній програмі з розвитку збройних сил України, тобто покроково. І такий підхід є вперше. Сподівалася, що буде легше працювати з таким новим підходом, вже досить давно, я знаю, що Міністерство закордонних справ, яке є на зведенні цього всього документу, хотіло започаткувати новий підхід. Нам цього року вдалося. Тішуся, що це, напевне, десь є відображення присутності людини, яка відповідальна за цю координацію між міністерствами в уряді, але, очевидно, це ще не ідеальний продукт і мені хотілося б, щоб наприкінці 2017-го ми вийшли на 2018 рік набагато ще більшої якості продукту.

СИСТЕМА Е-ДЕКЛАРУВАННЯ НЕМАЄ АНАЛОГІВ ЗА ПУБЛІЧНІСТЮ Й ДЕТАЛІЗАЦІЄЮ В ІНШИХ КРАЇНАХ ЧИ ПАРТНЕРАХ ЄС

– Гаразд, щодо лібералізації візового режиму з ЄС. Ситуацію можна описати словом "незручна". Складається враження, що ЄС чимдалі складніше пояснювати українській владі, в чому проблема. А українській владі чимдалі складніше пояснювати власному народу, в чому проблема. То в чому проблема? Чи буде взагалі безвізовий режим з Євросоюзом?

– Перше, я переконана, що безвізовий режим з ЄС для українців буде. І дійсно ви дуже правильно сформулювали це. Є певний дискомфорт і певна незручність у наших європейських партнерів відповідати нам на абсолютно аргументовані запитання стосовно того, коли ж ви виконаєте свої зобов’язання, оскільки ми, зі свого боку, всі ті 144 пункти плану дій щодо візового режиму лібералізації таки реалізували, як би складно деякі з них не давалися. Ви прекрасно пам’ятаєте, що деякі рішення, починаючи навіть, наприклад, з поправок до Трудового кодексу щодо забезпечення прав людини, як вони тяжко давалися в парламенті. Чи питання введення в дію електронних декларацій – наскільки воно зустрічало спротив на різних абсолютно щаблях, і ми бачили, як це складно йшло. Але разом з тим, була політична воля, і був тиск і знизу, з боку громадянського суспільства, і з боку наших партнерів, і були люди, які були готові забезпечити цей результат у владі. Саме тому воно вдалося. Я хочу сказати, що ця система е-декларування не має аналогів за публічністю й деталізацією в інших країнах ЄС чи партнерах ЄС, наприклад. І, очевидно, всі ці речі, які ми маємо можливість показати, що ми зробили, чого ми добилися, вони створюють певний дискомфорт. Тому що у відповідь ми чуємо: "Це не пов’язано з вами. Це не пов’язано з тим, що ви щось не зробили. У нас є свій набір проблем, з якими ми стикнулися. Зокрема міграційна криза 2015 року, коли величезна кількість мігрантів з Близького Сходу рушила до країн ЄС. І ми мусимо зрозуміти, що з цим робити, тому що деякі з них проходять через ці країни, які мають з нами безвізовий режим". І тому все вперлося в остаточне узгодження механізму можливого призупинення дії безвізового режиму для третіх країн. І до того моменту, поки цей механізм не був узгоджений і він не є прийнятий, а він має бути прийнятий тепер на початку цього року, – до того моменту ані рішення щодо України, ані рішення щодо Грузії, яка так само виконала всі свої зобов’язання у плані дій візової лібералізації, було прийняте рішення, що не буде рухатися далі, хоча всі політичні рішення ми бачимо, вже прийняті. Єдине, чого ще бракує, це бракує цього остаточного рішення в Європейському парламенті. Хоча й там ми чуємо запевнення, що як тільки воно буде поставлене на голосування, є політична підтримка різних абсолютно груп із різних країн, які наполягають на тому, що буде забезпечена підтримка цього рішення, позитивного для України і для Грузії.

– Україна і Грузія йшли до безвізу пліч-о-пліч. Наприкінці року Євросоюзу вдалося все-таки розділити Україну і Грузію в цьому питанні. Чи не може скластися так, що Грузія отримає безвіз, а Україна залишиться без нього?

– Ми йшли пліч-о-пліч, нас трошки розділили в Євросоюзі тоді, коли ми чекали результатів референдуму в Нідерландах. І тоді рішення Європейської комісії щодо Грузії було прийняте, а стосовно України було прийняте пізніше, тільки наприкінці квітня. І тому якраз Грузія пройшла слухання в окремих комітетах Європарламенту в червні-липні. Ми ці слухання проходили вже, починаючи з вересня. Тому ми десь в якийсь момент були трошки розділені, але зараз якраз у рішенні Європейської Ради з 15 грудня відображено, що власне після запровадження механізму і після голосування вже за механізм можливого призупинення для третіх країн Україна і Грузія отримають... Будуть прийняті рішення стосовно них. Тому якраз ми знову об’єдналися навпаки, в цьому нашому очікуванні давно вже перестиглого рішення ЄС.

– Я бачу, як ви обережно про це говорите, не називаючи ні дат…

– Ми вже багато разів помилилися, називаючи дати, причому нам здавалося, що ми всі базуємося на абсолютно грунтовних зобов’язаннях, аргументах, письмово підтверджених, якихось речах з боку наших партнерів. Ми бачимо, як навіть президент Європейської комісії пан Юнкер під час Саміту Україна – ЄС наприкінці листопада на прес-конференції сказав, що з його точки зору, це рішення стосовно України буде прийняте до кінця року. Кінець року настав, і ми не бачимо того рішення. Після того він кілька тижнів тому теж заявив, що це питання тижнів. Ну чекаємо, коли ці тижні минуть, тому вже не беремося прогнозувати через те, що також мусимо розуміти, що є якась кількість речей, які, на жаль, є в нашому управлінні. Та кількість викликів, з якими стикаються європейські країни зараз, починаючи від оцієї ж міграційної кризи, починаючи від викликів, які пов’язані теж з виборчими різними процесами в різних країнах…

– …кон’юнктура не найбільш сприятлива, м’яко кажучи, в 2017 році…

– …росту популістичних всяких зобов’язань чи обіцянок і закликів, і росту підтримки цих популістичних сил. Ми бачимо, що ці питання, які здавалися більше... Ну є питання зовнішньої політики, питань політики забезпечення безпеки чи гарантування безпеки міністерствами внутрішніх справ різних країн. Вони перетворюються на аргументи всередині політичних битв у різних європейських країнах і столицях. І це, на жаль, досить часто перетворюється на трошки викривлену картинку, як ми це бачили тоді, коли відбувалося голосування в Нідерландах, стосовно референдуму по підтримці ратифікації угоди з Україною.

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ І БЕЗВІЗОВИЙ РЕЖИМ – ЦЕ ПАРАЛЕЛЬНІ ТРЕКИ, АЛЕ ТРОШКИ РІЗНІ РЕЧІ

– Євросоюз в тому документі, який останній ми зараз маємо на цей момент, говорить про те, що ми не будемо нікого... точніше, що вони не зобов’язуються нам давати жодної європейської перспективи, мається на увазі перспектива членства, ну і багато різних застережень. Чи розумієте ви для себе, на яких умовах, по-перше, будуть призупиняти безвіз, якщо воно буде надане? Чи можуть це бути внутрішньоукраїнські якісь... Ну скажімо, Україна недостатньо боролася з корупцією і ось ми призупинили рішення. Або там ще якісь моменти?

– Угода про Асоціацію і безвізовий режим – це паралельні треки, але трошки різні речі. Тому перше – про Угоду про асоціацію. В тій заяві, яка була прийнята Європейською Радою, говориться про те, що виконання Угоди про асоціацію не дає автоматичних гарантій щодо членства Україні. І підтверджує це те, що, по суті, написано в тексті в тілі самої Угоди, що "Угода не надає, не гарантує перспективи членства". Але це не означає, що коли ми виконаємо Угоду, якщо ми будемо відповідати всім критеріям на той момент діючого ЄС, і вирішимо для себе, що це є той час, коли ми хочемо подати заявку на членство, що ми не можемо скористатися 49 статтею угоди, яка регламентує процес розширення зокрема ЄС. І взагалі, життєдіяльності ЄС, тому що там чітко написано в цій 49 статті, що та країна, яка відповідає критеріям, будь-яка європейська країна, яка відповідає критеріям членства, має право звернутися за членством. Тому ніхто нам закрити двері не може. І тоді країни ЄС будуть визначатися, як реагувати на цю заявку. Тому в тому документі, який був прийнятий, насправді немає ніяких додаткових чи тлумачень, чи якихось обмежень в порівнянні до самої Угоди, як такої до тексту Угоди. Що стосується механізму можливого призупинення для третіх країн. Він включає ширший перелік можливих причин для призупинення ніж той, якийсь колись існував. Тому він так і називається, що це “механізм жорсткіший, механізм призупинення, можливого призупинення”. Він стосуватиметься як спроможності країн третіх забезпечити реадмісію, тобто питання управління кордонами, стосовно того, як до нас, наприклад, представники третіх країн приїздять і не переходять безпосередньо кордон з країнами ЄС. Як ми будемо забезпечувати права цих людей, як, наприклад, в Україні. Ми спробували, домоглися посилити цю систему. буде також моніторитися, чи немає, наприклад, більше ніж на 50% збільшення кількості людей, які просять політичного притулку у країнах Європейського Союзу. Якщо така цифра буде зафіксована, то це може бути причиною для того, що буде призупинено механізм. Чи якщо буде багато людей-порушників, які залишатимуться там, теж це йдеться про конкретні цифри, йдеться про 50% будуть залишатися, наприклад, в ЄС, і не повертатися в той час, який гарантований буде цим безвізом. Тому що ми говоримо про те, що безвіз не даватиме можливість знаходитися у країнах ЄС не більше 90 днів протягом 180 днів, протягом півроку, так? і відповідно протягом року - це 180 днів, він не дає можливості працевлаштування, він не дає можливості проживання на території ЄС, окрім як подорожей, туристичних якихось речей, відвідань родичів, знайомих, друзів і так далі, чи бізнес-партнерів. Що стосується корупції. Були пропозиції серед окремих політиків стосовно того, що якби взяти і моніторити тепер взагалі виконання усіх раніше здійснених кроків саме в рамках візового режиму. Але це все таки не було окремою частиною цього можливого призупинення... Частиною, яка увійшла в механізм можливого призупинення.

– От ви кажете "Не пов’язувати", а деякі навіть представники української влади багато в чому пов’язують ці два треки. Заступник міністра юстиції Пєтухов, який пропонував, висловлював пропозицію прийняти на себе навалу біженців з Близького Сходу, з Сирії зокрема. І таким чином, нібито, домогтися безвізу.

– Я не вважаю, що Україна має зараз чимось торгувати для того, щоб отримати безвіз. Зі свого боку, всі зобов’язання виконала, і тому це не питання того, що ще ми могли і мали зробити для того, щоб Європа виконала свої зобов’язання. І це той момент, я не можу сказати, що абсолютно в усіх сферах ми маємо таку сильну позицію, на жаль, але саме у цій сфері ми точно маємо дуже переконливу, дуже сильну позицію стосовно того, що наші зобов’язання повністю виконані і реалізовані.

– Ну а була така пропозиція Україні з боку ЄС?

– Ні, не було. Це особисті думки і фантазії окремих заступників міністрів.

– Гаразд, тоді щодо не менш дражливого питання – лісу-кругляку, надзвичайно політизованого, в якому складно розібратися. З одного боку, ліс вирубують і його вивозять. З іншого боку, в нас формально це заборонено. То на чому розійшлися з європейськими партнерами? Що пообіцяла Україна?

– Розійшлися на тому, що... Ви маєте на увазі безпосередньо на засіданні Ради асоціації?

– Так.

– На Раді асоціації безпосередньо про це питання не йшлося, тому що це є питання таким нашим подразником, і вже довгий час…

– Тривалий час кожні переговори розпочиналися і закінчувалися лісом-кругляком.

– На жаль, є велика проблема, тому що це єдине питання, яке блокує отримання подальшої допомоги з боку ЄС, макрофінансової допомоги, не кредитної…

МОРАТОРІЙ ЛІСУ-КРУГЛЯКУ Є НАЙБІЛЬШИМ ПИТАННЯМ, ЯКЕ БЛОКУЄ ОТРИМАННЯ ПОДАЛЬШОЇ ДОПОМОГИ З БОКУ ЄС

– Йдеться про ці 600 мільйонів євро?

– Про 600 мільйонів з 1 мільярда 800 мільйонів, які в трьох траншах мали би бути надані. Перший був отриманий давно і другий мав бути отриманий ось уже рік. І, на жаль, ми таки не змогли розблокувати на даний момент питання зняття мораторію лісу-кругляку. В чому проблема? Ми із запровадженням цього мораторію порушили свої зобов’язання в рамках Світової організації торгівлі і в рамках Угоди про асоціацію між Україною і ЄС. Тому що в такий спосіб ми запровадили обмежувальні дії стосовно окремих груп товарів, що ми зобов’язувалися не робити. Мені дуже шкода, що це питання дуже сильно політизувалося тут, в Україні. Через те, як ви самі сказали, на жаль, мораторій, по суті, не працює. Тому що ми бачимо продовження вирубки лісів, ми бачимо продовження контрабандного вивезення цього лісу-кругляка за кордон. Ми бачимо збільшення якихось дивних категорій товарів експорту, як наприклад, підтримок для шахт. Я тільки не знаю, в яких країнах ЄС у нас зараз шахти так активно будуються, що в нас такий вал цих стояків для шахт іде, тобто під виглядом цих стояків для шахт вивозиться, по суті, ліс-кругляк. Тому всі аргументи, коли ми кажемо, що це у якийсь спосіб стимулювало деревообробну промисловість, на жаль, ми цього не добилися. Тобто ми зіпсували в цьому контексті подальший розвиток нормальних взаємин з ЄС. Це не означає, що його не можна налагодити, але ми його притримали, ми загальмували його в цій сфері. І одночасно не отримали того результату, на який нібито сподівалися. Тому я дотримуюся думки, що нам потрібно дуже комплексно вирішувати це питання. Вже якісь речі почав уряд робити: ми запровадили додаткову відповідальність за незаконну вирубку лісу. Місяць-півтора тому був презентований пілотний проект, який вже покриває всі ліси Закарпаття Міністерством агропромислової політики. Пілотний проект, який показує точні вирубки лісів у режимі, по суті, онлайн, що дає можливість відслідковувати і припиняти незаконну вирубку лісу. Ми заборонили будь-які санітарні вирубки лісу, не спричинені якимись природними явищами, як наприклад, пожежі, чи паводки, якісь надзвичайні речі. І це уже є ті кроки, які повинні стимулювати захист від незаконної вирубки. Але разом з тим, нам треба знайти спільне рішення з депутатами, з Верховною Радою, в який спосіб ми, може, хоча би поетапно чи в якийсь інший спосіб могли би скасувати мораторій...

Ну поки що політичного підгрунтя для скасування мораторію ви не бачите?

– Я не бачу готовності у Верховній Раді голосувати за таке рішення, але разом із тим, думаю, що за рахунок стимулів для деревообробної промисловості ми могли би це питання вирішити, тільки головне, щоб була готовність сісти за стіл перемовин. А не просто політизувати і популяризувати це рішення, яке на даний момент не дало свого результату.

Тобто виходить, що Україна не може впоратися з власною внутрішньою проблемою – з лісом. І розплачуються за це європейські партнери, з точки зору яких Україна порушує свої зобов’язання щодо вільної торгівлі, так?

– І Україна розплачується безпосередньо теж.

І Україна також.

– Тому що тоді тяжко розраховувати на адекватність політики України в торгівельній сфері, якщо ми будемо такі рішення приймати в порушення наших зобов’язань.

Але обіцянок України розблокувати, зняти мораторій не було?

– Ми працюємо в різних варіаціях у пошуку ось цього такого комплексного рішення. І ми шукаємо його, вже було кілька різних варіантів законопроектів, які поки що не знаходять достатньої підтримки в парламенті, тому будемо працювати далі.

Щодо співпраці з ЄС в 2017 році. Які точки зближення можливі, і як це відчують громадяни?

– Насамперед, думаю, що нам потрібно зосереджуватися на використанні можливостей, які дає зона вільної торгівлі. І ми максимально маємо, якщо по фітосанітарним і санітарним нормам ми вже прийняли дорожню карту з ЄС, ми розуміємо, що нам треба зробити для безпеки харчових продуктів, для створення лабораторій, які би перевіряли ці харчові продукти як для українських громадян, так і для експорту, скажімо, на ринки ЄС. То для нас завданням на наступний рік є саме такі дорожні карти стосовно просування ринку послуг. Причому це можуть бути фінансові, поштові, комп’ютерні, будь-які послуги, які на даний момент не мають такої легкої взаємодії з нашими європейськими партнерами. Поза тим, я рада, що ми вже в кількох сферах провели досить серйозні зміни в технічному врегулюванні. І вже отримали такий позитивний сигнал від європейців, що ми можемо долучитися до угоди оцінки відповідності товарів. Якщо ми її підпишемо, то це буде давати можливість доступу до українських товарів в окремих галузях, де проведено відповідне технічне врегулювання до ринків ЄС. Зокрема це стосується обладнання для електромагнітних машин, бачте, це не зовсім моя така сфера, але питання всього обладнання для електроніки...Йдеться про електромагнітну сумісність. Потім наші кабелі можуть бути експортовані і так далі. І це вже такий перший крок, тут ми вже відчуємо додатковий приріст експорту саме в цих галузях. Поза тим ми працюємо над тим, щоб приєднатися до угоди ПанЄвроМед, яка дасть можливість при приєднанні України до неї, буде йтися про те, що ми маючи доступ на європейські ринки, маємо зразу автоматичний доступ до третіх країн. І це йдеться вже про ринки набагато ширші світові, що нам надзвичайно зараз потрібно, через те, що ми шукаємо заміни традиційним ринкам як Російської Федерації, куди йшла велика кількість експорту, так і тих країн Центральної Азії, які, на жаль, через обмежувальні дії Росії стосовно транзиту українських товарів, теж зменшився експорт туди. Тому це отакі от відкриття нових шлюзів для можливостей нашого бізнесу. Поза тим, у нас є велика кількість зобов’язань, починаючи з екології, тут, на жаль, це та сфера, де ми найбільше "провисаємо" з виконанням наших зобов’язань. М’яко кажучи, 13 директив, які ми мали реалізувати в українське законодавство. До кінця 2016 року нам цього не вдалося зробити, і це ті речі, які потрібно буде робити в 2017 році. Поза тим, далі будемо працювати по всіх інших напрямках також над тим, щоб пройшло схвалення пропозиції Європейської комісії щодо надання додаткових квот Україні. Вони мають пройти схвалення Європейського парламенту і Європейської Ради. Що дасть можливість збільшення квот для окремих категорій товарів і одночасно пришвидшення доступу до ринків різних категорій промислових товарів. Я думаю, що в цій царині в нас є величезна кількість роботи. Ну і поза тим, я думаю, що ці фітосанітарні і санітарні заходи є принциповими для кожного з нас, хто хоче точно знати, чим він годує своїх дітей, що кладе на стіл, як забезпечується безпека цих продуктів, як ми точно знаємо, що вони відповідають всім санітарним нормам. Тому це велика робота по стандартизації, по запровадженню окремих врегулювань. Якісь регулювання ми здійснюємо як дерегуляцію, ми знімаємо ці радянські норми. А якісь приводимо у відповідність до вимог і стандартів країн ЄС.

ПРОЕКТИ, ЯКІ БУЛИ ПІДПИСАНІ З ЄВРОПЕЙСЬКИМ ІНВЕСТИЦІЙНИМ БАНКОМ, НАРЕШТІ ДАДУТЬ МОЖЛИВІСТЬ ПІДТРИМУВАТИ МАЛИЙ І СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС 

– Поправте мене, якщо я помиляюся, але складається враження, що українська промисловість за цей рік, відколи діє Угода про асоціацію, не переорієнтувалася, скажімо, з російського ринку на західний, європейський. Цифри товарообігу говорять про те, що європейських товарів завозиться більше. Україна все одно експортує не так багато, як…

– Сорок відсотків експорту України йде на країни ЄС, це не так мало. І це означає, і ми бачимо по тенденціях окремих галузей, що навіть умовно ті області, які тільки на Росію експортували, вже виходять на ринки ЄС. Як, наприклад, та ж Луганська і Донецька області, ті частини цих областей, які знаходяться під контролем України. Тому за 9 місяців роботи, я не бачила за весь рік роботи, немає ще остаточних цифр, але за 9 місяців роботи Угоди про асоціацію, зони вільної торгівлі безпосередньо, в нас збільшився експорт України до ЄС майже на 5%. Приблизно трошки менше, до речі, збільшився – ну там 4 з копійками – збільшився імпорт товарів з ЄС, тому це приблизно рівні збільшення. І тут є багато речей складових: бізнес не до кінця готовий до вимог, бізнес не весь знає, в який спосіб можна експортувати, тому зараз основне наше зосередження є на малому і середньому бізнесі. І от я тішуся, що ті там проекти, які зараз були підписані з Європейським інвестиційним банком, нарешті нам дадуть можливість підтримувати малий і середній бізнес. Через українські банки кредитувати їх дешевими грошима, що сподіваюся, дасть можливість їм для розвитку і для того, щоб вони могли далі рухатися і тут розвивалися і могли експортувати. Поза тим, йдеться також про відкриття великої кількості центрів – 15 регіональних центрів – по допомозі середньому і малому бізнесу. Це великий європейський проект. А саме буде надаватися повна інформація – куди звертатися, що робити, які процедури проходити для того, щоби бути експортером.

– Це буде у 2017 році, так?

– Так.

З курйозів року: призначення заступником внутрішніх справ з євроінтеграції пані Дєєвої, яке пройшло, нібито, без погодження з вами. Як ви взагалі цю ситуацію оцінюєте? Зважаючи, що це один із таких, очевидно, кумедних моментів цього року, пов’язаних з вашою сферою. Як це склалося?

– Формально немає такої вимоги, щоби зі мною погоджували…

– ...всіх заступників міністра…

– Це була домовленість, яка, по суті, виконується на рівні уряду. І дійсно пані Анастасія приходила на співбесіду, тільки ніяких документів після цієї співбесіди я не підписувала, як це було у випадку з іншими заступниками міністрів. Рішення остаточне було прийняте на тому засіданні Кабміну, коли я була в черговому відрядженні, тому було прийнято без мене. Разом з тим, я думаю, що людина налаштована на роботу і готова показувати результат, працювати над результатом, тому будемо працювати, вже працюємо. Надіюся, що їй вдасться довести і собі, і громадянам, і тим, хто очікує реформ саме складній галузі в самому Міністерстві внутрішніх справ, те, що недаремно і абсолютно правильно її призначили. Я думаю, що це насамперед амбіція самої безпосередньо людини.

– Тобто з вашої точки зору це просто сміливий крок міністра і самої молодої людини, яка пішла на цю посаду?

– Надіюся, що саме так.

Тобто ви з якимось…

– Я готова працювати, я готова, якщо є готовність працювати, якщо є готовність надавати результативність в своїй роботі, то, очевидно, що так.

В кожного міністра в міністерстві цього року з’явилися заступники міністра з євроінтеграції, що…

– Деякі зникли.

В деяких зникли? В яких?

– В міністерстві енергетики.

– Це люди, які підпорядковані безпосередньо вам? Ви куруєте цю сферу?

– Це не зовсім так.

Вони окремо кожен веде свою євроінтеграцію?

– Це подвійне підпорядкування. Формальне й офіційне підпорядкування безпосередньо, очевидно, кожному міністру. Я маю радше моральне підпорядкування від цих людей. І маю кілька інструментів, через які разом із ними працюю. Насамперед це урядовий комітет з європейської, євроатлантичної інтеграції, регіонального розвитку. По-друге, я започаткувала такий механізм, як щодвотижневі наради із заступниками міністрів для того, щоб зрозуміти, де ми знаходимося у виконанні наших зобов’язань, які пріоритетні кроки мають бути здійснені, які завдання мають бути поставлені тим чи іншим міністерствам саме в галузі євроінтеграції. Воно так зі скрипом налагоджувалося, але вже, скажімо, жовтень-листопад-грудень ми вийшли на чітке розуміння, як цей механізм працює. І вже всі призвичаїлися до того, що треба звітувати, що треба брати завдання і його реалізовувати і виконувати. Тому, я думаю, що ось цей період становлення уже пройшов. Поза тим, я тішуся, що члени уряду підтримали наш намір трошки розширити урядовий офіс європейської і євроатлантичної інтеграції. Ми його переназвали, написали нове, оновлене положення. І зараз шукаємо активно за людьми з євроатлантичної інтеграції, які б могли долучитися до урядового офісу з європейської інтеграції. Ми трохи змінили підхід, тому що ми зараз об’єднали такий секторальний підхід з юридичним і не виділяємо окремо юристів і окремо секторальників, ми спільно діємо по різним галузям. І тому заохочую і закликаю всіх подаватися, конкурси відкриті. Надіюся, що до кінця січня вони вже будуть закінчені.

Цікаво, яке ваше взагалі надзавдання на 2017 рік у вашій сфері?

– Я тільки боюся, щоб не з’явилося якихось інших над завдань, як ті, які виникли цього року з цим відтягнення рішення про безвіз, чи з результатами проблем для ратифікації Угоди про асоціацію. Тому надзавдання – це реально виконати всі зобов’язання.

Тобто і безвіз, і асоціація, це все надзавдання…

–  Вони залишаються, а до них додаються ці наші зобов’язання втілити в життя директиви ЄС в різних галузях, починаючи від енергетики, екології, агропромисловості, економіки, врегулювання прозорості системи комунальних платежів, це про митницю, про абсолютно всі сфери життя. І я дуже розраховую, що всі міністерства нарешті вибудуть свою інституційну спроможність для того, щоб продукувати ці пропозиції, які ми зможемо, зі свого боку, допомогти їм скоординувати і опрацювати з Радою. Тому що за спиною віце-прем’єра є велике бажання і урядовий офіс, який забезпечує експертизу тих чи інших рішень, але немає міністерства, яке би могло продукувати ці пропозиції.

Тетяна Даниленко, "5 канал"

Читайте також: Климпуш-Цинцадзе пояснила, що очікує від нової адміністрації Трампа

Попередній матеріал
На Львівщині від переохолодження загинуло 5 людей
Наступний матеріал
Науці вік не завада: У Черкасах пенсіонери вчать англійську

Климпуш-Цинцадзе: Російських військових, які атакують наші позиції, знаємо поіменно

Іванна Климпуш-Цинцадзе – відеоінтерв'ю

Климпуш-Цинцадзе: Я не бачу жодної можливості, в який спосіб можна було б ефективно змінити "нормандський формат"

Климпуш-Цинцадзе пояснила, за що йде боротьба між європейським парламентом і Радою Європи у питанні безвізу