Металева загорожа простояла 40 років, її звели радянські війська на місці колишнього замінованого поля. Паркан тягнувся майже чотири сотні кілометрів, уздвож кордону з капіталістичною Австрією. Нині тут немає навіть прикордонників, а на місці залізної завіси - Музей пам`яті. Там зібрали не лише матеріали про злочини комунізму, але і приємні ностальгічні дрібнички - пам`ятки радянської епохи.

Шандор Гояк, засновник Музею, колишній прикордонник: "Безліч людей навіть не уявляють, як виглядала залізна завіса. Я вже не кажу, приміром, про молодих швейцарців, - та навіть місцеві студенти мало знають. У ті часи ми вважали втікачів зрадниками і мусили їх зупинити. Звісно не пострілами, це був останній спосіб. Спершу треба було попередити людину, потім - вистрелити у повітря, а якщо людина уперто лізла через кордон - ми стріляли у ноги".

Дьюла Жемерикс, колишній прикордонник: "90 відсотків тривог були через диких тварин, а не через людей. Знаєте, а життя відтоді не так вже і покращилося. Ми були молоді, вірили у свою країну, а тепер навколо стільки складнощів. Хоча, звісно, нині ми вільні".