Неприцільні обстріли з боку так званої "ЛНР". Так триває "хлібне перемир'я" поблизу села Сизе на Луганщині. Там захисників передової відвідала Вікторія Ковальова.
Це крайня позиція Об'єднаних сил поблизу села Сизе. З одного боку – окупаційні війська, з іншого – українсько-російський кордон. Тут буває настільки тихо, що лише чутно, як дзижчать оси. Проте тиша, кажуть військові, оманлива. Щойно сутеніє, противник розпочинає провокативні обстріли. По цій позиції цілить зі стрілецької зброї. По сусідніх – із мінометів.
"Противник нас постійно провокує на відкриття вогню. Особливо це відчувається в нічний час, коли вони кидають одну міну в нашу сторону, і дві по своїй стороні… Ми вогонь у відповідь не відкриваємо", – розповідає військовослужбовець Володимир.
Додає: "Було минулого року і "хлібне". Потом було до 1-го вересня перемир'я. Ми не віримо в ці перемир'я. Вони своїми цими перемир'ями себе дискредитували. Що вони їх не дотримуються. З нашої сторони перемир'я дотримується, а з їхньої, на жаль, так не виходить".
А ще окупанти демонструють наявність на власних позиціях великої кількості техніки: "Вечорами та вночі відбувається рух техніки. Як автомобільної, колісної, так і гусеничної". Бачили й катери на березі річки.
Вояки не зводять очей з боку ворога. Від пильності на постах залежить життя всього підрозділу. Кажуть, навіть не відкриваючи вогню повністю контролюють ситуацію. Війна навчила бути стриманими й мудрими.
"Хитріші ми були і будемо завжди! Якби ми були такими дурними, то нас би тут давно уже не було", – сміється вояка Михайло.
Вікторія Ковальова, Петро Ковальов, "5 канал"
