Героїчний штурм й тисячі смертей: сьогодні 74-а річниця визволення Києва від нацистів

6 листопада цьогоріч відзначають 74-ту річницю вигнання з Києва нацистських окупантів. Радянські підручники називають ці події Київською наступальною операцією. Загалом битва за Київ тривала 10 днів. Ці десять днів коштували – лише за офіційними даними – більше 30 тисяч життів…
  • Як усе починалось. Битва за Дніпро

Наступальні операції військові Червоної армії розпочали ще влітку 1943 року. Тоді командування вважало за потрібне виснажити німецьку армію за рахунок операції під Курськом. Прорив на цьому напрямку зумовив подальше просування війська та відкривав можливості для деокупації Лівобережжя.

Після перемоги у масштабній та виснажливій Курській операції, втрати якої оцінюють у півмільйона армійців, командування  вибудувало нову військову кампанію, яка отримала назву "Битва за Дніпро". Трохи більше 4 місяців, близько 4 мільйонів людей з обох сторін, майже 1,5 тисячі кілометрів лінії фронту – ця операція увійшла в історію як одна з наймасштабніших і найкривавіших. Історики і досі не можуть бодай приблизно оцінити кількість втрат з обох боків. Лік йде не на тисячі й сотні тисяч, а й на мільйони – від 1,7 до 2,7 млн загиблих.

Передумови для вигнання нацистських окупантів з Києва виникли унаслідок успішного форсування Дніпра у вересні 1943 року. Радянські війська вийшли до Дніпра й захопили на його правому березі понад 20 плацдармів. Запланувало вище командування форсування Дніпра й на київському напрямку. Однак тут військових спіткала прикра поразка.

  • Другий етап кампанії

Було вирішено розпочати другий етап Битви за Дніпро, який передбачав прорив оборони ворога на правому березі. Надзвичайно криваві бої принесли очікувані командуванням Червоної армії результати – наприкінці жовтня 1943 року було звільнено потужні промислові центри України — Дніпропетровськ й Дніпродзержинськ.

Армії поставили завдання – остаточно зруйнувати плани німецьких окупантів щодо "сталої оборони на Дніпрі". Для цього потребувались неймовірні за масштабами ресурси. У першу чергу – людські. У запеклих боях на фронті від Ржищева до Києва обидві сторони зазнали величезних втрат. Німецьке командування ввело в бій всі свої сили та почало перекидати на цей напрям танкові дивізії з інших ділянок фронту. Втратити Київ було для нацистської армії неприпустимо.

Битва за Дніпро, Друга Світова

Основні операції тоді (середина жовтня 1943 року) проходили на двох плацдармах – Букринському та Лютізькому. Перший став "білою сторінкою" для радянської влади (прорахунків у СРСР було заведено не помічати), другий – предметом для гордості. Лише на одному з цих двох напрямів армійцям вдалося виконати завдання керманичів. Про інших влада у традиційній для себе манері воліла забути. А саме на Букринському плацдармі сконцентровано найбільшу кількість загиблих радянських воїнів під час Битви за Дніпро. І знову точних цифр дослідники не називають. Ймовірно, йдеться про 200-250 тисяч полеглих військових.

  • Розрахунок радянської влади

Київську наступальну операцію згодом називатимуть однією з ключових подій, що призвела до корінного переламу у війні. Тоді радянська влада надто поспішала – операцію готували поспіхом. Київ було вирішено звільнити під особливу для СРСР дату – 7 листопада. Саме тоді відзначали "головне радянське свято" - 26-ту річницю Жовтневої революції.

Саме через це українську столицю було вирішено повертати штурмом. Для його проведення мобілізувати усі можливі ресурси. Потрібно було раптово, потай посилити війська на Лютізькому плацдарм. Плани – надзвичайно амбітні. Приблизно за 10 днів війська з Букринського плацдарму мали здійснити форсований марш на відстані 150-200 км, переправитися через Десну і знову через Дніпро – на Лютізький плацдарм (уже знаємо, для радянської влади – успішний, перевірений, надійний).

Визволення Києва, реконструкція

Для цього потрібно було переконати ворога у тому, що Букринський плацдарм продовжує залишатися стратегічно важливим. Там облаштовували удавані вогневі позиції артбатарей, низка підрозділів продовжувала залишатися на позиціях. Але то була лише картинка для нацистських загарбників. На Букринському напрямку радянські солдати досить успішно відволікали та виснажували значні сили ворога. 

  • Штурм Києва

1 листопада 1943 року розпочався штурм Києва. Командував операцією генерал Микола Ватутін. У визволенні міста також брала участь перша Чехословацька окрема бригада полковника Л.Свободи із закарпатськими українцями. 

Розрахунок командувачів Червоної армії виправдався – окупанти не очікували раптового удару, тож атака з Лютізького плацдарму зрештою змогла прорвати оборону ворога. Не останню роль у цьому відіграв і так званий "другий фронт" – разом із солдатами ворогу протистояли підпільники та партизани. Битва за Київ увійшла в історію України як прояв масового героїзму.

Розуміючи власну поразку, ворог вирішив залишити місто спаленим.

Визволення Києва, 1943
/
Визволення Києва, 1943
/
Визволення Києва, 1943
/
Звільнення Києва
/

Перший радянський танк з’явився у центрі столиці 5 листопада. Але бої на вулицях Києва точилися всю ніч на 6 листопада – особливо в районі нинішньої Борщагівки та Сирця. Ворог відступав. О 04:00 ранку 6 листопада генералу Ватутіну доповіли про звільнення столиці України.

Київська наступальна операція відіграла надзвичайно важливу роль у боях за Правобережну Україну, що дозволило вигнати нацистських окупантів зі столиці України.

Тисячі втрачених життів, спалені будинки та руїни посеред міста – такою була ціна за стратегічну перемогу. 7 листопада 1943 року Київ зустрічав уже під радянською, а не нацистською окупацією. Попри це, історики одностайні: битва за Київ – один з переломних етапів у Другій світовій війні. 

Марія Бєляєва, 5.UA

Попередній матеріал
Вибухи та стрілянина: Резонансні вбивства та замахи, що сколихнули Україну у 2017 році
Наступний матеріал
На авіасалоні в Дубаї презентували українсько-саудівський вантажний літак Ан-132: чим здивував