Тричі лауреат премії "Оскар", Чаплін став символом золотого віку німого кіно, підкорюючи екрани своєю неповторною харизмою та талантом.
Життєвий шлях
Чарльз Спенсер Чаплін народився 16 квітня 1889 року в Лондоні, у родині акторів мюзик-холу. Ще змалку він вийшов на сцену, закладаючи фундамент своєї блискучої кар'єри. У 1914 році під час гастролей у США він дебютував на екрані в короткометражній комедії "Заробляючи на життя". Саме тоді народився його культовий образ – маленький бродяга Чарлі у капелюсі, з вусиками, тростиною та надто великими черевиками.
До 1918 року Чаплін став однією з найвідоміших постатей кіноіндустрії. Він був не лише актором, а й режисером, сценаристом, продюсером, редактором і навіть композитором для своїх фільмів. Його перфекціонізм та фінансова незалежність дозволяли йому витрачати роки на створення ідеальних стрічок.
Кінематографічна спадщина
У 1919 році Чаплін став співзасновником компанії United Artists, отримавши повний контроль над своїми фільмами. Серед його культових робіт – "Дитина" (1921), "Золота лихоманка" (1925), "Цирк" (1928) та "Вогні великого міста" (1931). Хоча останній фільм був створений у звукову еру, він залишився німим, що підкреслило прихильність Чапліна до витонченості цього жанру.
У роки Другої світової війни Чаплін активно виступав проти фашизму, писав статті та підтримував солдатів. Проте у 1952 році, вирушивши до Англії, актор дізнався, що втратив право на повернення до США через політичні звинувачення. Решту життя він провів у Швейцарії.
Визнання та спадок
У 1957 році Чаплін випустив фільм "Король у Нью-Йорку", де втілив образ вигнаного короля. Його останньою роботою стала "Графиня з Гонконгу" (1967), де він співпрацював із Софі Лорен та Марлоном Брандо.
Чапліна неодноразово вшановували престижними нагородами. У 1971 році він отримав спеціальний приз Каннського фестивалю, а в 1972 році – "Золотого лева" Венеційського кінофестивалю та "Оскар" за внесок у мистецтво кінематографа.
Легендарний актор пішов із життя 25 грудня 1977 року у своєму будинку у Веве, Швейцарія, залишивши по собі безцінний спадок для світового мистецтва.
П’ять маловідомих фактів про Чарлі Чапліна
Чарлі Чаплін, легендарний актор і режисер, залишається символом німого кіно. Проте його життя приховує чимало цікавих деталей, які віддзеркалюють його багатогранну особистість.
Нечупара за покликанням
Чаплін, особливо на початку своєї кар’єри, нехтував гігієною. Він мав лише один комплект одягу, який міг не прати тижнями. Одного разу актриса Марі Дресслер навіть погрожувала залишити зйомки, якщо режисер не приведе себе в порядок – на його комірі залишився шматок гнилого банана. Чаплін визнавав свою неохайність, але пояснював її тим, що був надто захоплений роботою, щоб думати про зовнішній вигляд.
Самотність і депресія
Попри чотири шлюби та 11 дітей, Чаплін часто почувався самотнім. Його останній син народився, коли актору виповнилося 72 роки. Режисер обирав для стосунків значно молодших жінок, але стабільність у його особистому житті з'явилася лише пізніше. Чаплін нерідко відчував депресію і шукав утіху в усамітненні.
Перфекціонізм як стиль життя
Чаплін був відомий своїм прагненням до досконалості. Наприклад, на зйомках фільму "Вогні великого міста" він змусив Вірджинію Черіл повторити одну сцену 342 рази. Його контроль охоплював усе – від режисури й монтажу до написання музичного супроводу.
Політична активність
Свої промови Чаплін часто розпочинав словами "Товариші!", що викликало підозри у комуністичних симпатіях. Через це він потрапив під нагляд ФБР, а його фільми, зокрема "Великий диктатор", викликали обурення. Адольф Гітлер навіть вніс Чапліна до списку своїх особистих ворогів.
Алкогольні уподобання
Чаплін успадкував від батька пристрасть до алкоголю. Його улюбленим напоєм був джин. У 1920-х роках у США навіть створили коктейль "Чарлі Чаплін" – солодкий і густий мікс, який прославив актора, хоча незрозуміло, чи сам Чаплін його вживав.
Чарлі Чаплін залишив у спадок не лише безсмертні фільми, але й яскравий образ, який і досі захоплює нові покоління шанувальників.
Раніше "Дивогляд" ділився 10 цитатами письменниці Емілі Бронте, яка мала трагічну долю.
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.
