Проте мало хто здогадується, що за легким і веселим сюжетом ховається справжня виробнича драма: боротьба за фінансування, ризиковані трюки без дублерів та специфічні декорації. "Дивогляд" зібрав найцікавіші факти про створення фільму, які змусять вас поглянути на улюблену комедію по-новому.
Як Warner Brothers втратили "золоту жилу"
Спершу проєкт розробляла студія Warner Brothers, але виділила на нього доволі скромний бюджет – лише 10 мільйонів доларів. Автор ідеї Джон Г’юз розумів, що для якісного кіно цього замало. Коли кошторис перевищив ліміт на 4,7 мільйона, студія вирішила закрити проєкт, вважаючи його неперспективним. Але Г’юз схитрив: він потайки вів перемовини з конкурентами – 20th Century Fox. Ті погодилися збільшити бюджет до 18 мільйонів доларів. Це рішення стало доленосним: фільм заробив у прокаті шалені 470 мільйонів, ставши однією з найприбутковіших комедій в історії, а Warner Brothers довелося кусати лікті.
Роль, написана для одного, але бажана для сотень
Сценарій створювали спеціально під Маколея Калкіна, який вже встиг зачарувати Г’юза у фільмі "Дядечко Бак". Попри це, режисер Кріс Коламбус вирішив перестрахуватися і влаштував масштабний кастинг, прослухавши понад сотню дітей. Врешті-решт, роль дісталася тому, для кого вона й була написана. Харизма Калкіна виявилася поза конкуренцією.
Найкращі моменти – чиста імпровізація
Багато культових сцен не були прописані у сценарії.
-
Легендарний крик Кевіна у ванній після нанесення лосьйону – це експромт Калкіна. Хлопчик просто залишив руки на щоках, і цей кадр став візитівкою фільму.
-
Джон Кенді, який зіграв керівника ансамбля польки, вигадував свої репліки просто на ходу. Уся його розповідь про гастролі – суцільна імпровізація талановитого коміка.
Будинок-ілюзія
Розкішний маєток Маккаллістерів, про який мріяли всі діти 90-х, насправді існував лише частково. Реальний будинок за адресою Lincoln Avenue 671 використовували тільки для зовнішніх зйомок. Інтер'єри створили у спортзалі закинутої школи Нью-Тріра. Дизайнери використали хитрий прийом: у кадрі домінують червоний та зелений кольори, щоб підсвідомо налаштовувати глядача на різдвяний лад. Навіть затоплений підвал збудували у шкільному басейні.
Сніг, що псується
Зйомки відбувалися, коли справжня зима вже відступала, тож кіношникам довелося викручуватися. Замість штучного снігу використали картопляні пластівці, які роздували вентиляторами. Візуальний ефект був чудовим, але наслідки – жахливими. Через кілька днів "сніг" почав псуватися і видавати неприємний запах, що додало клопоту прибиральникам.
Реальний біль замість графіки
У 1989 році комп'ютерні спецефекти ще не були настільки розвиненими, тому всі падіння грабіжників – це робота професійних каскадерів. Жодних страхувальних тросів чи зелених екранів. Режисер зізнавався, що після кожного дубля з падінням завмирав від страху, хвилюючись, чи живі актори.
Раніше "Дивогляд" розповідав, що "будинок Маккалістерів" з фільму "Сам удома" продали.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
