Жінка, яка після інсульту опинилася в кріслі колісному, через законодавчі зміни втратила місце у спеціалізованому хоспісі та була переведена до притулку для безхатьків. Про це повідомляє "Дивогляд" із посиланням на польське видання Gazeta Wyborcza.
Шлях через трагедії: від Харківщини до лікарняного ліжка
Вікторія приїхала до Польщі у березні 2022 року разом із батьками. Родина спочатку зупинилася в Підкарпатському воєводстві, але згодом перебралася до міста Кросно, ближче до медичних закладів. Жінка швидко адаптувалася: вивчила мову та разом із батьком пішла працювати на завод у Корчині.
Проте життя підготувало серію жорстоких ударів. У березні 2024 року від раку мозку помер її батько, а за рік трагедія спіткала саму Вікторію – вона перенесла важкий інсульт. Жінка втратила чутливість у всіх кінцівках, але не здалася. Завдяки щоденній реабілітації в будинку соціальної допомоги вона знову почала говорити, самостійно їсти та сидіти в кріслі.
Стабільне відновлення Вікторії обірвалося у березні 2026 року. Нові правила польської влади обмежили доступ українців до соціальних виплат та проживання у закладах колективної опіки для осіб, які потребують постійного догляду. Громада припинила фінансувати її перебування в комфортних умовах.
Працівниці закладу з болем згадують момент виселення:
"Про те, що Вікторія більше не може залишатися у нас і потрапить до притулку, ми дізналися 3 або 4 березня, а 5 березня набув чинності новий закон, і громада перестала оплачувати її перебування. Вона плакала дві ночі. Те, що з нею сталося, є нелюдським".
Життя в притулку: речі в коробках і мрії про маму
Замість власної кімнати та щоденних занять із фахівцями, Вікторія опинилася в притулку міста Ярослав. Тут немає жодних умов для відновлення функцій організму. Жінка мешкає у п'ятимісній палаті, де їй складно навіть розвернутися на кріслі. Усі її особисті речі тепер лежать у пакетах та коробках під ліжком.
Сама Вікторія розповідає про свою нову реальність так:
"Там, у Кросні, я мала власну кімнату, проходила реабілітацію. А тут свої речі тримаю під ліжком. Я хотіла б повернутися до Кросна. Там, у хоспісі, перебуває моя мама, я хотіла б її ще побачити"
Попри відсутність належної допомоги, українка продовжує тренуватися самостійно, сподіваючись колись знову стати на ноги та возз'єднатися з матір'ю, яка досі залишається в хоспісі в Кросні.
Раніше "Дивогляд" розповідав, як російська мова стала "найзручнішою" для українських біженців у Польщі.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
