Несподівані висновки археологів про стародавню Азію
Дослідження стародавніх решток в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні спростовує міф про те, що цинга була виключно проблемою мореплавців чи ознакою крайнього голоду. Аналіз скелета молодого чоловіка, який жив на Філіппінах близько 4000 років тому, показав складне поєднання фізичної інвалідності та хронічного дефіциту мікроелементів. Про те, як стародавні громади дбали про нерухомих хворих та чому раціон із надлишком рису міг бути смертельним, повідомляє "Дивогляд" із посиланням на phys.org.
Загадка Поховання 4: життя в нерухомості
Під час розкопок неолітичного поселення Нагсабаран на острові Лусон вчені звернули увагу на скелет, який значно відрізнявся від інших. На відміну від одноплемінників, яких ховали зі скляним намистом, керамікою чи їжею, ця особа не мала жодних посмертних дарів. Подальший аналіз під керівництвом доктора Хлої Бушер виявив серйозну патологію – анкілоз лівого стегна. Кістки суглоба зрослися між собою, що практично позбавило чоловіка можливості самостійно пересуватися.
Парадокс ситого голоду
Найбільшим відкриттям стали сліди цинги на черепі та щелепі чоловіка. Ця хвороба виникає через критичний брак вітаміну C, необхідного для синтезу колагену та відновлення кісткової тканини. Дослідники наголошують: наявність хвороби не завжди свідчила про відсутність їжі як такої.
Співавторка дослідження доктор Меландрі Влок пояснила цей механізм:
"Цинга – це дефіцит мікроелементів, тому для її розвитку не обов'язково бути голодним; можна харчуватися продуктами, багатими на калорії, але бідними на вітаміни"
Зокрема, причиною міг стати рис – основа раціону тогочасних жителів.
"Наприклад, рис не містить вітаміну C, тому надмірне споживання може забезпечити вас достатньою кількістю калорій для виживання, але в результаті ви не отримаєте необхідної кількості вітаміну C, щоб уникнути цинги"
Ситуацію погіршувала і термічна обробка: оскільки вітамін C легко розчиняється у воді, тривале кип'ятіння або приготування їжі знищувало її поживну цінність.
Соціальна підтримка в давнину
Стан скелета свідчить про те, що попри нерухомість та системну хворобу, чоловік прожив досить довго. Це було б неможливо без постійної опіки громади. Науковці припускають, що одноплемінники готували для нього спеціальну м'яку їжу та допомагали змінювати положення тіла, щоб уникнути травм. Водночас недостатність вітаміну С посилила інвалідність чоловіка. Важливість вітаміну C для виживання важко переоцінити, адже без нього організм втрачає здатність до регенерації.
Раніше "Дивогляд" розповідав, як поховання вікінгів зворушило науковців.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
