Ідея про нескінченну кількість паралельних реальностей давно стала золотою жилою для кінокоміксів та науково-фантастичних романів.

Проте станом на 2026 рік ця концепція остаточно вийшла за межі суто розважального жанру. Сьогодні провідні астрофізики та математики розглядають мультивсесвіт, як цілком імовірну фізичну модель, хоча їхнє бачення значно складніше за сюжетні повороти "Месників". Про те, де наука межує з фантазією, повідомляє "Дивогляд" із посиланням на матеріал BBC.

Ефект Золотоволоски: чому наш Всесвіт такий "зручний"

Одна з головних причин, чому фізики почали шукати інші світи, – це феноменальна точність налаштувань нашої реальності. Професор Пол Галперн з Університету Святого Йосипа зауважує, що ми живемо в умовах ідеального балансу.

• Слабша гравітація: матерія ніколи б не зібралася у зірки та планети, залишивши космос розрідженим газом.

• Сильніша гравітація: Всесвіт колапсував би сам у себе ще в перші миті після народження.

У сучасній фізиці існує близько двадцяти фундаментальних констант (швидкість світла, маса електрона тощо), значення яких здаються підігнаними під можливість існування життя. Прихильники мультивсесвіту пояснюють це антропним принципом: якщо існує незліченна кількість світів із різними налаштуваннями, ми просто опинилися в тому єдиному, де закони фізики дозволили нам з’явитися і поставити запитання: "А чому тут так затишно?".

Квантове розгалуження: Еверетт проти "леза Оккама"

Ще у 1957 році фізик Г’ю Еверетт запропонував "Інтерпретацію багатьох світів", яка базується на примхах квантової механіки. У мікросвіті частинки існують у стані суперпозиції – тобто перебувають у кількох місцях одночасно, поки ми за ними не спостерігаємо. Еверетт припустив, що під час кожної такої квантової події Всесвіт розділяється на паралельні гілки.

Проте Пол Галперн дещо приземлює мрії фанатів фантастики. За його словами, у таких світах ваш "двійник" навряд чи буде супергероєм. Швидше за все, він відрізнятиметься від вас лише положенням одного-єдиного електрона в одній клітині організму.

Критики цієї теорії використовують філософське "лезо Оккама", стверджуючи, що не варто створювати нескінченність нових Всесвітів для пояснення поведінки однієї частинки. До того ж гіпотезу, яку неможливо перевірити досвідним шляхом, багато хто відмовляється вважати "справжньою наукою".

Космічні бульбашки та вічне розширення

Інший погляд пропонує космологія. Згідно з теорією "вічної інфляції", Великий вибух не був унікальною подією. За межами нашої видимої ділянки космосу простір продовжує розширюватися з неймовірною швидкістю, час від часу утворюючи стабільні "бульбашки" – окремі Всесвіти.

Астрофізик Джерайнт Льюїс із Сіднейського університету вважає, що більшість таких "бульбашок" будуть абсолютно непридатними для життя, з хаотичними законами фізики. Але в масштабах нескінченності виникнення життєздатних світів, подібних до нашого, стає статистичною неминучістю.

Шрами на небі: як знайти докази сусідства?

Фізики не втрачають надії знайти матеріальні підтвердження існування сусідніх Всесвітів. Якщо дві космічні "бульбашки" колись зіткнулися, це мало б залишити слід у реліктовому випромінюванні (відлунні Великого вибуху).

Космологи звертають увагу на аномальну "холодну пляму" в космічному мікрохвильовому фоні. Дехто припускає, що це гравітаційний відбиток іншого Всесвіту, який буквально "притиснувся" до нашого. Поки що це лише гіпотеза, і математичні моделі у 2026 році все ще потребують більше даних для остаточного вердикту.

Наука часто починається з непрямих доказів, і хоча паралельні світи поки що існують лише на папері та в рівняннях, саме ці пошуки дозволяють нам краще зрозуміти межі власної реальності.

Раніше "Дивогляд" розповідав, яким був би світ, якби динозаври вижили.

Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.