Українка Юлія, яка кілька років жила, навчалася та працювала в Японії, поділилася досвідом, що зрештою змусив її повернутися додому
Попри репутацію Японії як однієї з найбільш розвинених та комфортних країн світу, реальність життя там для іноземців, за її словами, виявилася зовсім не такою ідеальною, як здається з боку. Про це розповідає "Дивогляд" із посиланням на YouTube-канал Daniela Kareli.
Разом із подругами у відеоподкасті вона пояснила, що рішення повернутися в Україну було продиктоване не однією причиною, а цілим набором проблем, які накопичувалися з роками.
Однією з найбільш болючих тем стало здоров’я. Юлія розповіла, що саме в Японії її стан почав стабільно погіршуватися, а медицина, яку багато хто вважає високотехнологічною, на практиці здалася їй формальною та байдужою. За її словами, лікарі часто не шукали причину проблеми, а діяли виключно за протоколом. Якщо ситуація виходила за рамки стандартних інструкцій, медики просто не знали, як реагувати. Вона прямо сказала:
"Перше – це здоров’я. Воно в мене дуже погіршилося, бо мене ніколи не могли долікувати".
Ще одним фактором стала робоча культура. Юлія зазначила, що в Японії навіть серйозна хвороба не гарантує нормального лікарняного. Вона згадала, що коли мала високу температуру та запалення легень, їй дали лише тиждень відпочинку, після чого фактично натякнули, що треба повертатися. За її словами, працівники часто змушені виходити на роботу навіть із температурою, просто вдягнувши маску, а взятий лікарняний супроводжується відчуттям провини.
Окремо дівчата підняли тему расизму та ксенофобії. Вони наголосили, що йдеться не про поодинокі випадки, а про регулярне ставлення до іноземців як до "чужих". Подібне, за їхніми словами, відчувається в побуті, транспорті, медичних закладах і навіть державних структурах. Одна з учасниць відео згадала історію з Кобе, де активісти роздавали іноземцям образливі записки, а поліція обмежувалася лише зауваженням і не вживала серйозних заходів.
Не менш важким виявився і культурний тиск, пов’язаний із сексизмом та гендерними ролями. Юлія пояснила, що нерівність у Японії проявляється не лише в соціальних нормах, а й буквально "вшита" у мову. Її дратувало, що існує граматика, яка чітко поділяє "жіночий" і "чоловічий" спосіб говорити, а японки могли робити зауваження, що певні слова їй "не можна" використовувати.
Психологічний стан теж став серйозним випробуванням. Юлія підкреслила, що поняття ментального здоров’я в Японії майже не сприймається серйозно. Вона розповіла, що депресію чи виснаження там можуть вважати просто слабкістю характеру. Як сказала дівчина:
"Ментальне здоров’я в Японії – це щось неіснуюче".
Ще однією проблемою стала самотність. За словами учасниць подкасту, соціальне життя в Японії дуже формалізоване. Навіть зустріч із друзями часто треба планувати заздалегідь, інколи за кілька тижнів. Юлія зізналася, що її гнітило життя наодинці, а відсутність спонтанності робила відчуття ізоляції ще сильнішим.
Важко переносився і клімат. Юлія розповіла, що спека та вологість у Японії настільки виснажують, що організм практично не відновлюється навіть уночі. Вона згадувала випадок, коли її сестра відкрила вікно вночі й одразу закрила, бо на вулиці було відчуття, ніби в сауні. За словами Юлії, вона взагалі не розуміла, що таке "прохолодна ніч" у японському літі.
Крім того, дівчата заявили, що в Японії доволі поширене явище релігійних сект, які часто маскуються під доброзичливих людей. За їхніми словами, іноземці нерідко стають мішенню таких організацій: спершу до них підходять привітно й чемно, а потім намагаються втягнути в "спільноту".
Останньою краплею для Юлії стали постійні розмови про війну в Україні. Вона зізналася, що японці регулярно піднімали цю тему, ставили одні й ті самі запитання та інколи робили некоректні або болючі коментарі. Її виснажувало, що практично кожна зустріч починалася з нагадування про трагедію, яка і так постійно в голові. Як сказала Юлія:
"Мене втомило, що при кожній зустрічі мені нагадують: у вас війна".
У підсумку українки дійшли висновку, що Японія дала їм унікальний досвід і знання, але забрала відчуття внутрішнього спокою, підтримки та безпеки. Саме тому, попри всі плюси життя у країні з високим рівнем розвитку, вони вирішили повернутися додому, де, на їхню думку, більше людяності та простого емоційного тепла.
Раніше "Дивогляд" писав про те, українка відверто розповіла про переваги Німеччини.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
