Історія сучасного мистецтва знає чимало радикальних перформансів, але експеримент Лінди Монтано та Течінга Се стоїть осібно через свою тривалість та психологічну напругу. У 1983 році двоє митців добровільно позбавили себе приватності на цілий рік, з'єднавши свої життя двометровою мотузкою.

Умови були жорсткими: перебувати поруч 24 години на добу, але категорично уникати будь-якого фізичного контакту. Цей матеріал розкриває хроніку їхнього співіснування, яке перетворилося на справжнє випробування людської психіки, повідомляє "Дивогляд" із посиланням на Lad Bible.

Ви дізнаєтеся, як повна відсутність особистого простору призвела до агресії та деградації комунікації, чому художники почали поводитися, як тварини, і що врятувало їх від повного божевілля на фінішній прямій цього унікального проєкту під назвою Art/Life One Year Performance.

Умови добровільного ув'язнення

Експеримент стартував 4 липня 1983 року. Лінда Монтано та Течінг Се закріпили на своїх таліях кінці мотузкового шнура довжиною 2,4 метра (8 футів). Вони дали публічну обітницю залишатися в такому стані рівно рік.

Правила гри були простими, але виснажливими:

1. Повна синхронізація. Вони мусили бути в одній кімнаті, йти в одному напрямку і робити все разом.

2. Табу на дотик. Попри фізичну близькість, торкатися одне одного було суворо заборонено.

Побут перетворився на логістичне пекло. Вони спали в окремих ліжках, розставлених на відстані довжини мотузки. Гігієнічні процедури також стали викликом: поки один приймав душ, інший мусив чекати під дверима, прив'язаний до партнера.

Хроніка деградації: від людей до "тварин"

Проєкт Art/Life One Year Performance швидко перестав бути просто мистецтвом і став жорстоким соціальним експериментом. Художники щодня документували свій стан через фото та аудіозаписи, фіксуючи, як психіка ламається під тиском відсутності особистого простору.

За рік ідеально дотриматися правил не вдалося: було зафіксовано близько 60 випадкових дотиків уві сні чи в транспорті, а також одне свідоме обіймання, яке ініціювала Лінда в момент відчаю.

З часом напруга досягла піка. Лінда Монтано згадувала, що вони почали "поводитися все більш по-тваринному". Цивілізована комунікація зникла. Замість діалогів митці використовували ривки мотузкою, стогони, зітхання та агресивні жести.

Будь-яка дія вимагала згоди іншого, що призводило до "тихого саботажу". Іноді вони годинами сиділи без діла, просто щоб завадити планам партнера. Ненависть зростала, але виплеснути її через бійку чи піти геть було неможливо.

Катарсис і фінал

Переломний момент настав приблизно за 80 днів до кінця перформансу. Коли фініш став реальним, психологічний тиск раптово зник.

"Це було схоже на момент, коли ти виринаєш з-під води", – описував свої відчуття Течінг Се.

За його словами, у фіналі вони ніби "знову стали людьми", відновивши здатність нормально спілкуватися.

Контекст: майстри витривалості

Варто зазначити, що для обох учасників це був не перший досвід екстремального мистецтва.

• Течінг Се відомий серією річних перформансів: він провів рік у замкненій клітці без розмов і читання, рік жив виключно на вулиці Нью-Йорка, не заходячи в приміщення, і рік мовчав.

• Лінда Монтано раніше експериментувала з обмеженням свободи, будучи прикутою наручниками до іншого художника Тома Маріоні протягом трьох днів.

Однак саме цей річний марафон "на мотузці" увійшов в історію як один із найскладніших тестів на сумісність і терпіння.

Раніше "Дивогляд" розповідав, що у Швеції стартував незвичайний експеримент, який передбачає безкоштовне житло, але з нюансом.

Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.