Однак нове дослідження, проведене американськими антропологами, поставило під сумнів цю поширену гіпотезу. Його результати свідчать: джерело надмірного азоту могло бути значно менш очевидним – а саме личинки мух, що кишіли в гниючому м’ясі. Про відкриття повідомляє "Дивогляд" із посиланням на Independent.
Неандертальці полюбляли гниле м’ясо?
Традиційно аналіз стабільних ізотопів у кістковій тканині показував, що харчовий ланцюг неандертальців мав багато спільного з раціоном гіперхижаків – тварин, які споживають переважно м’ясо, на зразок гієн або левів. Проте науковці розуміли, що людина не здатна витримати тривалу дієту, в основі якої – білок. Такий раціон швидко призводить до білкового отруєння, відомого як "кролячий голод".
На цьому тлі виникло запитання: якщо не тільки м’ясо, то що ще могло призводити до такого надміру азоту-15 у рештках неандертальців?
Нове дослідження вказує на несподівану, але цілком логічну відповідь – опариші. Личинки мух, які масово з’являються на трупах тварин, містять високі концентрації азоту-15. При цьому вони багаті не білком, а жиром, і можуть бути важливим джерелом енергії для мисливців. Судово-медичні дані свідчать: у личинок, які харчуються мертвими тканинами, показники δ¹⁵N коливаються в діапазоні від 5,4 до 43,2 проміле – це в кілька разів вище, ніж у травоїдних.
Дослідники припускають, що личинки могли бути частиною звичного харчового ланцюга неандертальців – як супровід до підмороженого або напіврозкладеного м’яса. Така їжа, яка сьогодні вважається неприйнятною, у давнину могла бути звичним джерелом калорій.
У 2017 році антрополог Джон Спет висунув схожу ідею: високий вміст азоту-15 у викопних рештках може пояснюватися не стільки хижацтвом, скільки звичкою вживати м’ясо, що вже почало розкладатися. Подібні практики були поширені серед арктичних мисливців, які свідомо залишали туші для ферментації, дозволяючи з’являтися личинкам. Для них така їжа не була ознакою відчаю – вона вважалася звичайною частиною кулінарної традиції, а іноді й делікатесом.
Насправді, як зазначають автори роботи, подібні харчові практики різко відрізняють неандертальців від звичайних хижаків. Тварини, навіть великі м’ясоїдні, уникають продуктів гниття. Натомість гомініни, ймовірно, не лише не цуралися такого раціону, а й цілеспрямовано зберігали м’ясо способом, що сприяв накопиченню азоту-15: через ферментацію, сушіння, залишання у холоді або навпаки – у теплі, де воно кишіло личинками.
Серед можливих джерел ізотопного дисбалансу дослідники називають не лише опаришів, а й жир, нутрощі тварин, вміст шлунків і ферментовану тканину – усе те, що не характерне для звичних хижаків, але могло відігравати важливу роль у раціоні неандертальців.
Втім, остаточних відповідей досі немає. Вчені визнають: необхідні додаткові дослідження, щоб з’ясувати, скільки личинок потрібно з’їсти, аби отримати такий самий рівень δ¹⁵N, який знаходять у кістках. Важливо також розуміти, як змінюється поживна цінність такої їжі з часом і наскільки вона могла підтримувати фізіологічні потреби.
Автори закликають до подальших експериментів, які дозволять краще реконструювати харчову поведінку неандертальців і зрозуміти, як культурні звички могли впливати на біохімічні сигнали в археологічних знахідках.
Раніше "Дивогляд" розповідав, що науковці показали реконструкції облич неандертальців, Homo erectus і "гобітів".
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
