Його смерть стала важким ударом для османської держави, а також й назавжди закінчила одну з найромантичніших історій кохання. Його стосунки з Роксоланою – одна з найбільш загадкових, яка коли-небудь відбувалася в стінах Топкапи.
"Дивогляд" пропонує познайомитися з цією історією детальніше.
Початок історії
Все починалося у 16 столітті. Юну українку Анастасію Лісовську викрадають татари під час одного з їхніх набігів на українські землі. Спочатку її везуть у Крим, згодом – продають на невільничому ринку в Стамбулі. Ймовірно, вона розгублена і налякана, але ще навіть не усвідомлює як вже зовсім скоро зміниться її життя.
До слова, даних про Анастасію, її родину та життя до неволі історія не зберегла. Так само точно невідомо, як та за яких обставин вона потрапила у палац до султана. Деякі історики кажуть, що її придбали як подарунок для Сулеймана, інші впевнені, що дівчина потрапила до палацу як служниця.
Однак, точно можна сказати, що між Роксоланою і Сулейманом відразу пробігла іскра. Можливо навіть це було кохання з першого погляду. Або як ще пояснити той факт, що маючи сотні жінок у своєму гаремі султан завжди бажав бачити лише її?
Увага з боку Європи і шлях до "першої леді Османської імперії"
Історія султана і служниці не могла залишити байдужим не лише палац, але й цілу Європу. Деякі дипломати писали, що Сулейман дуже кохає Роксолану. А вона – добре знає та розуміє його, оскільки мала гострий розум, займалася саморозвитком та могла давати влучні поради чоловіку у багатьох сферах.
У 1530 році пара одружується. Роксолана отримує титул хасекі султан, а Сулейман залишається вірним коханій й перестає запрошувати у свої покої служниць. І хоча, напевно, Роксолана не була першим коханням в житті султана, проте точно останнім.
Смерть Хюррем у 1558 році стала важким ударом для правителя. Він втратив не лише дружину, а й свого найближчого друга, який завжди був поряд, підтримуючи його в усіх рішеннях. Він часто усамітнювався у своїх покоях і продовжував писати вірші, висловлюючи свою глибоку скорботу. Сулейман прожив ще вісім років після її смерті, але його серце завжди було з нею.
Коли 6 вересня 1566 року він помер у своєму військовому таборі під час облоги угорської фортеці Сігетвар, його останніми словами були молитви, звернені до Аллаха і до Хюррем.
Раніше "Дивогляд" повідомляв про історію
кохання Марії Заньковецької та Миколи Садовського, роман яких тривав 30 років.
