У 1990 році збірна Данії з футболу зіткнулася з тяжким періодом – її покинув головний тренер Зепп Піонтек. Німця обожнювала вся країна за гарний та видовищний стиль гри, завдяки якому він працював з командою протягом 12 років.
У часи Піонтека Данія дійсно демонструвала неймовірний футбол. Наприклад, на чемпіонаті світу 1986 року збірна змогла пройти групу з 1-го місця, де також були ФРН, Уругвай і Шотландія.
Збірну Уругваю вони просто розгромили – 6:1! Однак, вже через тиждень підопічні Піонтека програли збірній Іспанії зі схожим рахунком – 1:5. Думаємо, ці рахунки чудово ілюструють те, у який футбол грала збірна Данії.
Новий тренер, конфлікт із зірками та провал на відбірковому турнірі на Євро-1992
Згодом для команди почали шукати нового тренера, у ролі якого хотіли бачити іноземця. Також ним міг стати асистент колишнього тренера – Ріхард Меллер-Нільсен, але у нього було небагато шансів через наступні причини:
- Він був данцем.
- Його не поважали спортсмени та керівники футбольних федерацій (деякі зіркові футболісти просто не могли його сприйняти всерйоз).
- До цього він працював у клубі "Оденсе" і молодіжній збірній Данії, де він сформував стиль, який суттєво відрізнявся від німецького фахівця. Піонтек хотів грати у видовищний футбол на втіху зіркам і вболівальникам, а Меллер-Нільсен – у дисциплінований та орієнтований на результат.
Тим не менш, місцева федерація футболу так і не знайшла іноземного спеціаліста, а тому все ж таки тренером став Ріхард. Про це повідомляє "Дивогляд".
Тоді данець постійно чув, що знаходиться на цій посаді лише тому, "що всі інші кандидати відмовилися". Щоб якомога краще проілюструвати скепсис щодо Меллера-Нільсена, згадаємо коментар одного чиновника. Той сказав, що навіть його бабуся краще буде тренувати збірну Данії, ніж обраний тренер.
Дивовижно, але Ріхард після цього не опустив руки, а присвятив себе роботі та впровадженню власних методів. Останні були сприйняті негативно головними зірками команди.
Так чи інакше, тренера було обрано, а тому треба було починати грати на відбірковому турнірі на Євро-1992. Перший матч пройшов вдало – Данія обіграла Фарерські острови з рахунком 4:1.
Однак, згодом почалися проблеми. Спочатку збірна втратила очки у матчі з Північною Ірландією (1:1), після чого зірки збірної – брати Мікаель і Браян Лаудрупи, Петер Шмейхель, Ян Молбі й Ян Хайнце – почали критикувати головного тренера.
Усі вищезазначені гравці грали у сильних клубах і вважали, що Меллер-Нільсен – дивак. Особливо незадоволеними були брати Лаудрупи, яких головний тренер постійно заміняв, якщо вони не працювали на команду.
Згодом збірна Данії програла з рахунком 0:2 на домашньому стадіоні збірній Югославії, після чого Лаудрупи покинули національну команду. Мікаель, який тоді грав за "Барселону", казав, що не може нічого зрозуміти.
"Я просто не поважаю Ріхарда як тренера. Не можу грати під його керівництвом", – коментував цю ситуацію Браян.
Слідом за ними від збірної відмовилися Хайнце та Бартрам, але данський тренер знову не здався. Він замінив зіркових гравців футболістами з молодіжної збірної, яких чудово знав.
Важко сказати, як це вдалося Данії, але після цього вона виграла решту 5 матчів, зокрема обіграла Югославію з рахунком 2:1. Однак, остання все одно випередила підопічних Меллера-Нільсена на одне очко та кваліфікувалася на Євро-1992, на відміну від Данії.
Війна в Югославії та смертельно хвора донька зірки збірної
Попри цей результат, головного тренера не звільнили, а також Данія зберігала шанси на участь у престижному футбольному турнірі.
Справа була у тому, що у кінці 1991 року данці отримали від УЄФА резервне місце на Євро, бо в Югославії була нестабільна ситуація через війну. У січні 1992 року європейська асоціація підтвердила участь Югославії і зняла резерв з Данії.
Після цієї події Данія вже не мала грати на турнірі, але за декілька тижнів до останнього на Балканах почалася різанина, внаслідок чого Югославію дискваліфікували. У підсумку замість неї на Євро відправили Данію.
Меллера-Нільсена повідомили про це, коли він був вдома. У той момент він планував оновити кухонну гарнітуру. ЗМІ тоді писали, що гравців збірної Данії довелося викликати з курортів по всьому світу, але вони дещо перебільшували.
Перш за все, тоді ще не закінчили внутрішній чемпіонат, а також національна команда готувалася провести товариську гру зі збірною СНД. Тим не менш, гравці все одно не так інтенсивно та відповідально тренувалися, як це буває перед великим турніром.
"Я готувався до гри в Брондбю. Між двома тренуваннями у нас був обід, і під час нього з'явилися перші чутки про зняття югославів. Ми вийшли на друге заняття - і інформація відразу ж підтвердилася. Майже відразу ж подзвонив Меллер-Нільсен і спитав: "Ти в порядку, готовий їхати до Швеції?", а я йому відповів: "Звісно!", – розповів Шмейхель.
Головний тренер також у телефонному режиму спілкувався з іншими гравцями, серед яких були навіть брати Лаудрупи. Браян до того моменту вже повернувся до збірної, а ось Мікаеля Меллер-Нільсен так і не переконав.
"Я їхав на збір з думками, що у нас немає шансів. Зібравши гравців на першому тренуванні, Ріхард заявив, що мета – перемогти в турнірі. Вся команда розсміялася. А я взагалі реготав. Пізніше ми переформулювали завдання для себе – аби не зганьбитися, не стати посміховиськом на очах у всього світу", – розповів Браян Лаудруп.
Збірна мала для підготовки лише 10 днів. У той період вона могла опинитися без провідного гравця – 29-річного Кіма Вільфорта, якого за півроку до Євро визнали кращим футболістом серед данців.
На відміну від інших зірок Данії, його не можна було назвати бунтарем. Навпаки, він віддавав перевагу команді та дисципліні. Однак, у той час йому було важко зосередитися на футболі, бо його 7-річній доньці поставили смертельний діагноз – лейкемія.
Більшість свого часу Вільфорт проводив з дитиною, але все ж таки погодився приїхати у збірну, бо, за словами лікарів, хвороба почала відступати.
Євро-1992
Збірна Данії провела перші матчі – нічия 0:0 з Англією та програш Швеції з рахунком 0:1. Таким чином, після двох поєдинків вона набрала лише 1 очко.
Кіму Вільфорту довелося повернутися у Данію, бо стан його доньки знову погіршився. Це сталося якраз перед вкрай важливим матчем з фаворитами того часу – збірною Францією, за яку грали Дешам, Кантона та інші зірки, а головним тренером був легендарний Платіні.
Вболівальники думали: наскільки багато голів французи заб'ють у ворота данців? Однак, Меллеру-Нільсену було байдуже – його підопічні перемогли з рахунком 2:1.
Коли Данія вже дійшла до півфіналу турніру, то Вільфорт був у лікарні з дочкою. Він збирався вболівати за свою команду разом з усіма хворими та персоналом.
Судячи з усього, 7-річна дитина зрозуміла те, наскільки її батько важливий для збірної Данії. Можливо, саме тому вона попросила його допомогти збірній у півфіналі.
Кім довго роздумував і відмовлявся, але все ж таки погодився лише за однієї умови – він пообіцяв, що переможе заради хворої донечки.
Битва у півфіналі
Дивовижно, але попри ці результати – Меллера-Нільсена все одно не поважали ні експерти, ні деякі футболісти, не керівники федерацій.
Тренер відчував напруження та вирішив організували кумедний обід у MacDonald's. Також він дозволив футболістам замість тренування провести час зі своїми коханими.
Після цього данці вийшли на поле проти Нідерландів. Дивовижно, але у цьому матчі головний тренер Данії дозволив своїм підопічним не дотримуватися його тактичних поглядів, а зіграти так, як вони хочуть.
Тепер футболісти знову грали у видовищний футбол і відкрили рахунок першими, але згодом Бергкамп (Нідерланди) зрівняв рахунок матчу.
Тим не менш, данці не впали у відчай та знову забили гол і зробили рахунок на табло 2:1. Вони намагалися його втримати та грали дуже відчайдушно – Хенрік Андерсен в одному з епізодів навіть отримав важку травму, коли спробував вибити м'яч з-під ніг Марко ван Бастена.
Однак, за чотири хвилини до кінця Нідерланди знову зрівняли рахунок – 2:2.
Після цього почалася серія пенальті, у якій героїчну перемогу здобула збірна Данії – четвертий пенальті вміло реалізував Вільфорт, після чого невдало пробив ван Бастен. До речі, саме після Євро-1992 легендарний голландець завершив кар'єру за збірну.
Фінал Євро-1992
Тепер збірній Данії належало грати у фіналі проти збірної Німеччини – чемпіонів світу 1990 року. Як і буває в чемпіонів, німці були впевнені у легкій перемозі та черговому титулі.
Навіть відбулася телефонна розмова між багаторічним лідером "Баварії" Штефаном Еффенбергом (Німеччина) і його одноклубником Браяном Лаудрупом, які домовилися обмінятися після матчу футболками.
"У нас суцільні травмовані. У одного розтягнутий м'яз, в іншого болить стегно, у третього кісточка, у мене – коліно. Ми насилу набираємо 11 осіб!" – скаржився данець.
Є версія, що німець був настільки впевнений у тріумфі, що навіть запитав: "З яким рахунком ми вас обіграємо?".
Як ви могли переконатися вище, Меллер-Нільсен чудово розумів важливість психологічного стану своїх підопічних, а також бачив, що їм треба відновитися після перед найважливішим матчем турніру.
"Можете робити вночі що завгодно, навіть пити алкоголь. Але вранці о 10:30 – на тренування", – сказав футболістам тренер.
Безумовно, фаворитом у фінальному матчі була Німеччина. Однак, чи могла ця сенсаційна історія завершитися звичайним виграшем сильнішої команди?
Збірна Данії почала матч краще та відкрила рахунок першою, а потім настала черга голкіпера данців – Шмейхеля.
"Я досі не розумію, як ми перемогли. Йенсен жодного разу не забивав за збірну, раптом вистрілив у дев'ятку. Потім Шмейхель постійно виручав, хоча німці атакували всією командою і створювали моменти. А потім ми забили другий гол", – згадував Лаудруп.
Автором другого та фінального голу матчу став саме Вільфорт, який був мотивований тим, що його донька дивиться матч по телевізору. На нашу думку, цей гол – найбільш зворушливий момент в історії чемпіонатів Європи.
Трагічні події після тріумфального Євро
Тріумф у фіналі святкувала вся країна. Міська площа зібрала сотні тисяч мешканців Копенгагена. Серед них раділа за збірну Лін Вільфорт, батько якої забив у фіналі.
Однак, слідом за успіхом Вільфорта чекало найбільше потрясіння – через 1,5 місяця після турніру його дочка померла. Окрім трагедії футболіста, у житті Меллер-Нільсена теж продовжилися проблеми. Він переміг на турнірі, але його не визнали та не почали любити.
На думку багатьох телевізійних експертів, Данія виграла лише завдяки футболістам, а не тренеру. Черговим дивним рішенням "відзначилася" футбольна асоціація Данії, яка визнала найкращим тренером іншого чоловіка – Еббе Сковдаля з "Брондбю".
Тим не менш, світова публіка не оминула увагою талант тренера. У 1992 році Асоціація європейських спортивних журналістів визнала Меллера-Нільсена найкращим тренером Європи, а World Soccer – найкращим тренером у світі.
Він помер у 76-річному віці у 2014 році внаслідок тривалого захворювання. Через рік данські кінотеатри продемонстрували глядачам фільм "Літо-1992".
Сюжет картини побудували навколо усіх принижень і глузувань, які пережив Меллер-Нільсен. Цей фільм у підсумку змінив думку багатьох людей щодо тренера.
До речі, нещодавно "Дивогляд" повідомляв, що, згідно прогнозам медиків, батько воротаря збірної Фінляндії Єссе Йоронена, Тімо Йоронен, може померти вже через 4 тижні. Таким чином, Євро-2020 – останній турнір, де за сином буде слідкувати його батько.
Якщо ви втомилися від серйозних новин і хочеться трохи розслабитися, підписуйтеся на наш канал у Telegram. Дивогляд 5.UA – тут може бути страшно, але весело!
