Собачий альтруїзм проти котячого егоїзму

Уявлення про відданість чотирилапих друзів часто базується на історичних фактах. Хрестоматійним прикладом є легендарний бостон-тер'єр Стаббі, який у часи Першої світової війни рятував американських військових від хімічних атак та витягував поранених, за що отримав звання сержанта. Проте, якщо альтруїзм собак не викликає сумнівів, то безкорисливість котів тривалий час залишалася під питанням. Дослідники з Університету імені Етвеша Лоранда в Будапешті вирішили перевірити, як поведуться домашні мурчики, коли їхній господар потрапить у скрутне становище, повідомляє "Дивогляд" із посиланням на Science Focus.

Експеримент на чуйність: коти проти собак і малюків

Щоб з'ясувати істину, угорські зоопсихологи розробили унікальний домашній тест, у якому порівняли поведінку кішок, собак та дворічних дітей. За сценарієм, дослідник ховав у кімнаті певну річ на очах у піддослідних. Це міг бути нейтральний предмет (наприклад, звичайна губка для посуду) або ж бажаний об'єкт – улюблені ласощі чи іграшка. Згодом до приміщення заходив власник тварини (або батько дитини) і починав удавано, але наполегливо шукати зниклу річ.

Результати тесту виявили колосальну прірву в поведінці видів:

• Собаки та діти: Понад 75% учасників цієї групи без жодних підказок чи попереднього навчання активно допомагали шукачу – вони вказували на місце схованки або самі приносили річ. При цьому їм було байдуже, шукають іграшку чи непотрібну губку. Вони щиро раділи можливості допомогти близькій людині.

• Кішки: Представники котячих продемонстрували тотальну байдужість до чужих проблем. Вони реагували на пошуки лише у 40% випадків і виключно тоді, коли йшлося про їхню особисту вигоду – заховану смакоту чи власну іграшку. Порожній ентузіазм господаря їх зовсім не обходив.

Генетичний егоїзм чи брак еволюційної кооперації

Автори експерименту досі дискутують щодо мотивів такої поведінки: чи розуміли коти, що людині потрібна допомога, і свідомо ігнорували її, чи просто не втямили суть квесту через свій специфічний інтелект. Проте аналіз походження тварин вказує на логічне наукове пояснення.

Річ у тім, що предки собак – сірі вовки – від початку були зграйними тваринами з розвиненою системою взаємовиручки. Натомість дикі пращури домашніх кішок завжди залишалися мисливцями-одинаками.

Коли на арену еволюції вийшло людство, воно протягом тисячоліть проводило жорсткий селекційний відбір собак саме за поведінковими маркерами, фактично штучно вивівши в них безкорисливість та емпатію. З котами подібної роботи ніхто не проводив, тому їхній побутовий "егоїзм" – це не свідоме шкідництво, а первісна природа, яку еволюція вирішила не змінювати.

Раніше "Дивогляд" розповідав про те, для чого кішка йде за вами до ванної кімнати.

Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.