У зоні відчуження, де радіаційне забруднення після аварії на ЧАЕС у 1986 році змінило екологічний баланс на десятки кілометрів довкола, природа не тільки збереглася – вона продовжує адаптовуватися та розвиватися.
"Не всі вовки у весняно-літній період виглядають як казкові герої. Сезонне линяння, перепади температур, складнощі з полюванням – усе це залишає слід на зовнішності хижака. І хоча цей вовк на фото не здається могутнім – у його погляді читається впевненість. Тиха, спокійна сила дикої, вільної природи", – зазначили в дописі.
На фото – тварина з неідеальною шерстю, можливо в процесі линьки, з уважним і настороженим поглядом.
Користувачі соцмереж активно долучилися до обговорення зовнішності вовка – одні припускали, що це може бути гібрид або навіть дика собака, інші впізнали молоду вовчицю в сезон зміни хутра.
"Ви впевнені, що це вовк?!" – здивовано написав один з користувачів.
"То ви індійських вовків не бачили. На вигляд як звичайна дворняга", – відповів інший.
"Це молода вовчиця, ще линяє", – додав ще один коментатор.
А Сергій Гащак пожартував:
"І я жінці кажу, ну та й що, що кривий, лисий і хекаю через раз, а душею я ще той, що і 40 років тому! А погляд, а мужній профіль! У цей період ми всі облізлі й горбаті!"
Публікація швидко стала популярною: за кілька днів її вподобали та поширили десятки користувачів, а в коментарях розгорнулася жвава дискусія.
Попри тяжке екологічне минуле, у Чорнобильській зоні спостерігається зростання популяцій багатьох диких видів. Через постійну відсутність людини та її втручання в природу, звірі не лише повернулися, а й почали активніше розмножуватися.
Тут мешкають понад 70 видів ссавців – серед них лосі, дикі кабани, борсуки, видри, рисі, олені кількох видів. Птахів, плазунів і земноводних – десятки видів. Щільність вовків у заповіднику, як свідчать спостереження, в рази вища, ніж у схожих екосистемах. Це підтверджено як за допомогою фотопасток, так і через GPS-нашийники, якими дослідники оснащують тварин.
Попри вплив залишкової радіації, за словами вчених, не зафіксовано очевидних мутацій чи різкого погіршення здоров’я диких хижаків. Навпаки – популяції виглядають стабільними та демонструють здатність до саморегуляції в унікальних умовах. Природа, залишившись без людей, продовжує відновлюватися – а разом з нею повертається й дика, але дуже жива сила.