МІНСЬКІ УГОДИ НЕ ВИКОНАНО, КРАЇНА-ПОРУШНИК – РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ – НЕСЕ ЗА ЦЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

– Ви протягом року працювали в Мінську на засіданнях контактної групи з мирного врегулювання. І 22 грудня мало відбутися останнє засідання в Мінську. Мінські угоди... далі контактна група не працює в 2016 році. Ми вже Мінський формат закінчили? Він вичерпав себе чи будемо його продовжувати в 2016 році?

– Насправді Мінський формат є похідним від домовленостей у Нормандському форматі. Лідери Нормандського формату приймуть рішення відносно того, якою буде імплементація Мінського процесу в 2016 році. Очевидно, що Мінські угоди не виконано, країна-порушник – Російська Федерація – несе за це відповідальність. Тому Європейський Союз і Сполучені Штати Америки продовжили на півроку санкції проти Російської Федерації, але немає країни у світі, аніж Україна, яка була би більше зацікавлена у мирному врегулюванні ситуації на Донбасі. Тому очевидно, що саме лідери Нормандського формату мають визначити, якою буде робота груп у Мінську. Але мені здається, що має бути не тільки дуже зрозуміле рішення з імплементації Мінських угод – це очевидно. Ці пункти записані, вони є правильними, там є безпековий сектор дуже серйозний, там є сектор стабілізаційний, гуманітарний і політичний. Там вибори і таке інше, які можливі тільки за безпекової нормальної ситуації. Але мають бути все-таки дуже чіткі дати. Ми бачимо, що дата 2015 рік була порушена по всіх можливих пунктах. І це не може минати безкарно для Росії.

– Було щось виконано із Мінських домовленостей?

– Хочу сказати, що попри дуже серйозне часто несприйняття і критику всередині України Мінського процесу, весь світ усвідомлює, і це його така позиція – в тому числі визнання ООН, іншими міжнародними інституціями, що саме цей план – є план мирного врегулювання, політико-дипломатичний, що дуже важливо. І попри те, що нам непросто працювалося весь цей час, і ми не можемо говорити про виконання кожного пункту, але я вважаю, що робота мінських груп була важливою для певної стабілізації на Сході. Важко про це говорити, коли сьогодні ми бачимо, на жаль, після 22 грудня були дуже серйозні порушення режиму тиші. Україна зверталася до ОБСЄ із відповідними заявами це фіксувати. Але попри все, ми маємо говорити, що, особливо з кінця серпня цього року, вдалося дещо стабілізувати ситуацію на Сході. А стабілізація ситуації, коли не використовувалися кілька місяців "Гради", коли не використовувалася кілька місяців важка зброя – це сотні збережених життів, це наші військові живі, цивільне населення. Це ключовий пункт.Другий важливий пункт – це, все таки, що ми у всіх групах обговорювали питання розмінування, взагалі ситуацію з мінами. Бо якщо дивимося статистику осені 2015 року, то наші ключові втрати серед військових і цивільного населення – це були міни, розтяжки. І ця проблема з Україною на роки: розмінування одного метра землі коштує 5 доларів. Йдеться про перевірку на міни сотень гектарів прибережної смуги Азовського моря між Широкіним і до Новоазовська і таке інше. Тому це дуже важлива історія. І те, що наша безпекова група, де працює Євген Марчук, і це обговорювалося і на економічній підгрупі, де працює Ігор Веремій, і в нашій гуманітарній, де працюємо я і Віктор Медведчук, обговорювалися питання розмінування. Разом із нашими військовими, СБУ ми визначили 12 першочергових об’єктів у зоні конфлікту по розмінуванню. І на чотирьох інфраструктурних об’єктах це вже почалося – дуже важливо.

МІНСЬКІ УГОДИ БУДУТЬ ВИКОНАНІ ТОДІ, КОЛИ УКРАЇНА ПОВЕРНЕТЬСЯ НА ДОНБАС

Звільнення заручників – дуже важливо, що під час роботи нашої групи вдалося звільнити близько 50 українців. З одного боку, коли 140 заручників залишається у бойовиків, важко говорити про те, що... взагалі важко про цю тему говорити. Коли телефон твій забитий дзвінками, смсками від мам, від рідних, коли щодня на фейсбук приходять від них питання: коли, є дата, що з ними, чи ви спілкувалися, є новини після Мінська? Це дуже важко. Але 50 щасливих родин, які зустріли своїх рідних – це так само високий показник. Також нам вдалося розблокувати питання роботи певних міжнародних гуманітарних організацій на окупованій території, зокрема місії Міжнародного Червоного Хреста. В економічних питаннях є певні в нас досягнення щодо забезпечення водою і електроенергією цієї території. Проведено низку таких гуманітарних проектів з надання допомоги, особливо в селах так званої "сірої зони", де просто вона не могла доходити – це дуже важливо. Але очевидно, що ми будемо говорити про виконання Мінських угод тоді, коли буде знайдений останній зниклий безвісти, а сьогодні їх в списку 762 людини. Коли останній заручник так само буде звільнений. А сьогодні, я ще раз хочу наголосити, що йдеться про 140 людей, серед яких і цивільні, і військові. Коли мова буде йти про те, що Україна отримала доступ до україно-російського кордону і встановила там контроль, коли Україна повернеться на Донбас. Тобто коли російські війська і російські найманці вийдуть з України – це буде виконання Мінських угод.

– Чи буде формалізовуватися рішення про продовження Мінського процесу, чи буде Мінськ-3, умовно кажучи?

– Я переконана, ви знаєте, є Мінськ і насправді це, ще раз наголошую, похідна від Нормандського формату. От лідери Нормандської четвірки вирішили як буде…

– Але ми домовилися, що цей формат буде діяти до кінця 2015 року…

– Буде заява, яку зроблять за підсумками контактів у Нормандському форматі її лідери.

МИ ВИВЧАЄМО ДОСВІД РІЗНИХ КРАЇН СВІТУ ЩОДО АМНІСТІЇ. АЛЕ ЖОДНОГО ЗАКОНОПРОЕКТУ ЧИ ДОКУМЕНТУ КОНКРЕТНО ВІДНОСНО АМНІСТІЇ НІДЕ НЕ ОБГОВОРЮВАЛОСЯ. ЦЕ БУДЕ ПРЕРОГАТИВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ

– Гаразд. Я правильно розумію, що ключові результати Мінська слід розглядати в гуманітарній сфері – заручники, допуск до полонених і так далі? А у військовій сфері, політичній…

– Мені здається, що кожна група доклалася до того, аби або наблизитись до імплементації Мінських угод, або працювати в цьому напрямку. Я ще раз наголошую, що мені здається надзвичайно важливим все те, що робила безпекова група. І в питаннях дотримання тиші, було це там тижнями чи кілька місяців – це важливо все одно, тому що це збереження життів. Це тиск наш на світ відносно кожного порушення режиму припинення тиші. Тому що ми використовували мінський майданчик для того, щоб доносити до ОБСЄ кожне питання, де є порушення цих Мінських угод по пунктах. Питання розмінування, я говорила вже про це, але важко переоцінити що саме на мінському майданчику ми почали так серйозно дискутувати і наблизилися вже до теми початку розмінування. А так само ми плануємо, що взагалі такий масштабний процес розмінування розпочнеться весною, коли дозволятимуть погодні умови. Очевидно, що тут ми прив’язані до погоди. Так само важливі речі відбувалися і в соціально-економічній підгрупі, і дуже важкі дискусії в політичній. І там навколо цих дискусій у політичній групі дуже багато спекуляцій. Але ще раз я хочу підкреслити, що дійсно ми, наприклад, зараз вивчаємо досвід різних країн світу щодо амністії. Але жодного якогось законопроекту, як говорили, чи документу конкретно відносно амністії ніде не обговорювалося. Це буде прерогатива Верховної Ради України – така дискусія, такий документ. Більше того, в жодній країні світу амністія не відбувалася під час конфлікту, бо це безкарність. Під час, коли ще не відбулося роззброєння, – це безкарність. Амністія – це індивідуальний акт, і тут дуже чітко потрібно визначити ті злочини, які не потрапляють під амністію. Це вбивства, це причетність до тероризму. Я переконана, що всі ці позиції – без них неможлива навіть розмова ні про яку амністію.

МІНСЬКІ УГОДИ НЕ ВИКОНУЮТЬСЯ, АЛЕ ПРАЦЮЮТЬ,ТОМУ ЩО ВОНИ ПРИВ’ЯЗАНІ ДО САНКЦІЙ. САНКЦІЇ ЗУПИНЯЮТЬ НАСТУП, ЗВ’ЯЗУЮТЬ РУКИ РОСІЇ, БО ЇЇ ЕКОНОМІКА ЙДЕ ДО КРАХУ

– Незважаючи на те, що мирний процес триває паралельно з війною, а війна фактично триває, обстріли продовжуються, суспільство втрачає довіру до самого цього мирного процесу. В березні фонд Разумкова показував 34% довіри громадян до цього формату. Вже наприкінці року це було 16%. Фактично за два роки кількість прихильників, людей, які вірять в ідею мирного врегулювання, знижується. Чи не боїтеся ви, що з часом кількість людей, які будуть хотіти будь-якого закінчення цього конфлікту – краще жахливий кінець, ніж жах без кінця, просто зросте дуже сильно? І оце крило "яструбів" перемагатиме на найближчих виборах, скажімо, які будуть?

– Ви знаєте, це два різних запитання – відносно довіри до процесу і бажання українцям миру. Тому що 90% українців прагнуть миру.

– Безумовно.

– І мова не йде про будь-який там шлях.

– Але вони вірять, що Мінський процес принесе цей мир.

– Я думаю, що тут дуже важлива саме правдива, довірлива комунікація між владою і суспільством. Тому я тут хочу сказати, що влада відверта з суспільством, коли ми говоримо про невиконання Мінських угод. Ніколи не було сказано, що хоч якийсь пункт виконано. Навпаки, я переконана, що я, ви, всі громадяни, які дивляться "5 канал", займаємо одну позицію. Так, не виконуються Мінські угоди, вони не виконуються ким? Україна їх виконує. Їх не виконує Російська Федерація і проросійські бойовики. Мінські угоди не виконуються, але вони працюють. От чому вони працюють? І мені здається, що навпаки, в суспільстві сьогодні більше розуміння цієї формули: "вони не виконуються, а вони працюють", тому що вони прив’язані до санкцій. Якби не було Мінських угод – не було би санкцій проти Російської Федерації. Її руки були б розв’язані, і ми не знаємо де сьогодні були б "вот эти человечки, люди, которые что-то там делают на Донбассе", як це заявив Путін під час останнього інтерв’ю. Санкції зупиняють наступ, вони трохи зв’язують руки Російській Федерації, тому що її економіка йде до краху. Очевидно, що час грає на Україну, але в нас цього часу немає. Тому мені здається дуже важливим, щоби ми правильно комунікували з суспільством, щоб ми говорили правду. Де є маленький успіх, звільнили людей – це важливо. Дедалі важче стає витягувати. Тому що бойовики шантажують Україну найболючішими темами – живими людьми, яких вони утримують в заручниках і не випускають. Просто шантажують, такі виставляють умови: то прив’язуються до амністії, то виставляють якісь незрозумілі списки, то брешуть відносно того, що вони не знають, скільки людей утримується, занижуються цифри. Ми маємо їх витягти звідти, маємо.

РЕІНТЕГРАЦІЯ НИНІ ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ – ЦЕ ПИТАННЯ ЧАСУ І ЗУСИЛЬ НЕ ТІЛЬКИ УКРАЇНИ, ВСЬОГО СВІТУ, А Й САМИХ ЦИХ ТЕРИТОРІЙ

– За цей рік на окупованих територіях був запроваджений рубль як основна валюта. У школах діти почали вчитися за російськими підручниками, за російськими програмами. Чи вірите ви в те, що найближчим часом ці території зможуть повернутися, реінтегруватися до складу України?

– Буду з вами відверта. Я вважаю, що реінтеграція – це питання часу і зусиль не тільки України, а це питання зусиль всього світу, але й цих територій. Здається, очевидно, на тих територіях ще живуть в умовах абсолютної інформаційної блокади і пропаганди – геббельсівської з боку Москви – є нерозуміння того, що відбувається в Україні. Які прагнення Києва по відношенню до Донбасу? В нас прагнення одне – це мир. Але дуже важливо, що там також є ненависть до цих бойовиків, які зі зброєю просто тримають в заручниках 2,5 мільйони людей. Якщо ще вчора, ще рік тому там кричали: "Путін, Путін!", то тепер вже є питання і до Росії. Тому що рубль ходить, але рубля немає. У гаманці в людей рубля немає. Так, в Україні теж дуже важко з економікою – це правда. Більше того, війна забирає більшу частину нашої економіки, але я хочу сказати, що українці так само, попри дуже важку ситуацію, попри теж багато запитань до влади, ми розуміємо процеси, які тут відбуваються. Там же була така віра в те, що "ура". Немає"ура". І я сподіваюся, що всі ці процеси воєдино будуть сприяти поверненню Україні Донбасу. Хоча видно, що це питання не одного дня, не одного місяця чи не одного року.

ПРАВИЛЬНО, ЩО УКРАЇНА АДЕКВАТНО ВІДПОВІЛА НА ЕКОНОМІЧНІ САНКЦІЇ РОСІЇ, ЩО ПІСЛЯ ЕМБАРГО, ЯКЕ РОСІЙСЬКА ВЛАДА ВВЕЛА ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО ВИРОБНИКА, МИ ТЕ САМЕ РОБИМО ДЗЕРКАЛЬНО ПО ВІДНОШЕННЮ ДО РФ

– Останнє запитання буде до вас, як до голови комітету з євроінтеграції. З нового року закінчується зона вільної торгівлі з Росією, точніше Росія скасовує її і водночас відкривається зона вільної торгівлі з Євросоюзом. Це грає на плюс українській економіці чи ми знову будемо відчувати тільки збитки?

– По-перше, я хочу нагадати, як всі критики ратифікації Угоди про асоціацію, які верещали про те, що вона не в повній мірі вступила в дію в 2014 році, це зрада України, тому що ЗВТ з Європейським Союзом вступить в повній мірі там з 1 січня, це шантаж Росії. От сьогодні я хочу подивитися їм в очі просто і нагадати про те, що ми говорили півтора роки тому. Бо Президент пояснював цю історію, міністр закордонних справ, що Україна тоді, у вересні 2014 року дійсно більше, ніж на рік, з листопада 2014 року, наш бізнес отримав преференції виходу на європейські ринки без мита, і при цьому ще не працювала Зона вільної торгівлі для європейських товарів. Це надало можливість нашій економіці, яка просто втратила 30% від свого експорту, отримати додаткові кошти. Це дало можливість нашому бізнесу виходити. Але будемо говорити відверто, що з 1 січня 2016 року, коли в повній мірі, попри тиск Росії, попри їх шантаж, вступає Зона вільної торгівлі з Європейським Союзом – це добре для українців як для покупців. Тому що європейські якісні товари більш заходять на український ринок. Виникає тільки питання, щоб були гроші їх купувати, але це якість і це ціна, знаєте, конкуренція. Звичайно, це ризик для українських виробників, тому що питання конкуренції, питання якості, питання ціни. В кінцевому результаті українські виробники виграють, бо вони мають підняти і свої якості, і свої стандарти. Врешті-решт це буде стимулом для виходу на інші ринки, але це потребує часу. Європейська сторона нас попереджала, європейські партнери з Польщі, країн Балтії, що відкриття ЗВТ – це серйозний такий виклик для місцевого бізнесу. Тому що питання ринкової конкуренції завжди є викликом. І в цьому контексті мені здається, що все-таки нашому уряду потрібно більш активно пролонгувати питання виходу наших бізнесменів, наших виробників, наших товарів на інші ринки. І потрібно більш активно проводити зараз роботу по стандартизації. Бо коли ми її проведемо і матимемо по всіх товарах – продовольчій галузі, інших – відповідні європейські стандарти, це дасть можливість виходу на азійські ринки, на інші ринки. Мене тривожить, що в уряді сьогодні немає такого лобіста, такої, знаєте, публічної особи, яка була б просто фронтменом оцієї теми. І ми говорили на цю тему і з прем’єр-міністром. Мені здається, що це неправильно. Очевидно, що політично це правильне рішення, що Україна відповіла адекватно зараз на економічні санкції Росії проти нас. Що після ембарго, яке російська влада, знаєте, таку економічну війну ввела проти українського виробника, ми те саме робимо дзеркально по відношенню до Росії. Але дуже важливо, щоби уряд в цьому напрямку все-таки більш активно і системно працював з бізнесом і давав відповіді – що робити, як справитися з цим викликом.

УКРАЇНЦІ ВЖЕ ВЛІТКУ 2016 РОКУ ЗМОЖУТЬ БЕЗ ВІЗ ВІДВІДУВАТИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

– Будемо сподіватися, що впорається і бізнес, і уряд з цим викликом. Буквально наостанок: безвізовий режим з Євросоюзом. Він точно запрацює?

– Точно запрацює. Ви знаєте, хочу сказати, що тут нам є повний привід бути оптимістами. Я впевнена, що українці вже влітку 2016 року зможуть без віз відвідувати Європейський Союз. Знову таки питання, за які гроші це робити. Але дуже важливо усвідомлювати, що безвізовий режим дає можливість і для економіки – приходу дешевих лоукостів сюди, приходу бізнесу так само. Є контакти з Європейським Союзом – оце дуже серйозно спрацює на плюс. Ми маємо там ще певну домашню роботу доробити, і я переконана, що до березня все, що необхідно від парламенту, від уряду, ми обов’язково зробимо, щоб українці мали безвізовий режим. А що стосується економіки, то це непросто дійсно. Мені здається, якщо дійсно ми об’єднаємося, якось будемо менше агітувати, розповідати, воювати у фейсбуках, а більше працювати кожен на своєму місці – є шанс вистояти, видужати і показувати хороший результат.

Тетяна Даниленко, "5 канал"