"Треба бути трохи хитрим": Всесвітньовідома українка, "архітектор десертів" Дінара Касько поділилася своїм рецептом успіху

Харків’янці Дінарі Касько лишень 29, а вона вже підкорила світ своїми геометричними десертами. Вперше у світі вона поєднала кондитерську майстерність і принципи сучасної архітектури. В ексклюзивному інтерв’ю 5.UA майстриня розповіла, як почала готувати солодощі, коли відчула себе популярною, чому застосувала 3D-технологію для виготовлення тортів, звідки у неї таке екзотичне ім’я і що треба робити, аби стати успішним

НІЯКОЇ ЛЮБОВІ ДО ГОТУВАННЯ В МЕНЕ НЕ БУЛО, В ІНСТИТУТІ Я ВЗАГАЛІ НЕ ГОТУВАЛА

– Як у вас взагалі виникла ідея поєднати архітектуру і кондитерське мистецтво? Як ви перейшли з архітектури в кондитерство?

– Я почала пекти років через два після закінчення університету. Ми тоді з чоловіком саме переїхали в нашу квартиру. Я почала потихеньку пекти і взагалі готувати їсти. Мені було цікаво готувати будь-яку їжу, а потім стало цікавіше готувати саме кондитерські вироби. Починала з чогось базового за рецептами з Інтернету, з курсів, а коли вже розуміла, що готую, розуміла суть процесів, як робити ці торти, тоді і виникла ідея спробувати зробити свою форму. А оскільки були навички роботи з комп’ютером, 3D-моделювання і дизайну, то я спробувала зробити першу форму із силікону, і все вийшло. І тоді я вже почала працювати в цьому напрямку. Є в мене десерти і їх фото, що були зроблені за допомогою інших форм, а є ті, що зроблені саме за допомогою моїх форм.

– Ви почали одразу з силіконових форм, якщо говорити про "геометричні" десерти?

– Один із перших десертів, які я зробила, – це пірамідка і шоколадна спіралька на ній лежить. Це я робила за допомогою вже готових силіконових форм – не моїх. Звичайно, є якісь базові речі, які я використовую, є і мої власні. А взагалі починала я з чогось уже існуючого, і тільки коли зрозуміла суть процесу, тоді вже перейшла на інший рівень.

Довідка. Дінара Касько народилася в Харкові. З дитинства навчалася в художній школі. Потім вступила до Харківського національного університету будівництва та архітектури і навчалася там 6 років. Закінчила з червоним дипломом і отримала ступінь магістра. Спеціалізація – комп’ютерний дизайн і архітектура. Університет закінчила 6 років тому. Згодом працювала візуалізатором, аж доки не відкрила для себе кондитерство.

– А ви готувати з дитинства любили?

Ніякої любові до готування у мене не було. Я готувала, тому що в моїй родині було заведено допомагати мамі. Все, що робила мама, все робила і я. Не те, що готувала, але чистила цибулю, моркву, щось нарізала. Допомагала, коли мама робила торти. Від а до я, звичайно, готувала, але не можу сказати, що у мене були якісь великі завдатки.

– А під час навчання в інституті готували?

Найдивовижніше, що в інституті я нічого не готувала, бо у мене не було кухні. У нас з дівчатами в спальні була електроплита, і я привозила зазвичай все з дому після вихідних. Максимум, що я робила, це зварити якусь кашу, щось розігріти, але не більше. Я люблю повторювати, що за 5 років в інституті я жодного разу не купила цукор. Були дівчата, які намагалися щось готувати, але не я. Там було незручно щось готувати в гуртожитку на кухні.

– А ваші "архітектурні" десерти, які всі знають і люблять, це унікальна технологія? Крім вас такого у світі ніхто не робить?

Насправді їх архітектурними назвала не я, а Інтернет. Всі роблять якісь десерти з різним видом дизайну. Різні люди роблять різні речі. Я роблю конкретно такі – з геометричними формами. Мені так сподобалося. Конкретно в геометрії працюю тільки я. Але є ще багато шефів, які працюють в інших техніках.

– Ви прораховуєте кути? Чи все робиться "на око"?

– Я насправді малюю в комп’ютерній програмі все завчасно. Тобто є якісь речі, які я малюю, але є і такі, що не промальовую. Буває, що щось зробив, а воно не виглядає, некрасиво. Ось учора я покривала новий торт. Я його дістала з форми, покрила велюром, але зрозуміла, що щось не те. Відбір не пройшов.

– І що ви робите з такими експериментами?

Торт всі з’їдять, а саму форму буду перероблювати.

– А ви десь вчилися десерти робити, чи це більше хобі, яке переросло у професію?

Взагалі спочатку це було хобі. Саме професійної освіти у мене нема. Але я відвідувала дуже багато курсів у різних шефів, Інтернет, книжки постійно купую-читаю. Раніше, коли був час, я часто сиділа і вечорами перекладала рецепти, записувала. Дуже багато вдома різного пробую. А ще кілька разів на рік, при тому, що живу у Харкові, їжджу на навчання до різних шефів у Францію, в Іспанію. Дуже часто буваю в Києві, коли приїздять різні шефи – французи й іспанці, голландці.

– А ви брали участь у кондитерських змаганнях?

Я не брала участі, але насправді таких змагань є багато. Це взагалі дуже популярні змагання, які транслюються по всьому світу. Там великі грошові призи, люди готуються роками. І там усе дуже серйозно. Але я ніколи не брала участі, бо Україна ніде ніколи не бере участі. Ми зараз на якомусь початковому етапі, аж до того, що у світі йде відбірковий тур на Gold Chocolate Masters – чемпіонат по шоколаду, а у нас в країні відбору немає, у нас і академії нема шоколадної. Але я сподіваюся, що колись з’явиться, бо є всі задатки.

Але я бажання поки що не маю брати участь у таких турнірах, бо треба або перемогти, або не брати участі. А поки мого рівня не вистачить, щоб перемогти. На підготовку до такого рівня турніру потрібно десь 25 тисяч євро. Це оренда приміщення, це тренування з шефами, це витратний матеріал, це перельоти – все дуже серйозно. Тому треба або перемагати, або не брати участі, або шукати якихось спонсорів. Але у нас часто буває, що ніяких спонсорів, нікого. Ти сам.

КОЛИ ВСІ СТАЛИ ФОТОГРАФАМИ, Я ПОКИНУЛА ФОТОГРАФІЮ, ТОМУ ЩО НЕ ЛЮБЛЮ РОБИТИ ТЕ, ЩО РОБЛЯТЬ УСІ

– А розкажіть, який був перший десерт, який ви приготували?

Це було печиво біскотті, які часто подають у кафе й ресторанах. Це маленьке таке печиво, воно доволі сухе, як сухарики, і в них може бути дуже багато горіхів і сухофруктів, якщо вони домашнього виробництва. І коли вдома робиш, то можна покласти дуже багато начинки. І от любов до випічки у мене в принципі почалася з цього печива, бо я туди поклала багато горіхів, сушеної журавлини, родзинок – було дуже смачно, натурально. І взагалі для мене це було тоді відкриття, що можна робити все так смачно і вдома. І так поступово я почала робити все більше і більше.

– А який ваш улюблений десерт?

Ніколи так не можу дати відповіді, бо я "солодкоїжка". І от все, що ви мені запропонуєте, я буду їсти все. Можу їсти щось під настрій. От, наприклад, можу не хотіти їсти м’ясо. Ну зараз я вже багато спробувала, знаю, що смачно, що несмачно. Є речі, які я взагалі не захочу їсти. Можу сказати, що найчастіше я їм сирну запіканку. А люблю я все.

– Знаю, що у вас є маленька донечка. Те, що ви були в декреті, якось сприяло тому, що ви почали більше готувати?

Так, я почала пекти, коли ми почали жити у чоловіка в квартирі. Але я пекла тільки після роботи, бо тоді у мене була основна робота. Працювала я тоді віддалено візуалізатором по Skype для голландської фірми, робила інтер’єри, екстер’єри. А сама жила в Харкові. Я пішла в декрет і більше в ту фірму не повернулася. Почала більше пекти, відпочивати у декреті.

Донька народилася влітку, а десь через півроку я зареєструвалася в Instagram, це тоді вперше для себе Instagram відкрила і побачила, як багато класних речей, тортів люди роблять, як гарно це фотографують. І зрозуміла, що те, що я роблю – не для зйомки. Зрозуміла, що можна зробити набагато крутіше. Ми це почали гарно знімати і складувати. Знімає мій чоловік, і фото, і відео, і опрацювання робить. Все знімає у нас на кухні. Це не основна його робота, але коли ми познайомилися і він, і я працювали фотографами.

– Так ви і фотографом працювали, крім того, що працювали візуалізатором?

Так, працювала фотографом. Це ще коли в університеті вчилася. Пам’ятаєте, тоді був такий фотобум, тоді всі були фотографами. От коли всі стали фотографами, я покинула фотографію, тому що я не люблю робити те, що роблять всі. Потім я почала займатися кондитеркою, і тепер у нас всі стали кондитерами. Але поки що торти я не збираюся кидати.

– Це ви вже заробляєте своїми десертами?

Уже заробляю, але при цьому я й багато витрачаю на свою самоосвіту, на проекти, на поїздки. Ну але зараз я вже веду платні майстер-класи. Тобто вже заробляю.

– Чи можна замовити у вас, наприклад, торт, і скільки він коштує?

Я торти на замовлення не продаю, тому що мені ніколи їх готувати. Я розробляю торти і нові форми для моїх майстер-класів. Я займаюся такою більш експериментальною діяльністю, тому на замовлення не печу і нічого не продаю. Але коштує, звичайно, дорожче, ніж у супермаркеті, – в рази. Якщо я буду колись продавати, сподіваюся, час цей настане, то швидше за все це буде орендоване приміщення, щоб був персонал, щоб було недалеко від метро, щоб було багато відвідувачів.

В основному за досвідом тих, хто займається домашньою кондитеркою, все починається з мінімальних замовлень, потім їх більшає, потім кухня є в усю квартиру, холодильники стоять у коридорах, тобто все це переростає у кондитерський цех.

– А що вас надихає на нові ідеї?

Надихає насправді те, що ще так багато чого не зроблено. І треба швидко це робити, доки це хтось не зробив до тебе. Просто дуже багато ще не реалізовано. Того, що ще можна зробити.

Поки що чим я працюю – це геометрія. У мене найулюбленіший предмет у школі був геометрія. Мені подобаються лінії, мені подобається працювати з лініями, з об’єктом, з формою. При цьому мені також подобається, що у мене багато можливостей і водночас їх мало. Я не роблю торти-скульптури. Тобто політ фантазії у мене великий, але він має рамки.

– Коли любите робити десерти найбільше? Зранку? Ввечері?

Раніше була ситуація, що я готувала вночі, коли дитина спала. Потім цей розклад почав змінюватися, і зараз я готую, коли хоч щось можу зробити. От сьогодні з 2-х до 6-ти ми мали знімати відео нової композиції, але донька не заснула. І зараз на завтра я готую якусь заготовку, тому завжди плани корегує дитина. Від мене небагато залежить.

– Так, виходить, ваше робоче місце зараз вдома. Правильно?

Так, я працюю зараз вдома.

– А чоловік вас підтримує? Не каже, мовляв, нащо тобі це?

Колись говорив, і мама говорила, та й усі так говорили. Зараз уже перестали так говорити, бо моє хобі стало саме роботою, дуже багато планів. Ми хочемо зробити власний бренд, продавати свої форми по всьому світу, з’явилося багато перспектив, тому зараз мені вже не говорять, нащо тобі це треба. Єдине, кажуть, щоб я не їздила так часто. От минулого року я багато їздила, викладала, зараз набагато менше, тобто зараз я багато часу проводжу вдома. При цьому розумію, що я дуже багато втрачаю можливостей, грошей і всього, але бути мамою і дружиною для мене важливіше. Тому я сиджу вдома.

– То ви минулого року їздили з майстер-класами по світу? Де побували?

Це було близьке зарубіжжя. Україна, Казахстан, Росія, Узбекистан, у Китаї була. А в цьому році я вже більше почала їздити по світу. В Україні був всього один клас. А так я була в Таїланді, в Італії, Іспанії, Китаї. І от зараз залишилися сеанси в Бельгії, США й Румунії.

– То це вже, виходить, люди в усьому світі приходять до вас, щоб повчитися, правильно?

Так. Кондитерство зараз — це мейнстрим, тому люди ходять.

– Десерти ваші, я так розумію, повторити не кожен може, так? Тому що потрібне спеціальне приладдя.

Ну так, потрібне щось типу міксера, іноді потрібні спеціальні інгредієнти. Але в основному люди, які починають цим захоплюватися, дуже швидко це придбавають. Якщо я раніше не знала, чи це мені купити чи не купити, на всьому економила, то зараз я беру, тому що знаю, що з цим буде набагато легше.

– А продути специфічні і екзотичні в Україні легко діставати?

Дивлячись які продукти. Якщо це місцеві українські, я люблю використовувати ягоди, які батьки на городі вирощують, домашні вершки, масло і при цьому є продукти, які я привожу. От я привезла чай ман із Китаю, але є він і у нас. Є також дуже багато інтернет-магазинів, реалізаторів, тому зараз можна знайти все. Тобто це настільки актуальна тема, що зараз можна знайти все, що хочеш і замовити в інтернеті.

ПОПУЛЯРНІСТЬ ПРИЙШЛА НЕСПОДІВАНО, І Я БУЛА ДО НЕЇ НЕ ГОТОВА

– Отож, ви готували десерти, а чи був такий момент, коли ви прокинулися і зрозуміли, що стали відомою і популярною?

Так, був такий момент у минулому році, коли приходило дуже багато підписників в Instagram, прямо з дня в день. Але я не можу сказати, що при цьому я була дуже щасливою і безмежно радісною, тому що це прийшло несподівано і я була до цього не готова абсолютно. Бо дуже багато часу займає листування, відповіді на запитання. Тобто я жила абсолютно в іншому ритмі життя, а тут несподівано пришла популярність.

– Яка була найскладніша ваша робота? Скільки часу на неї пішло?

Найскладнішою роботою, мабуть, була остання, що ми робили в серпні, для виставки в Шанхаї. Там була не тільки я, а ще чотири шефа, тобто серйозна організація. Ми робили проект. Це була форма, розроблена у спеціальній параметричній програмі. Друкували з двох видів пластику, у нас там був жорсткий дедлайн. Дуже поспішала, я розробляла рецепти і ми працювали над цим проектом цілий місяць. І ось презентація минула, а я ще маю зняти відео, тому я й досі з цим проектом працюю.

– Яке на сьогодні у вас найбільше досягнення?

Я сподіваюся, що тільки почала. А найбільше досягнення – ну, мабуть, що форми людей зацікавили. Коли починали, коли були тільки перші форми, коли я тільки викладала фото в мережу, я не очікувала такого відгуку. Ще минулої весни у мене було 20-30 тисяч підписників, а зараз уже майже півмільйона. То, мабуть, форми із силікону якраз і вийшли найбільшим досягненням. Ці форми різні, люди дійсно зацікавилися, готові купувати, працюють з ними і пишуть вдячні відгуки.

– А ще я знаю, що нещодавно закордонний журнал взяв ваш торт на обкладинку.

Так, це американський журнал So Good. У минулому році розмістили мою статтю у журналі, а мій торт розмістили на обкладинці. Торт форми Cloud — хмара. І цю форму почав продавати італійський бренд, у якого виробництво по всьому світу. І ця форма стала хітом продажів. Хоча, коли ми цю форму розробляли, я не думала, що вона стане такою популярною.

Я у цій італійській фірмі як дизайнер, я їм продала свою форму. З формою в них іде рецепт – там написано моє ім’я і прізвище. Тобто це форма від мене, виходить.

А взагалі я збираюся патентувати свої форми. Але тут така справа, що треба міжнародний патент, бо якщо зробити український, то він у Китаї, наприклад, не котується. Тобто тоді вже краще не показувати світові, доки не запатентуєш. Тільки зараз будемо цим займатися. От у мене, наприклад, копіюють форми китайці.

– Нічого собі!

Але вони підробляють не тільки мене, а й італійські, французькі бренди.

– А в Україні ваші форми силіконові можна купити?

Один час продавали, а зараз ведемо перемовини з однією фабрикою, щоб запускати це вже у масове виробництво. І тоді вже можна буде купити.

ЯКЩО ЛЮДИНА СТВОРЮЄ ЩОСЬ НОВЕ І ЦІКАВЕ, ТО РАНО ЧИ ПІЗНО ЦЕ СТАНЕ ПОПУЛЯРНИМ

– Розкажіть про 3D-технологію, за допомогою якої ви робите форми для тортів. Я так розумію, що ніхто у світі до вас такого не робив.

Силіконову форму не я перша придумала, і до мене з ними працювали, так само і 3D-технології, просто я почала активно афішувати,, активно показувати, що я працюю з 3D-принтером. Тому багато хто може помилково думати, що тільки я з ним працюю і я його винайшла, але ні. Кондитери використовують 3D-принтери, особливо для різних змагань. А у мене це виходить, така основа моєї діяльності, тому я використовую більше, ніж інші.

От останній мій торт, ми робили шоколадний декор, заливали листи шоколаду, а потім розрізали на фрезирувальному станку. Ще один вид техніки застосували.

/
/
/

– До речі, у вас і ім’я, як екзотичний десерт, розкажіть, чому Дінара Касько?

Взагалі Касько – це прізвище чоловіка, а я була Сахабудінова Дінара. Мої батьки у 1987 році до мого народження приїхали з Грозного в Харківську область, ну як раніше розподіляли молодих спеціалістів. Було багато людей, татових друзів, які приїхали сюди з сім’ями, з дружинами. А я вже тут народилася і виросла в Україні. А взагалі я татарка. Але татарка не кримська, а корінням з Казані. Складне було прізвище, тому мені навіть подобається, що у чоловіка прізвище просте.

– А є у вас якась схильність до східної кухні?

Ні, немає абсолютно. От мої батьки, у нас були, звичайно, якісь татарські страви, лапша домашня, наприклад, але такого особливого мама нічого не готувала. І мама татарською вміє говорити, а я і тато мій не вміємо.

– В інфопросторі можна побачити, що часто «вистрілюють» ідеї на стикові мистецтв. Може, в цьому і є секрет успіху, як думаєте?

Мені здається, що це виправдано, якщо хочеться створювати свій унікальний продукт. Просто у різних людей різні вимоги, тому якщо хочеться виділитися, щоб тебе помітили, треба робити класичний, але дуже класний продукт, або створювати щось нове, як, наприклад, хореограф Раду Поклітару. І ці торти, яким я намагаюся просто надавати нової форми…

Мені здається обов’язково, якщо людина створює щось нове і цікаве громадськості, то рано чи пізно це стане популярним. Або принаймні про це почнуть говорити.

– А в чому ваш секрет успіху?

Я завжди про це кажу, що просто треба багато працювати. А взагалі, я не знаю, як так вийшло саме зі мною, я не знаю, чим це викликано. Просто кілька подій наклалися одна на одну, і все це призвело до того, що почалися про мене якісь пости, репости в Інтернеті. І просто прийшла популярність, при цьому я ніколи не купувала рекламу, я не думала, що так все вийде. Просто мені подобається робити те, що я роблю. Подобається створювати якийсь цікавий продукт.

– Що б ви порадили людям, які хочуть досягнути успіху, але у них, можливо, поки що не виходить?

Може, просто люди не знайшли себе. Якщо є якась річ, яка ну дуже подобається, то треба нею займатися і не треба думати, будеш ти популярним чи не будеш ти популярним. Просто треба це робити. Ну і бути трохи, можливо, в якихось моментах хитрим, жити в ногу з часом.

Якби я робила всі ці торти вдома і нікому не показувала, то ніхто б про мене не дізнався. Тобто треба бути на хвилі і, звичайно, багато працювати, і робити те, що подобається. От якщо мені треба приготувати м’ясо, наприклад, то я буду відкладати цей процес по максимуму, а якщо мені треба приготувати торт, то я можу робити це вночі, вдень, я не відчуваю втоми, мені ніколи не ліньки, я завжди готова. Тобто це такий процес, навіть коли я хворію, я обов’язково одужаю, мені стане легше. От у мене боліла спина від сидіння за комп’ютером, а коли я стала на кухні, вона перестала боліти. Просто мені стоячи спина не боліла, а сидячи у мене боліла спина. Ще і через це я пішла з роботи.

– Вам більше подобається саме кондитерство? Чи ви не відкидаєте варіант, що вам архітектурою захочеться займатися?

Ой, я взагалі нічого не відкидаю. Я можу все захотіти, чому б і ні. Поки що кондитерство у мене виходить і мені подобається, і я не думаю про те, що хочу піти кудись ще. Для мене це важливий показник. Перед тим, як покинути дизайн, я дуже довго думала, але торти мені подобалося робити більше. А тепер я не можу знайти річ, яку б мені подобалося робити більше. От на даний момент це найцікавіше для мене. Це і робота, і хобі. Все в одному.

– Які у вас плани саме в кондитерстві?

Планів дуже багато, на жаль, не всі зараз можна виконати, тому що я багато часу присвячую родині. От зараз дочка пішла в дитячий садок, зараз із нею потрібно ходити туди. А взагалі я б хотіла виробництво форм, відкрити якусь невелику студію, не знаю де, тому і не відкрила, власне. Студію, де б стояло обладнання, де можна було б і торти пекти, і фотографувати, і працювати на 3D-принтері, кликати молодь, робити цікаві проекти, вечірки. Ще б хотіла зробити якусь онлайн-школу, хочу подорожувати багато. Дуже хочу ще двох дітей.

– Ого!

Але за роботою ніколи, так. От такі от плани. І книжку теж хочу, але у мене ще немає для неї матеріалу. Можливо, я б і зробила книгу, але це була б книга з фотографіями.

– Дінаро, можливо, лишилося щось, що ви б хотіли сказати читачам?

Я можу сказати єдине – що не потрібно закопувати себе, не вірити в себе. Треба в себе вірити. Я живий приклад того – я ж звичайна дівчина, яка живе в 16-поверхівці у Харкові. І от я була нещодавно у Франції, мене практично всі шефи впізнавали, тому що всі бачили те, що я роблю. І з ким би я не спілкувалася, якщо я скажу, а ви бачили торти геометричні? І всі люди бачили. Вони можуть не запам’ятати імені, як я виглядаю, але практично всі бачили мої роботи. І це дивовижно. Мені все-таки здається, що якщо робити щось класно, то обов’язково всі дізнаються, і неважливо, скільки в тебе грошей, тобто не потрібно собі ставити якісь обмеження. Треба просто робити.

Людмила Горпинич, 5.UA

Попередній матеріал
Реєстрація зброї, сільгосптехніки та авто: у МВС розповіли про майбутні нововведення
Наступний матеріал
"Заб'ю осинового кілка на кордоні і повішу в'язку часнику": Бійці з найгарячіших ділянок фронту