Іспанці прагнули продовжити свою феноменальну серію без поразок до 38 поєдинків і повторити свій же легендарний успіх 2008-2010 років, забравши золото Мундіалю одразу після європейської корони. Натомість Аргентина, яка протягом семи років не знала поразок у плей-офф великих турнірів, прагнули вперше з 1962 року захистити звання найсильнішої нації світу, повідомляє "Дивогляд".
Кліматичний апокаліпсис та передматчеві розклади
Проведення цього історичного фіналу опинилося під загрозою через серію природних катаклізмів у США. Аномальна спека, густий дим від масштабних лісових пожеж, а згодом – сильна гроза з підтопленнями ледь не зірвали графік команд. Через затримку авіарейсів аргентинці прибули на місце з великим запізненням, а збірній Іспанії взагалі довелося скасувати фінальне тренування. Попри моніторинг ситуації з боку ФІФА, гру таки дозволили провести.
Букмекери та аналітики віддавали перевагу "Фурії Росі". Команда Луїса де ла Фуенте виглядала на турнірі максимально збалансованою та монолітною:
-
Залізна оборона – іспанці пропустили лише один гол у семи матчах до фіналу.
-
Економія сил – європейці пройшли всю сітку плей-офф без додаткового часу, розібравши у півфіналі Францію.
-
Труднощі суперника – Аргентина буквально вимучувала кожну перемогу в нокаут-раунді, двічі грала овертайми та стабільно пропускала від усіх опонентів.
Проте за спиною "Альбіселесте" стояв унікальний кубковий характер. Маючи в активі 19 забитих м'ячів на турнірі, підопічні Ліонеля Скалоні вміли дотискати суперників на останніх хвилинах завдяки залізній волі.
120 хвилин напруги: від нудного штилю до золотого удару
Сам матч виявився повною протилежністю попереднім результативним фіналам. Замість гольової феєрії глядачі побачили запеклу шахову партію, де команди не змогли забити жодного м'яча в основний час. Іспанія звично домінувала, контролюючи м'яч 65% ігрового часу та завдавши в підсумку 20 ударів по воротах (12 у площину). Проте європейцям бракувало вибухової швидкості в атаці. Натомість Аргентина взагалі розчинилася на полі – свої єдині два удари південноамериканці змогли нанести лише після 115-ї хвилини.
Гостра атака Ламіна Ямаля на перших хвилинах виявилася лише спалахом, після чого гра перейшла в позиційну глуху оборону. Навіть вихід додаткового опорника Паредеса у другому таймі з боку Аргентини не змінив малюнок гри – епіцентр подій залишався біля воріт Еміліано Мартінеса, який творив дива в рамці.
Доленосний злам стався в овертаймі:
-
Червона картка – хавбек аргентинців Енцо Фернандес отримав вилучення за брудний фол у центрі поля.
-
Скасований гол – арбітр спочатку не зарахував взяття воріт від Ніко Вільямса через фіксацію фолу з боку Меріно.
-
Золотий момент (106-та хвилина) – захисник Педро Порро виконав точний навіс із правого флангу, Вільямс головою скинув м'яч у центр, а Ферран Торрес, який вийшов на заміну, потужним ударом під поперечину розпечатав ворота суперника – 1:0.
Аргентинці спробували організувати фінальний штурм, але Джуліано Сімеоне з убивчої позиції пробив набагато вище воріт. Іспанія – дворазовий чемпіон світу!
За лаштунками фіналу: цифри, рекорди та скандали
Окрім тріумфу іспанців, цей фінал увійде в історію завдяки унікальній статистиці та навколофутбольним подіям:
-
Історичний рекорд Родрі: Іспанський півзахисник за один лише перший тайм виконав 50 точних передач. Загалом за свою кар'єру на Мундіалях Родрі віддав 1343 точні паси, побивши рекорд легендарного бразильця Дунги (1306), який тримався з епохи початку детального аналізу Opta у 1966 році.
-
Фіаско атаки Аргентини: Південноамериканці встановили історичний антирекорд фіналів чемпіонатів світу, не завдавши за 90 хвилин основного часу жодного удару в площину воріт. Крім того, це четвертий програний фінал в історії Аргентини (після 1930, 1990 та 2014 років), що є повторенням антирекорду Німеччини.
-
Елітна бомбардирська гонка: "Золоту бутсу" ЧС-2026 знову виборов француз Кіліан Мбаппе, який забив 10 голів. Ліонель Мессі завершив свій останній Мундіаль із 8 м'ячами. Також до топу снайперів увійшли Ерлінг Голанд та Джуд Беллінґем (по 7 голів), Усман Дембеле та Харрі Кейн (по 6).
-
Стіна на ім'я Еміліано: Попри поразку, голкіпер аргентинців Еміліано Мартінес здійснив 10 неймовірних сейвів в основний час, встановивши абсолютний рекорд для фінальних поєдинків ЧС.
Тріумф індивідуальностей: головні герої турніру
Одразу після фінального свистка ФІФА оголосила володарів індивідуальних нагород. Головним героєм іспанського народу став Ферран Торрес, чий золотий гол приніс команді титул та звання найкращого гравця матчу.
Найкращим голкіпером чемпіонату світу цілком прогнозовано визнали іспанця Унаі Сімона, який зберіг ворота "сухими" у фіналі й пропустив лише один м'яч за весь турнір. Величезна заслуга в цьому й 19-річного захисника "Барселони" Пау Кубарсі, якого визнали найкращим молодим гравцем ЧС-2026. Кубарсі відіграв усі 8 поєдинків без замін, ставши цементом найкращої оборони світу.
Окрему сторінку в історії переписав юний феномен Ламін Ямаль. У віці 19 років він став першим футболістом в історії категорії U-20, який у складі національної збірної переміг на ЧС та ЧЄ. Для Ямаля це вже 8-й серйозний трофей у кар'єрі (разом із титулами Ла Ліги та Кубків у складі "Барселони"). Для порівняння, Мессі та Мбаппе до свого двадцятиріччя мали у послужному списку лише по 5 трофеїв.
39-річний Ліонель Мессі та його вікова команда змушені скласти повноваження. Вони продемонстрували неймовірну епоху звитяг, але у футболі настав час нової молодої іспанської генерації під керівництвом Луїса де ла Фуенте.
Раніше "Дивогляд" розповідав, що Мессі прокоментував знімок 2007 року з Ямалем у дитячій ванночці.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
