Християнізація наприкінці X століття стала переломним моментом для нашої країни, який назавжди визначив її європейський вектор розвитку. Утім, за красивими шкільними легендами приховується складна, часом жорстока політична гра, а сам процес духовного перетворення тривав сотні років. Про це повідомляє "Дивогляд" із посиланням на матеріали "Еспресо" та "УНІАН", якому дав коментар кандидат історичних наук Іван Федик.
Чому змістилася дата: від указу Ющенка до новоюліанського календаря
День хрещення Русі-України – це порівняно молоде державне свято. Його заснував у 2008 році третій президент України Віктор Ющенко, підписавши указ від 25 липня. Святкування призначили на 28 липня – день церковної пам'яті рівноапостольного князя Володимира.
Історична логіка переносу дати виглядає так:
-
Календарна реформа: у 2023 році Православна церква України (ПЦУ) перейшла на новоюліанський календар. Це дозволило відійти від московського часовідліку та об'єднатися зі світовим християнством.
-
Зсув дат: усі неперехідні церковні свята змістилися на 13 днів назад. Відповідно, день пам'яті князя Володимира перенісся на 15 липня.
-
Державне рішення: влітку 2023 року за ініціативою президента Володимира Зеленського Верховна Рада ухвалила закон, який офіційно переніс святкування Дня хрещення та Дня Державності на 15 липня.
Спроба реформи зсередини: чому язичництво програло
До кінця X століття Київська держава вже була потужним гравцем на карті Східної Європи, проте внутрішньо вона лишалася крихкою конфедерацією племен. Головною загрозою для єдності був релігійний різнобій – кожне плем'я поклонялося власним локальним богам, що провокувало сепаратизм.
Князь Володимир спробував вирішити цю проблему без радикальних кроків:
-
Близько 980 року він провів першу релігійну реформацію – створив у Києві єдине капище з ідолами шести головних богів (Перуна, Дажбога, Хорса, Стрибога, Симаргла та Мокоші).
-
Спроба штучно об'єднати різні вірування зазнала краху – язичництво не мало жорсткої ієрархічної структури та не могло слугувати державною ідеологією.
Князю Володимиру, який захопив владу силою, було життєво необхідно знайти нове джерело легітимності. Поруч була Візантія – найбагатша імперія континенту, де монархія трималася на концепції "один Бог – один кесар". Прийняття християнства відкривало Русі двері до європейського клубу та давало змогу укласти династичний шлюб із порфірородною візантійською принцесою Анною.
Легенда про "кастинг" вір: література проти політики
Літописна "Повість минулих літ" описує вибір віри, як своєрідну серію співбесід князя з представниками різних релігій:
-
Мусульмани з Волзької Булгарії пропонували іслам, але Володимир нібито відмовився через заборону свинини та алкоголю, промовивши легендарне: "Русі єсть веселіє пити, не можемо без того бути".
-
Хозарські юдеї отримали відмову через те, що втратили власну державу та були розсіяні світом, що для прагматичного князя було поганим прикладом.
-
Посланці Папи Римського почули коротке: "Батьки наші того не прийняли", що вказувало на міцні геополітичні зв'язки Києва з Константинополем, а не Римом.
-
Візантійський філософ вразив князя розповіддю про Страшний суд, а руські посли після літургії в соборі Софії у Константинополі заявили, що "не знали, на небі вони були чи на землі".
Сучасні історики одностайні: сюжет про "кастинг вір" – це красива літературна вигадка, запозичена з більш ранніх хозарських переказів. Насправді вибір на користь Константинополя був продиктований виключно прагматичним політичним розрахунком.
Хрещення вогнем і мечем: як усе відбувалося насправді
Офіційна християнізація не була виключно мирним процесом. Повернувшись із Херсонеса (де Володимир особисто прийняв хрещення під ім'ям Василь), князь розпочав жорсткий демонтаж старої віри:
-
Ідолів рубали та спалювали, а дерев'яну статую Перуна прив'язали до кінського хвоста, волочили вулицями міста та били палицями. Люди плакали за своїм поваленим богом і кричали "Видибай, боже!".
-
Наступного дня киян силоміць зігнали до річки Почайна. Наказ князя не залишав вибору та казав, що якщо не з'явиться хтось на річці – багатий чи бідний, вільний чи раб – буде йому ворогом.
-
У Новгороді спалахнуло справжнє повстання. Його придушували силою, через що в народі народилася приказка: "Путята хрестив мечем, а Добриня – вогнем".
Опір новій релігії тривав десятиліттями, а язичницькі бунти на чолі з волхвами періодично спалахували на околицях Русі навіть у XI столітті.
Феномен українського двовір'я
988 рік став лише точкою відліку. Християнство проникало на наші землі поступово: перші спроби хрещення знаті відбувалися ще за часів князя Аскольда в IX столітті, а згодом віру прийняла княгиня Ольга (в хрещенні – Олена).
Щоб нова релігія прижилася серед простого люду, церква пішла на компроміс, інтегрувавши язичницькі традиції в християнський календар. Так виникло унікальне українське двовір'я:
-
Івана Купала: язичницьке свято літнього сонцестояння злилося з днем народження Іоанна Хрестителя.
-
Колядки: давні обряди на честь Коляди наповнилися різдвяним християнським змістом.
-
Пророк Ілля: образ грізного бога грому Перуна з часом трансформувався в біблійного пророка, який "їздить небом на вогняній колісниці".
Від Київської Русі до сучасної України: спадкоємність поколінь
Попри жорсткі середньовічні методи, хрещення дало Русі колосальний поштовх для розвитку. Разом із новою вірою держава отримала кириличну писемність, перші літописи, кам'яне будівництво (зокрема Десятинну церкву та Софію Київську), візантійське право та культуру.
Як зазначає історик Іван Федик, існує беззаперечний зв'язок між давньою державою та сучасною Україною:
"Русь дала Україні основу державності: Київ як столицю, тризуб як герб, значну частину культурної спадщини та державної традиції. Упродовж історії Давньої Русі з’явився термін Україна. Русь і сучасна Україна – це дві станції одного державного маршруту"
Більше того, християнська традиція на українських теренах налічує вже понад тисячу років – у часи, коли на місці сучасної Москви ще шумів дикий ліс, Київ уже був потужним духовним та культурним центром Європи.
Раніше "Дивогляд" розповідав, що у Києві знайшли підземелля часів Київської Русі.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
