Проте сучасна когнітивна наука повністю спростовує цей стереотип. Масштабне дослідження, опубліковане в науковому журналі Language Sciences, доводить зворушливий факт: колосальний арсенал лайливих слів зазвичай притаманний людям із високою вербальною обізнаністю та розвиненими лінгвістичними здібностями. Про це розповідає "Дивогляд" із посиланням на Psypost.
Руйнування міфу про мовну вбогість: що показав експеримент
У повсякденному житті любителів міцного слівця часто таврують як невихованих, малоосвічених або надміру імпульсивних осіб, які просто неспроможні підібрати "правильні" відповідники. Проте психологи помітили іншу закономірність: коли людина відчуває дефіцит слів, вона починає робити затяжні паузи або вживати мовне сміття на кшталт "ну..." чи "це...", а не автоматично переходить на матюки.
Щоб розставити всі крапки над "і", американські психологи Крістін Л. Джей та Тімоті Б. Джей вирішили експериментально перевірити "гіпотезу бідного словника". За основу вони взяли класичний тест на мовленнєву плинність – здатність мозку миттєво витягувати з пам'яті потрібні лексеми за короткий проміжок часу.
У межах серії експериментів студентам запропонували три завдання:
-
Згадати максимум слів, що починаються на конкретну літеру алфавіту;
-
Перерахувати якомога більше назв тварин (класичний тест на семантичну пам'ять);
-
Написати або озвучити максимальну кількість відомих їм лайливих виразів.
Результати першого ж етапу дослідження за участю 43 студентів виявилися сенсаційними. Ті учасники, які продемонстрували найвищі бали в традиційних мовних тестах, згадали найбільше назв представників фауни і одночасно видали найширший перелік нецензурних слів. Це наочно підтвердило, що знання ненормативної лексики є ознакою загального багатства словникового запасу, а не його обмеженості.
Емоційні пласти мозку та психологічний портрет матюкальника
Дослідники зафіксували кілька цікавих нюансів. Найшвидше піддослідні згадували назви тварин, адже в мозку вони структуровані за зрозумілою логікою (наприклад, хижаки, птахи чи домашня худоба). Натомість перед видачею лайки учасники трохи вагалися – тут вмикався тиск соціальних заборон. Ба більше, понад половину всіх відповідей склала "золота десятка" найпопулярніших матюків. Науковці дійшли висновку, що лайка організована в нашій голові не за смисловим значенням, а за рівнем емоційної експресії та сили. Повторний експеримент із 49 студентами, де відповіді фіксувалися письмово задля зменшення психологічного пресингу, повністю продублював ці висновки.
На третьому етапі вчені залучили 126 осіб, додавши до тестування детальний аналіз особистісних рис. З'ясувалося, що високий потенціал використання гострих слів притаманний людям із високим рівнем відкритості до нового життєвого досвіду та схильністю до нейротизму (емоційної чутливості, тривожності та низької стресостійкості). При цьому такі особистості продемонстрували дещо нижчі показники доброзичливості та пунктуальності. Цікаво, що чоловічий та жіночий словники брутальних виразів виявилися практично ідентичними за обсягом та наповненням.
Організатори експерименту наголошують на важливому аспекті: знання всього спектра "заборонених" слів свідчить про високий інтелектуальний потенціал, але це зовсім не означає, що людина використовує їх у повсякденному спілкуванні без розбору. Тобто тест оцінював загальну лінгвістичну ерудицію, а не рівень культури поведінки в трамваї. Наука довела: інтелектуали володіють табуйованою лексикою настільки ж майстерно, як і літературною мовою. Головна відмінність полягає в умінні доречно та вчасно застосовувати ці вербальні інструменти залежно від життєвого контексту.
Раніше "Дивогляд" розповідав, чому ми розмовляємо самі з собою в душі та машині.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
